24 червня 2025 р. Справа № 120/2681/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1) та військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач 2), за вимогами якого просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 “Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації» №1009 від 24.12.2024 року в частині призову на військову службу ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) №416 від 26.12.2024 “Про зарахування до списків особового складу військової частини» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військової служби в Збройних Силах України та виключити зі складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність спірних наказів про призов на військову службу під час мобілізації та зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 , оскільки позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1489 від 24.12.2024, якою дія його бронювання продовжена до 20.01.2025, але не довше ніж до 28.02.2025.
Ухвалою від 25.03.2025 судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.04.2025 на адресу суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу не є підставою для звільнення останнього з військової служби відповідно до статі 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає вичерпний перелік таких підстав. Окремо представник відповідача звертає увагу на пропуск позивачем визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України строку звернення до суду з даним позовом.
Від іншого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву на позовну заяву як і витребуваних судом доказів не надходило, що з огляду на приписи ч. 9 ст. 80, ч. 6 ст. 162 КАС України не є перешкодою в розгляді даної справи за наявними у ній матеріалами.
Інших заяви по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані докази судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також позивач перебуває у трудових відносинах з Приватним підприємством «ОРТОПЕДСЕРВІСЦЕНТР» на посаді лікаря-ортопеда-травматолога з 19.02.2024, що підтверджується наказом №19К від 15.02.2024.
З долучених до справи доказів слідує, що засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №650 від 05.06.2024, позивача було заброньовано (надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») до 20.12.2024, що підтверджується військово-обліковим документом в електронній формі №010220221362932100005, сформованим 13.10.2024, а також витягом з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг від 03.09.2024.
Отже, позивач мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 20.12.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про продовження строків дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації» №1489 від 24.12.2024 (яка набрала чинності 25.12.2024) (далі - Постанова №1489) встановлено, що строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №76 від 27.01.2023 року «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, які не закінчилися станом на 19.12.2024 року, продовжуються автоматично на один місяць, але не довше ніж до 28.02.2025 року.
Втім, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації» №1009 від 24.12.2024, солдата ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 .
На підставі іменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 №10744 від 25.12.2024 року (вх. №15711 від 26.12.2024), Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №740/2024 від 28.10.2024 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №416 від 26.12.2024 року, солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 призначено на посаду старшого бойового медика евакуаційної роти евакуаційного батальйону військової частини НОМЕР_1 та з 26 грудня 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини.
Згідно з довідкою форми 5 №357 від 14.01.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 26.12.2024 по теперішній час.
Позивач вважає, що його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон N 2232-XII).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону N 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону N 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону N 2232-XII передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Також Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 N 3543-XII (далі Закон N 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону N 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У відповідності до ч. 5 ст. 22 Закону N 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону N 3543-XII.
Так, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону N 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (ст.24 Закону №3543-XII).
Згідно з вимогами пункту 4 частини 1 статті 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 25 Закону №3543-XII порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" від 27 січня 2023 року № 76 (далі - Постанова №76, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), окрім іншого, затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану.
Пунктом 1 Порядку №76 визначено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період; на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Пунктом 3 Порядку №76 визначено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Не підлягають бронюванню військовозобов'язані, які згідно із законом не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Військовозобов'язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
Строк дії відстрочки не може перевищувати:
- строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку;
- строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;
- 12 місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах п'ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку;
- строку договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього Порядку.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків.
У цій справі позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що під час мобілізації він мав право на відстрочку відповідно до ст. 23 Закону N 3543-XII на підставі бронювання, відповідно не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Так, як вже наголошувалося судом вище, позивачу ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з ПП «ОРТОПЕДСЕРВІСЦЕНТР», засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг було заброньовано (надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») до 20.12.2024.
В той же час постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 N 1489 "Про продовження строків дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації" установлено, що строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. N 76 "Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" (Офіційний вісник України, 2023 р., N 15, ст. 940) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, які не закінчилися станом на 19 грудня 2024 р., продовжуються автоматично на один місяць, але не довше ніж до 28 лютого 2025 року.
При цьому пунктом 2 цієї Постанови № 1489 визначено Міністерству оборони протягом п'яти днів з дня набрання чинності цією постановою забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про продовження строку дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Отже, строк дії попередньої відстрочки позивача, яка надана йому засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1489 від 24.12.2024 автоматично було продовжено до 20.01.2025, але не довше ніж до 28.02.2025.
Таким чином, на момент винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 оспорюваного наказу №1009 від 24.12.2024 про мобілізацію ОСОБА_1 , останній у відповідності до вимог ст. 23 Закону №3543-XII та Постанови № 1489 мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 20.01.2025 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідачу ж, як територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, повинно бути відомо, що терміни відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надані військовозобов'язаним, в тому числі позивачу, є продовженими на вказані періоди. Втім відповідачем 1 не було вжито належних заходів щодо з'ясування таких обставин.
Більше того, п. 82 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 визначено, що наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).
Як слідує із матеріалів справи, а саме з копії повістки на відправку команда НОМЕР_1 , копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №416 від 26.12.2024, позивач був відправлений у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 25.12.2024, тобто на час наявності у ОСОБА_1 дійсного бронювання, а відтак і відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому оспорюваний наказ №1009 від 24.12.2024 прийнятий начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 в порушення вимог п. 82 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМ України №560 від 16.05.2024, тобто за день до відправлення військової команди до військової частини, що лише додатково свідчить про його протиправність, адже станом на 25.12.2024 (день відправлення позивача до військової частини) постанова КМ України N 1489 від 24.12.2024 набрала чинності.
Відповідно до пункту 1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення №154, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Пунктом 15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний організовувати проведення:
- перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини,
- перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов'язку.
Отже, обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, відповідач 1 зобов'язаний був перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, враховуючи відповідні відомості у військово-обліковому документі в електронній формі позивача, витягу з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг від 03.09.2024 та положення постанови Кабінету Міністрів України №1489 від 24.12.2024, застосованої до ОСОБА_1 .
Ба більше, пунктом 2 Постанови № 1489 прямо передбачено, що Міністерству оборони протягом п'яти днів з дня набрання чинності цією постановою забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про продовження строку дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, зазначених у пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, на Міноборони було покладено обов'язок забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про продовження строку дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, оскільки така процедура залежна від комунікації між уповноваженими державними органами, а не від дій самого позивача.
Водночас, необізнаність відповідача 1 про наявність у Позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до ст. 23 Закону №3543-XII, а термін його бронювання був автоматично продовжено до 20.01.2025.
За таких обставин суд доходить висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації» №1009 від 24.12.2024, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже в цій частині вимоги адміністративного позову є такими, що підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №416 від 26.12.2024 “Про зарахування до списків особового складу військової частини» в частині, що стосується ОСОБА_1 та зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , з військової служби в Збройних Силах України та виключити його зі складу військової частини НОМЕР_1 , то суд зважає на таке.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Частиною сьомою статті 26 Закону N 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України N 1153/2008 від 10.12.2008.
Відповідно до пункту 233 Положення N 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України N 170 від 10.04.2009 року.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення N 1153/2008 (у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них).
За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача N 40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.
За загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині.
Відповідно до Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" N 548-ХГУ від 24.03.99 (із змінами чинними на момент виникнення спірних правовідносин) командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Таким чином, на командира, який віддає наказ покладається відповідальність за віддання законного наказу та контроль за його виконанням.
Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 N 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця (п. 14 розділу II Інструкції N 280).
Як встановлено судом, оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №416 від 26.12.2024, яким ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини, виданий на підставі іменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 №10744 від 25.12.2024, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №740/2024 від 28.10.2024 року.
Отже, командир військової частини НОМЕР_1 із дотриманням вимог чинного законодавства та за наявності відповідних правових підстав виніс оскаржуваний наказ із дотриманням правил субординації, підпорядкування із дотриманням положень про облік військовослужбовців.
При цьому слід врахувати, що призов позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов'язаним із діяннями командування військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків частини, адже власне сам наказ про мобілізацію не був підставою для винесення командиром військової частини НОМЕР_1 наказу № 416 від 26.12.2024 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби, в якому наводив вказані вище обставини чи інші підстави.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 № 416 в частині, що стосується позивача таким, який відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже такий наказ не підлягає скасуванню.
Щодо можливості звільнення позивача з військової служби, то суд враховує, що після видання спірного наказу виникли нові правовідносини щодо проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом N 2232-XII та Положенням N 1153/2008.
Законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призначення до військової частини. Згадуваний наказ вже реалізований, а його скасування (навіть при очевидній протиправності такого) не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.
В даному випадку відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних відносин, відповідно, за участю їхніх учасників.
Водночас зобов'язання військову частину звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 виходить за межі правовідносин щодо його призову на військову службу під час мобілізації.
Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і фактично створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
При вирішенні цього спору суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі N 160/2592/23 про те, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.
Відносно доводів відповідача 2 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, то такі на увагу не заслуговують, оскільки відповідне процесуальне питання вже було вирішене судом в ухвалі від 25.03.2025 при відкритті провадження у справі і підстав для перегляду свого висновку суд не вбачає.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат у справі, то як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1937,92 грн. (як за 2 основних вимоги немайнового характеру).
Відповідно до положення частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Отже, беручи до уваги наведену норму, оскільки позов задоволено частково і лише щодо вимог, звернутих до відповідача 1, тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору у відповідній частині в сумі 968,96 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 “Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації» №1009 від 24.12.2024 в частині призову на військову службу ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 24.06.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 );
Відповідач 2: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович