м. Вінниця
25 червня 2025 р. Справа № 120/15873/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
27.11.2024 року ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що за результатами проведення камеральної перевірки щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з акцизного податку відповідачем складено акт №33526/02-32-09-03 від 24.09.2024 року.
На підставі вказаного акту перевірки та висновків, які у ньому зазначені 28.10.2024 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №37148/02-32-09-03, яким застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 6475,95 грн. з акцизного податку.
На переконання представника позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
18.12.2024 року представником відповідача подано відзив, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що в ході проведення камеральної перевірки з питань дотримання термінів сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з акцизного податку ФОП ОСОБА_1 на підставі п.75.1 ст.75 ПК України та у порядку, визначеному п.76.2 ст.76 ПК України, встановлено порушення вимог, встановлених п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме: несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з акцизного податку з 02.03.2023 року по 30.12.2023 року.
За результатами перевірки складено акт №33526/02-32-09-03 від 24.09.2024 року. Відповідальність платника визначена з врахуванням вимог п. 124.1. ст. 124 ПК України.
Представник відповідача вказав, що наявність акту про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 13.09.2024 року №32314/02-32-24-05/ НОМЕР_1 жодним чином не спростовує фактів порушення вимог податкового законодавства, що зафіксовані та відображені в акті про результати камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 24.09.2024 року №33526/02-32-09-03.
На переконання представника відповідача, під час проведення камеральної перевірки податковим органом дотримано вимоги чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а доводи позовної заяви не містять обґрунтованого спростування законності спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 є фізичної особою-підприємцем, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.05.2007 року.
24.09.2024 року підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу 1, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, податковим органом проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання термінів сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з акцизного податку за період з 18.05.2022 року по 24.09.2024 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки №33526/02-32-09-03.
Перевіркою встановлено, порушення ФОП ОСОБА_1 вимог, встановлених п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме: несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з акцизного податку з 02.03.2023 року по 30.12.2023 року.
На підставі вказаного акту перевірки та висновків, які у ньому зазначені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від №37148/02-32-09-03 від 28.10.2024 року, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 6474,95 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, представник позивача звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що позивач не заперечує висновки акта камеральної перевірки щодо порушення несвоєчасно сплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання з акцизного податку, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення, однак вказує, що податковий орган протиправно провів повторну камеральну перевірку з питання, охопленого попередньою документальною виїзною перевіркою та за той самий період.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За приписами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки п. 75.1 ст. 75 ПК України.
У відповідності до вимог п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Положеннями п. 76.1 ст. 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Приписами п. 76.3 ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до ст. 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання п. 102.1 ст. 102 ПК України.
Приписами п. 87.9 ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Також п. 131.2 ст. 131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
У зв'язку з набранням винності з 01.01.2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 року №1797-УІІІ), зокрема, і до ст. 75 були внесені зміни, за якими предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, у тому числі і з акцизного податку.
Таким чином, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.
При цьому, камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Водночас, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі.
Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року по справі №823/457/18, які є обов'язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що аргументи позивача про порушення податковим органом порядку проведення камеральної перевірки та про недотримання контролюючим органом строків проведення перевірки, встановлених п. 76.3 ст. 76 ПК України, спростовуються аналізом наведених вище приписів податкового законодавства та вищенаведеними правовими висновками, які відповідають і правовій позиції Верховного Суду у вище наведеній постанові.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом 24.09.2024 року проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з акцизного податку на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах з урахуванням поданих позивачем декларацій з акцизного податку за період з 18.05.2022 року по 24.09.2024 року, тобто, у межах 1095 днів, встановлених п. 76.3 ст. 76 та п. 102.1 ст. 102 ПК України, що підтверджується змістом акту перевірки від 24.09.2024 року.
Отже, при проведенні спірної камеральної перевірки, порушення відповідачем строків її проведення, визначених ст. 102.1 ст. 102 ПК України (1095 днів) судом не встановлено, а позивачем таких доказів суду не надано.
При цьому, посилання позивача не те, що контролюючим органом повторно проведено камеральну перевірку з того самого питання та за той самий період є безпідставними, оскільки з акту від 13.09.2024 року №32314/02-32-24-05/3032004349 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 слідує, що перевірку проведено за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року, однак з акту від 24.09.2024 року №33526/02-32-09-03 про результати камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 вбачається, що вказана перевірка охоплює період з 18.05.2022 року по 24.09.2024 року.
Таким чином, наявність акту про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 13.09.2024 року №32314/02-32-24-05/ НОМЕР_1 жодним чином не спростовує фактів порушення вимог податкового законодавства, що зафіксовані та відображені в акті про результати камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 24.09.2024 року №33526/02-32-09-03.
Повноваження контролюючого органу щодо проведення перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання платником податків у межах саме камеральної перевірки, закріплені у п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, які наведені вище, та позивачем не спростовані.
Суд зазначає, що жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено обмежень у проведенні камеральних перевірок за аналогією з нормою п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, якою заборонено контролюючим органам проводити документальні позапланові перевірки з питань, що вже були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, а тому посилання представника позивача на протиправність проведення повторної камеральної перевірки є безпідставними.
З огляду на викладене, доводи позивача про те, що відповідач не мав законних підстав для проведення камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання з акцизного податку, оскільки цей період охоплено попередньою камеральною перевіркою, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм Податкового Кодексу України.
Судом встановлено, що за результатом проведеної камеральної перевірки відповідно до висновків у акті від 29.09.2024 року №33526/02-32-09-03 ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з акцизного податку, чим встановлено порушення вимог п. 57.1 статті 57 ПК України.
Водночас, суд зауважує, що за змістом вимог заявленого позову позивачем не оскаржується порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з акцизного податку, позовна заява не містить відомості про обставини та належні докази, які спростовують факти встановлених податковим органом порушень по суті. Докази належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми грошових зобов'язань позивач не надав, відтак висновки камеральної перевірки належними доказами не спростовані.
Крім того, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання рішення протиправним та скасування лише у тих випадках, коли таке порушення безпосередньо вплинуло чи могло вплинути на зміст та правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.04.2020 року по справі №813/1790/18 та у постанові від 22.05.2020 року по справі №825/2328/16.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 6475,95 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №37148/02-32-09-03 від 28.10.2024 року є законним та скасуванню не підлягає .
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150).
Суддя Дончик Віталій Володимирович