Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 червня 2025 року Справа№200/656/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Цимбалюка Сергія Сергійовича, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 1 березня 2024 року нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням підвищення пенсії, встановленого постановою № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження максимального розміру пенсії, з у рахуванням раніше виплачених сум (а.с. 1-6).
Ухвалою суду від 3 лютого 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 18).
12 лютого 2024 року до суду надійшла заява від представника позивача щодо усунення недоліків позовної заяви, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду із даним позовом (а.с. 21-26).
Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву, а також зобов'язано надати суду додаткові докази по справі (а.с. 27-28).
5 березня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов та додаткові докази по справі (а.с. 34-51).
11 березня 2025 року судом отримано від позивача відповідь на відзив (а.с. 53-54).
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові та відповіді на відзив зазначено наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасницею ліквідації наслідків аварії на ЧAEС (категорія 1) та інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії га ЧАЕС і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію відповідно ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 80% відшкодування фактичних збитків.
23 лютого 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», відповідно до п. 3 якої розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 та пп. 1-7 п. 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 грн.
Позивач вважає, що з 1 березня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області їй неправильно нараховується та сплачується пенсія.
У зв'язку із цим 10 січня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області було подано адвокатський запит, в якому представник позивача просив надати довідку (копію розпорядження про призначення/перерахунок пенсії), у яких зазначити відомості щодо виплати пенсії на теперішній час ОСОБА_1 та здійснити з 20 березня 2024 року нарахування та виплату пенсії з урахуванням підвищення пенсії, встановленого постановою КМУ № 185 від 23 лютого 2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та згідно Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р (ІІ)24 без обмеження максимального розміру пенсії.
Листом № 0500-0202-8/5174 від 21 січня 2025 року відповідач повідомив, що припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796 рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р (ІІ) визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційними. До визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону № 796, продовжується у визначених до виплати розмірах. Пенсія ОСОБА_1 розрахована та виплачується згідно із чинним законодавством.
Позивач вважає, що відповідач не в повному обсязі відповів на її звернення, зокрема не надав довідку (копію розпорядження про призначення/перерахунок пенсії) з зазначеними у запиті відомостями: про вид пенсії, загальну суму призначеної пенсії, суму останньої виплати, складові пенсійної виплати, тощо.
Наполягає, що відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 протиправно було встановлено обмеження призначеної позивачу пенсії максимальним розміром, за наслідком якого пенсія позивачу виплачується у меншому ніж належить розмірі (а.с. 1-6, 53-54).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи (захворювання, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС), призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (Закон № 796-ХІІ) у розмірі 80% відшкодування фактичних збитків. Позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 796-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 1 жовтня 2011 року.
За приписами ст. 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії […], індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, […] призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону № 796-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З 1 грудня 2022 року набули чинності зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23 листопада 2011 року, відповідно до якої позивачу з 1 грудня 2022 року проведено автоматичний перерахунок пенсії, в результаті якого розмір її пенсії з 1 грудня 2022 року склав 55 456,20 грн.
Оскільки таке перевищення пенсії позивача максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) стало результатом перерахунку в період дії приписів ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI (яка є загальною нормою), то зазначені приписи підлягають застосуванню.
Вказані положення Закону № 3668-VI та абз. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ № 796-ХІІ неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 26 грудня 2022 року у справі № 280/5502/19 та від 15 листопада 2023 року у справі № 120/6735/23.
20 березня 2024 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ зі змінами.
З огляду на наведене, у період по 19 березня 2024 року положення ст. 2 Закону № 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ, та припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню.
Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 34-37).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання згідно із довідкою ВПО від 17 січня 2024 року № 128-5003093441: АДРЕСА_2 ; є особою з інвалідністю 2 групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 (Категорія 1) від 20 березня 2019 року; є отримувачем пенсії згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 6 грудня 2006 року (а.с. 9-11).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3), є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 38-41).
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності ІІ групи (захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС), призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII розмірі 80 % відшкодування фактичних збитків. Позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 46-51).
Рішенням відповідача від 6 листопада 2022 року позивачу з 5 листопада 2022 року проведено перерахунок пенсії у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму (масовий), за наслідком якого розмір пенсії склав: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 17 873,26 грн; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Постанова № 112 п.5 - 379,60 грн; розмір пенсії з надбавками склав 18 252,86 грн (а.с. 46).
Рішенням відповідача від 22 листопада 2022 року позивачу з 21 листопада 2022 року проведено перерахунок у зв'язку із індексацією пенсії особам з інвалідністю із числа учасників ЛНА на ЧАЕС (масовий), за наслідком якого розмір пенсії склав: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 72438,69 грн; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Постанова № 112 п. 5 - 379,60 грн; місяць підвищення пенсії - 1 грудня 2022 року; розмір пенсії з надбавками - 72818,29 грн; максимальний розмір пенсії - 20930,00 грн (а.с.47).
Рішенням від 26 лютого 2023 року позивачу з 1 березня 2023 року проведено перерахунок у зв'язку із індексацією заробітку (масовий), за наслідком якого розмір пенсії склав: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 86 709,17 грн; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Постанова № 112 п. 5 - 379,60 грн; місяць підвищення пенсії - 1 березня 2023 року; розмір пенсії з надбавками склав 74 318,29 грн; максимальний розмір пенсії склав - 20930,00 грн (а.с. 48).
Рішенням від 24 лютого 2024 року позивачу з 1 березня 2024 року проведено перерахунок у зв'язку із індексацією заробітку (масовий), за наслідком якого розмір пенсії склав: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 93 611,22 грн; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Постанова № 112 п. 5 - 379,60 грн; місяць підвищення пенсії - 1 березня 2024 року; обмеження в індексації з 1 березня 2023 року - -12700,48 грн; обмеження в індексації з 1 березня 2024 року - -5402,05 грн; розмір пенсії з надбавками склав 75 818,29 грн; максимальний розмір пенсії склав 20930,00 грн (а.с. 49).
Рішенням відповідача від 28 лютого 2024 року позивачу з 27 лютого 2024 року проведено перерахунок у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму (масовий), за наслідком якого розмір пенсії склав: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 93 611,22 грн; додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Постанова № 112 п. 5 - 379,60 грн; місяць підвищення пенсії - 1 березня 2024 року; обмеження в індексації з 1 березня 2023 року - -12700,48 грн; обмеження в індексації з 1 березня 2024 року - -5402,05 грн; розмір пенсії з надбавками склав 75 818,29 грн; максимальний розмір пенсії - 23 610,00 грн (а.с. 50).
10 січня 2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку (копію розпорядження/перерахунку пенсії) із зазначенням відомостей щодо виду пенсії, загальної суми призначеної пенсії, суми останньої виплати, складової пенсійної виплати, а саме - основного розміру пенсії від середнього заробітку, додаткової пенсії інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС, підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів 2 групи, цільова допомога інвалідам війни 2 групи, тощо. Також просив здійснити з 20 березня 2024 року нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням підвищення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23 лютого 1924 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р (ІІ) 24 без обмеження максимального розміру пенсії (а.с. 12-13).
Листом від 21 січня 2025 року (вих. № 0500-0202-8/5174) Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області у відповідь на адвокатський запит повідомило, що відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Частиною 3 ст. 67 цього закону визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В листі також зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок каліцтва/захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 54 Закону № 796 у розмірі 80% відшкодування фактичних збитків; має першу категорію особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсія позивача розрахована та виплачується згідно із чинним законодавством та документами наявними у пенсійній справі. Приписи першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796 рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)2024 визнано такими, що не відповідає Конституції України, аде ДО вказаного порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону № 796, продовжується у визначених до виплати розмірах (а.с. 14).
Зі змісту листа вбачається, що жодних додатків до відповіді на адвокатський запит вГоловним управлінням не додавалось.
Вважаючи, що виплата пенсії з 1 березня 2024 року протиправно відбувається із її обмеженням максимальним розміром, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно зі ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року (далі - Закон № 3668-VI).
За положеннями ст. 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до […] Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 п. 6 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI внесені зміни до Закону № 796-ХІІ, в т.ч. ч. 3 ст. 67 викладено в такій редакції:
"Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній станом на час перерахунку пенсії позивача з 1 березня 2024 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
Зазначені положення Закону № 3668-VI та ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ (станом на дату проведення перерахунку) неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Разом із цим 20 березня 2024 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи ст. 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, приписи першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII зі змінами.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини даного Рішення зазначені приписи утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024) стаття 67 Закону 796-ХІІ не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також приписи ст. 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ, зі змінами, визнано неконституційними.
Разом із цим до ухвалення зазначеного Рішення припис ст. 2 Закону № 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ, та припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню.
Таким чином, до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-123/2023(229/23) відповідач правомірно обмежував розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; після ухвалення Рішення - обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправним з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 4 липня 2024 року у справі № 580/7744/23, від 24 лютого 2025 року у справі № 580/11667/23.
При цьому у постанові від 4 липня 2024 року у справі № 580/7744/23 Верховний Суд зазначив наступне:
"74. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
75. Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї норми Конституції України, сформована, зокрема, у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 747/1151/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/7385/16, від 22 січня 2019 року у справі № 826/562/16, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/3169/16, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3432/16, від 30 березня 2021 року у справі № 620/614/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 200/941/20-а та від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22.
76. Із зазначеними положеннями Конституції України також узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, далі - Закон № 3354-IX), відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
77. Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII).
78. Разом з тим, відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
79. Згідно частини третьої, шостої статті 57 Закону № 3354-IX моментом набрання чинності нормативно-правовим актом є 0 годин дня, наступного за днем його опублікування в порядку, встановленому законом, якщо:
1) інше не визначено Конституцією України та (або) законом;
2) більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.
Моментом припинення дії нормативно-правового акта є 24 година дня відповідного строку (терміну), якщо інше не визначено Конституцією України, законом або більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.
У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
80. При цьому відповідно до абзацу третього частини першої статті 94 Закону № 2136-VIII процедуру і порядок офіційного оприлюднення актів Суду в Залі засідань Суду та на офіційному веб-сайті Суду встановлює Регламент Конституційного Суду України, ухвалений на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 (далі - Регламент).
81. Згідно з частиною першою параграфу 76 Регламенту акти Суду за результатами конституційного провадження офіційно оприлюднюються не пізніше наступного робочого дня після їх ухвалення.
82. Таким чином, за загальним правилом (якщо рішенням Конституційного Суду України не передбачено інше) «попередня» норма (яка є предметом перевірки на конституційність) діє до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма (що змінює законодавче врегулювання за наслідками цього рішення КСУ і може передбачати як нові права, так і нові обов'язки та обмеження для суб'єкта приватного права) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня за днем опублікування відповідного рішення. Такий підхід відповідає принципам правової визначеності та справедливості, а також положенням частини першої статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
83. Вказане повною мірою узгоджується також і з положеннями статті 58 Закону № 3354-IX, відповідно до яких пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності. Норми нормативно-правового акта поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом.
84. Таким чином колегія суддів доходить висновку про те, що в Україні презюмується конституційність та обов'язковість виконання для всіх, у тому числі і для судів, усіх без винятку законів, що прийняті Верховною Радою України та підписані Президентом України, і це повною мірою відповідає принципам розподілу державної влади.
Визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України), зберігаючи при цьому свою дію до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма» (яка змінює законодавче врегулювання за наслідками відповідного рішення КСУ) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня, що повною мірою узгоджується з порядком оприлюднення рішень КСУ, який передбаченим Регламентом.
Вказане свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні. При цьому визначені темпоральні межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб'єкта (позивач або відповідач), на користь якого винесено судове рішення.
85. Отже правова позиція КСУ щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року.
86. Враховуюче зазначене вище, Суд зауважує, що у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню відповідачем.
87. З урахуванням наведеного, Суд зазначає, що відповідач, керуючись положеннями вказаних законів і обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року діяв правомірно.
88. Водночас, враховуючи висновки КСУ, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, Суд наголошує, що з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.".
Враховуючи наведене, керуючись ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд доходить висновку, що не підлягають застосуванню норми ст. 2 Закону № 3668-VI та припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ про обмеження розміру пенсії максимальним розміром - з 21 березня 2024 року.
Як наслідок, позовні вимоги позивача про оскарження дій відповідача щодо обмеження розміру її пенсії максимальним розміром в частині, яка стосується періоду з 21 березня 2024 року, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно, підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії без обмеження її розміру максимальним розміром - з 21 березня 2024 року.
Таким чином, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання даного позову.
Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження з 21 березня 2024 року загального розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 21 березня 2024 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити перераховану суму пенсії - з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна