Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2025 року Справа№200/2220/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 13 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 14 днів у рік звільнення без застосування коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог урахування вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 33 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 35 днів у рік звільнення, обчисливши із застосуванням коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоотриману суму грошової компенсації за невикористані 41 день відпусток у рік звільнення в розмірі 46984,36 гривень із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягала у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 41 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.12.2024 по день винесення рішення у цій справі, але не більше ніж за шість місяців, із відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем невірно обчислено грошову компенсацію за невикористані дні відпусток позивача, оскільки ним не враховані вимоги п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яким встановлено її обчислення із помноженням невикористаних днів відпусток у рік звільнення на коефіцієнт 2,5 тим, які мають вислугу до 10 календарних років. Також відповідач не включив суму додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до вищезазначеного розрахунку. Таким чином, бездіяльність відповідача призвела до отримання позивачем грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, в зв'язку з чим він звернувся до суду.
Ухвалою від 02 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю, посилаючись на те, що позивач хибно і до певної міри довільно трактує положення пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, без урахування (зіставлення) їх з приписами статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ зокрема пункту 14 цієї статті. Ця кратність, зважаючи на синтаксичну побудову норми абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, стосується обчислення грошового забезпечення/грошової компенсації щодо відпусток військовослужбовців у рік звільнення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 08.11.2023 по 17.12.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.05.2024 є особою з інвалідністю другої групи, ветеран війни.
10.04.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) видано наказ № 106, яким позивача звільнено з військової служби у запас на підставі пункту 3 підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 08 років 10 місяців 25 днів, загальна з урахуванням пільгової - 15 роки 10 місяців 10 днів.
Наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані 18 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 05 днів - за 2023 рік, 13 днів - за 2024 рік, а також за невикористані 14 днів додаткової відпустки учасникам бойових дій щорічно за 2015 - 2017, 2019 - 2024 роки.
Позивач не погоджується з розрахунком грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток без застосування коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог пункту 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац перший).
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абзац другий).
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій).
У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця (абзац четвертий).
У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні відпустки не провадяться. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються (абзаци п'ятий, шостий).
За пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому вирішуючи справу, суд керується висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №420/2803/21, в який, зокрема, зазначено:
« У контексті цієї справи мовиться про застосування передбаченої абзацом третім пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 кратності (до кількості днів відпустки) при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, яка підлягає виплаті військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), які звільняються з військової служби.
13. Відповідаючи на це питання колегія суддів виходить з того, що за текстом пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ умови/правила надання відпусток військовослужбовцям, які звільняються зі служби (тут і далі за текстом цієї постанови - крім військовослужбовців строкової служби) законодавець розрізнив за юридичними підставами звільнення.
Відповідно до згаданої норми, звільнення з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів передбачає надання щорічної основної відпустки та додаткової відпустки в рік звільнення на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (тобто сповна).
Нагадаємо, що за пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, тривалість щорічної основної відпустки військовослужбовців становить 30 календарних днів і збільшується щоп'ять років вислуги в календарному обчисленні на п'ять днів. Максимальна тривалість щорічної основної відпустки таким чином становить 45 календарних днів і на неї мають право військовослужбовці, чия вислуга - понад 20 років.
У пункті 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ мовиться про щорічну додаткову відпустку.
У разі звільнення військовослужбовців з інших підстав, крім тих чотирьох, які зазначено вище (за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів ), тривалість щорічної основної відпустки (яка за загальним правилом має надаватися протягом календарного року) - у році звільнення - залежить від кількості повних місяців служби у році звільнення і має надаватися з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до згаданого пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Приміром, якщо відпустка військовослужбовця, який має вислугу понад 20 календарних років (як-от позивач) становить 45 календарних днів, то 1/12 від цієї тривалості становитиме 3,8 дні (45:12) за один повний місяць служби.
14. Грошове забезпечення за період наданої відпустки або грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток - виплата яких тут пов'язується зі звільненням військовослужбовців з військової служби - залежить від підстав звільнення з військової служби, відповідно й від умов (правил) надання їм відпустки, які визначені Законом № 2011-ХІІ (абзаци перший, другий пункту 14 статті 10-1 цього Закону). Опосередковано до такого висновку наштовхують також положення абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, які передбачають відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця (за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів ).
Отож, при звільненні з військової служби з таких підстав, як за віком, за станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів військовослужбовцю - у році звільнення - надається можливість піти у відпустку повної тривалості, на яку він має право відповідно до пункту 1, а також пункту 2 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, або отримати замість них грошову компенсацію, у тому числі за невикористані дні відпусток за минулі періоди.
Інакша ситуація з тими військовослужбовцями, які звільняються з інших підстав, аніж згадані чотири. Їм - у році звільнення - дається можливість піти у щорічну основну відпустку, але тривалість цієї відпустки, по суті, буде пропорційна часу військової служби у році звільнення. Алгоритм визначення цієї пропорції написано вище (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
15. З умовами/правилами надання відпусток військовослужбовцям, які звільняються, пов'язані й правила обчислення їм грошового забезпечення або грошової компенсації замість цих відпусток. На думку колегії суддів, кратність, яку треба застосовувати при обчисленні цих виплат відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, може стосуватися тих військовослужбовців й умов/правил надання їм відпусток, які передбачені абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, тобто коли це стосується військовослужбовців, які звільняються з інших підстав, ніж як за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів (у тексті пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 (абзац другий) їх синтаксично виокремлено як «інші військовослужбовці»), і яким при звільненні відпустка надається (чи замість якої вони можуть отримати грошову компенсацію) з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Водночас, ця кратність, якщо зважити на синтаксичну побудову норми абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, стосується обчислення грошового забезпечення/грошової компенсації щодо відпусток військовослужбовців у рік звільнення. Іншими словами, застосування кратності при обчисленні грошового забезпечення/грошової компенсації щодо всіх днів невикористаної щорічної відпустки (основної і додаткової) військовослужбовців у зв'язку зі звільненням зі служби - тим паче незалежно від підстав їх звільнення - не передбачено і це суперечило б (наведеним вище) положенням Закону № 2011-ХІІ щодо надання відпусток військовослужбовцям.
16. Повертаючись до обставин цієї справи нагадаємо, що позивача, як з'ясували суди першої і апеляційної інстанцій, звільнили з військової служби за станом здоров'я (підп. «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) згідно з наказом від 10 вересня 2020 року № 449. За наказом СП ВОС ПР від 30 вересня 2020 року № 88к позивача звільнили з органів прокуратури і, за тим самим наказом, позивачеві мають виплатити грошову компенсацію за усі дні невикористаних щорічних основних і додаткових відпусток.
У справі встановлено, що позивачеві нарахували грошову компенсацію за 108 днів невикористаних відпусток на загальну суму 120428,27 грн, тобто без застосування (до усіх цих днів) кратності 3,8 дні (зважаючи, що вислуга позивача становить 28 років 10 місяців). З уваги на наведені мотиви, колегія суддів вважає, що для цього й не було підстав, адже позивач звільнений з військової служби «за станом здоров'я» й грошову компенсацію йому нарахували (принаймні з цього приводу спору немає) за усі дні невикористаних щорічних відпусток, у тому числі й у році звільнення (якщо такі були) ».
Керуючись наведеними висновками Верховного Суду, при вирішенні цієї справи суд зазначає, що між сторонами відсутній спір стосовно кількості фактично невикористаних позивачем днів основної та додаткової відпустки. Предметом спору є застосування «кратності» до кількості таких днів.
Тобто, на думку позивача, пункт 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 містить норми про певні «коефіцієнти», які застосовуються до кількості днів невикористаних відпусток.
Проте, такі твердження є помилковими, оскільки норми пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у зазначеній частині містять лише посилання на кількість днів відпустки за один місяць служби.
Вказана у зазначеному пункті Порядку № 260 кількість днів повністю відповідає нормам Закону № 2232-ХІІ та визначена як відношення тривалості відпустки в залежності від календарної вислуги на кількість місяців у році (наприклад, за наявності вислуги до 10 календарних років тривалість основної відпустки 30 днів/12 міс. = 2,5 календарних дня за кожен місяць служби), що повністю кореспондується з нормами профільного Закону № 2232-ХІІ.
Різниця в положеннях першого та подальших абзаців пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 в залежності від підстав звільнення полягає лише в наявності у другому абзаце для «інших військовослужбовців» (тобто, крім тих, які звільняються звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) положення, що тривалість (відпустки або компенсації) «визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби».
Відповідно, у третьому абзаці визначено кількість днів відпустки за такий повний місяць служби.
Жодних посилань на «кратність» або «коефіцієнт» наведений пункт не містить.
За наведених обставин суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 33 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 35 днів у рік звільнення, обчисливши із застосуванням коефіцієнту 2,5.
Решта позовних вимог є похідними від зазначеної вимоги про обрахунок грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток із застосуванням коефіцієнту 2,5, через що також задоволенню не підлягають.
Через звільнення позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов