Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 червня 2025 року Справа№200/2654/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Донецькій області стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасно виплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у кількості 30 днів; додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні; додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів за кожен рік;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Донецькій області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у кількості 30 днів; додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні; додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів за кожен рік, починаючи з серпня 2023 року по день фактичної виплати відповідачем грошової компенсації за невикористані дні цих відпусток.
В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що під час проходження служби у поліції вона не використала щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 30 календарних днів на рік, а також додаткову відпустку учаснику бойових дій за 2016-2020 роки та 2022 рік тривалістю 14 календарних днів на рік, та додаткову відпустку тривалістю 4 календарних дні за 2022 рік. При звільненні позивача відповідач не сплатив грошову компенсацію за невикористані дні цих відпусток, що зумовило звернення позивачки до суду з цим позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 в адміністративній справі № 160/22030/24 позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та за 2022 рік у кількості 14 днів на рік. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів на рік.
На переконання позивачки, відповідач зобов'язаний нарахувати та сплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за несвоєчасну виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток, проте цього не було зроблено Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області, що і зумовило звернення ОСОБА_1 до суду.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що причиною невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є їх спірний характер, який обумовлювався відповідним судовим спором. На переконання відповідача суми, які нараховуються на виконання рішення суду є разовою виплатою та не відносяться до доходів окреслених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Відтак, на переконання відповідача, доводи ОСОБА_1 , щодо включення виплат, що мали спірний характер до грошового забезпечення необґрунтованими та такими, що не відносяться до постійних виплат. Поряд з цим, відповідач зазначив, що Головним управлінням спрямовано лист до Національної поліції України щодо додаткової потреби в коштах з метою виконання рішення, щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток як учаснику бойових дій, які після надходження відповідного фінансування будуть перераховані на особистий картковий рахунок позивача.
З урахуванням зазначеного, на переконання відповідача, вимоги щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є передчасними.
Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху та надати позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення їй копії цієї ухвали для надання суду уточненого адміністративного позову, із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
Ухвалою від 22 квітня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду. Відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року суд задовольнив клопотання представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області про надання додаткового строку для подання відзиву та прийняв до розгляду відзив Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дію воєнного стану продовжено та на момент винесення рішення суду він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 в адміністративній справі № 160/22030/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління МВС в Донецькій області визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та за 2022 рік у кількості 14 днів на рік. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів на рік.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів.
Зобов'язано Головне управління МВС в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року по справі №160/22030/24 апеляційні скарги представника позивача Самохвалова Сергія Володимировича та Головного управління Національної поліції в Донецькій області задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 160/22030/24 змінено. В резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 160/22030/24 доповнено абзацом шостим, а саме вирішено стягнути з Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шестимісячний період з 01.08.2023р. по 01.02.2024 включно у сумі 215750 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят ) грн. 08 коп. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 160/22030/24 залишено без змін.
На переконання позивачки при нарахуванні та виплаті їй компенсації за невикористані дні відпустки, відповідач мав нарахувати їй компенсацію втрати частини доходів, що і зумовило Звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Законом № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 № 159 (далі Порядок № 159).
Зокрема, статтею 1, 2 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення); - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За приписами статті 3 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
З метою реалізації положень Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 159.
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Водночас, у пункті 4 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постанові від 29.04.2020 у справі № 420/2093/16-а.
Несвоєчасна виплата грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки не зумовлює виникнення підстав для здійснення колишнім працівникам компенсації втрати частини доходів.
Так, за змістом частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
За висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформованими у постанові від 29.03.2023 у справі № 640/24361/19 грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка включається до додаткового фонду заробітної плати, є виплатою за невідпрацьований час, і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
З огляду на те, що виплата грошової компенсації за дні невикористаних відпусток при звільненні носить разовий характер, не нараховується систематично, щомісяця, а виплачується працівнику лише у разі його звільнення, юридичний факт затримки такої виплати не свідчить про наявність підстав для здійснення виплати особі компенсації втрати частини доходів на підставі Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Отже, ОСОБА_1 не набула права на компенсацію втрати частини доходів, оскільки виплата разового характеру не підлягає індексації чи компенсації через інфляційні процеси, компенсація за невикористані дні відпустки не є щомісячним доходом, вона виплачується разово виключно при звільненні з роботи, а тому у разі затримки цього виду виплат механізм компенсації втрати доходів у зв'язку із затримкою за Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не застосовується.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29)
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до увагу всі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 червня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Христофоров