Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2025 року Справа №200/2976/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 травня 2024 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокат Александров О.О., представник позивача ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у не нарахуванні у не виплаті позивачу добових витрат за час перебування його у відрядженні за період з 04 червня по 18 липня 2022 року у військовій частині НОМЕР_2 ;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу добові витрати за час перебування його у відрядженні за період з 04 червня по 18 липня 2022 року у військовій частині НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 . Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 добових витрат за час перебування у відрядженні за період з 04 червня по 18 липня 2022 року у військовій частині НОМЕР_2 . Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати за час перебування у відрядженні за період з 04 червня по 18 липня 2022 року у військовій частині НОМЕР_2 .
Вказане рішення набрало законної сили 16.09.2024 відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду.
01.10.2024 судом видано виконавчі листи по цій справі.
10 червня 2025 року представник позивача звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю, відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2024 в адміністративній справі № 200/2976/24 не виконано, добові витрати не нараховані та не виплачені.
Ухвалою від 16 червня 2025 року суд витребував у військової частини НОМЕР_1 докази на підтвердження виконання рішення суду від 18.07.2024 по справі № 200/2976/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
На виконання вказаної ухвали відповідачем надано пояснення, відповідно до яких з метою добровільного виконання рішення суду юридичною службою та начальником фінансового органу військової частини НОМЕР_1 складено та направляється до фінансово-економічного підрозділу вищого органу військового управління заявку та розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2024 по справі № 200/2976/24. У випадку надходжень до військової частини НОМЕР_1 бюджетних коштів для виконання рішення суду, відповідні кошти буде перераховано позивачу.
Суд, ознайомившись із заявою представника позивача про встановлення судового контролю, зазначає наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП Фея та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду, викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Як вбачається з основної заявки-розрахунку на фінансування за КЕКВ 2800 від 08.05.2025 № 920 до вказаної заявки не включено заборгованість на виконання рішення суду від 18 липня 2024 року по справі № 200/2976/24.
З огляду на те, що позивачу не виплачено заборгованість, суд вважає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року не виконано відповідачем у повному обсязі, а тому є підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне встановити тридцятиденний строк для подання звіту.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 370, 382 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про встановлення судового по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2024 по справі № 200/2976/24.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 у 30-ти денний строк з дня отримання ухвали суду подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 18.07.2024 по справі № 200/2976/24.
Повний текст ухвали складено 24.06.2025.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Голуб