м. Вінниця
25 червня 2025 р. Справа № 120/1302/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Вінницької міської ради від 20.12.2024 року №2662 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення", а тому, з метою його скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.
Ухвалою від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі та прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що рішення про передачу позивачеві земельної ділянки у власність приймалось до моменту приєднання територій, на яких вона розміщена, до земель Вінницької міської територіальної громади. Отримавши від позивача пакет документів щодо затвердження проекту землеустрою, виконавчими органами Вінницької міської ради було встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:126:0305 та 0510100000:01:126:0306 сформовано шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520681000:01:001:0413. Одночасно, земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:126:0306 перебуває в зоні транспортної інфраструктури з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», що не відповідає містобудівній документації. Отже, на переконання представника відповідача, така земельна ділянка не може перебувати у приватній власності позивача.
06.03.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він наводить свої аргументи на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Також, 06.03.2025 року представником позивача подано заяву, в якій він заявляє, що докази понесення витрат на правничу допомогу разом з відповідним клопотанням будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником садового будинку, площею 117,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 04.03.2024 року. Даний садовий будинок був введений в експлуатацію згідно акту комісії КП «ВМБТІ» від 11.08.2023 року та рішення ВК ВМР № 2047 від 17.08.2023 року.
Рішенням ВК ВМР № 2047 від 17.08.2023 року вирішено затвердити акти комісії про прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, забудовниками яких є фізичні та юридичні особи, зокрема, ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . Акт прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна від 11.08.2023р. (садовий будинок загальною площею 117,1кв. м.).
Даним рішенням зобов'язано ОСОБА_1 в подальшому звернутись до Вінницької міської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
Позивач також є власником земельної ділянки площею 0,0749 га з кадастровим номером 0510100000:01:126:0305 згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 10.04.2024 року, на якій розташований вказаний вище будинок, та власником земельної ділянки площею 0,0251 га з кадастровим номером 0510100000:01:126:0306 згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 10.04.2024 року.
З метою встановлення відповідності зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,0749 га містобудівній документації, представником позивача було подано до Вінницької міської ради адвокатський запит від 13.06.2024 року щодо отримання витягу з генерального плану, плану зонування, детального плану території щодо земельної ділянки площею 0, 0749 га з кадастровим номером 0510100000:01:126:0305.
Відповіддю відповідача від 20.06.2024 року на вказаний вище адвокатський запит, надано витяги з генерального плану, плану зонування та детального плану території щодо земельної ділянки площею 0,0749 га з кадастровим номером 0510100000:01:126:0305.
Позивач звернувся до МКП «ВІННИЦЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ ЦЕНТР МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХТЕКТУРИ» з приводу виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється
Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення, цільове призначення якої змінюється, виготовленого МКП «ВІННИЦЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ ЦЕНТР МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХТЕКТУРИ» від 19.07.2024 року, будь - які обмеження земельної ділянки площею 0, 0749 га з кадастровим номером 0510100000:01:126:0305 щодо зміни цільового призначення на «для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» - відсутні.
Отримавши вищевказані документи, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження відповідного проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення з «для ведення особистого сільськогосподарського господарства» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 .
За наслідком розгляду такого звернення відповідач рішенням від 20.12.2024 № 2662 відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється з «для ведення особистого сільськогосподарського господарства» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 .
Підставою для відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки зазначено, що відповідно до детального плану частини території (на якій розташована вказана вище ділянка), яка включена в межі м. Вінниця за рахунок Вінницько-Хутірської сільської ради в районі мікрорайону «Східний», земельна ділянка площею 0,0251 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0306) знаходиться в межах транспортної інфраструктури, про що складено відповідний акт та що дана земельна ділянка підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади на підставі нотаріально посвідчених правочинів за зверненнями їх власників.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, представник в інтересах позивача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд зазначає.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Дотримання встановленого порядку відведення у власність та користування земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв'язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власність фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27 січня 2023 року у справі №120/19319/21-а та від 23 червня 2023 року у справі № 160/6214/21.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
За приписами статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Положеннями частин першої, другої статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до ч.ч.15-16 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статті 186 Земельного кодексу України.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.186 Земельного кодексу України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини п'ятої вказаної статті передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:
у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;
в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.
Відповідно до частин сьомої-десятої статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частинами першою, другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об'єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.
Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках, зокрема передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"; детальний план території.
Обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки, зокрема розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи.
Отже, Земельним кодексом України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність та користування громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується та затверджується у відповідності до приписів статті 186 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
В той же час, як зазначалося судом, рішення органу виконавчої влади щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 .
При цьому, підставою для відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки зазначено, що відповідно до детального плану частини території (на якій розташована вказана вище ділянка), яка включена в межі м. Вінниця за рахунок Вінницько-Хутірської сільської ради в районі мікрорайону «Східний», земельна ділянка площею 0,0251 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0306) знаходиться в межах транспортної інфраструктури.
Суд акцентує увагу на тому, що предметом звернення є зміна цільового призначення щодо земельної ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305), а не площею 0,0251 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0306), про яку йдеться у спірному рішенні відповідача.
Тобто, вказані земельні ділянки є двома різними об'єктами власності із визначеними межами.
З вищевикладеного слідує, що відповідачем в спірному рішенні не наведено жодного обґрунтування та мотиву, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення в частині відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у м. Вінниці на 1-му пров. Східному, 51а.
За вказаних обставин, рішення Вінницької міської ради від 20.12.2024 року №2662 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення", як індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, є протиправним та його слід скасувати.
Оцінюючи ж вимоги про зобов'язання погодити проект, суд вказує наступне.
Абзацом 1 частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Так , у постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, стаття 186-1 ЗК України визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо погодження проектів землеустрою.
На думку суду, що в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з'ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для погодження проекту землеустрою.
Разом з тим, заява позивача щодо погодження проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у м. Вінниці на 1-му пров. Східному, 51а, цільове призначення якої змінюється, не розглянута по суті взагалі. А отже, не здійснено відповідну перевірку проекту на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем не розглянуто по суті заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 , та не надано відповідного висновку відносно даного проекту.
Повноваження ж щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції органів державної влади.
За таких обставин, враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок погодження проекту землеустрою, суд вважає, що відсутні підстави, без дотримання такого, зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.
Відтак, позовна вимога щодо зобов'язання погодити проект землеустрою, не підлягає задоволенню.
Разом з тим, згідно з абзацом другим з частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати суб'єкта владних повноважень розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративного позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької міської ради від 20.12.2024 року №2662 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення".
Зобов'язати Вінницьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,0749 га (кадастровий план 0510100000:01:126:0305) у АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені судові витрати на оплату судового збору в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької міської ради.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач: Вінницька міська рада Вінницької області (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ: 25512617)
Суддя Чернюк Алла Юріївна