м. Вінниця
25 червня 2025 р. Справа № 640/5925/21
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого відповідачем наказу від 18 лютого 2021 р. № 114-к "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким ОСОБА_1 , державного експерта експертної групи з безпеки руху та перевезень Директорату з безпеки на транспорті за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
Зокрема, представниця позивача в позовній заяві та заявах, поданих по суті справи наголосила на тому, що відповідачем було штучно створено умови, за яких її довіритель не мав можливості вчасно виконати поставлені перед ним генеральним директором Директорату задачу, висвітлену у листі Управління бухгалтерського обліку та бюджетного регулювання Міністерства інфраструктури України від 08.12.2020 за №17/13095-20. Крім того, покликалась на допущення відповідачем процедурних порушень під час здійснення відносно позивача дисциплінарного провадження (зокрема, не повідомлення (не вчасне повідомлення) про час та місце проведення засідання), не врахування всіх істотних обставин при формуванні висновку про допущення позивачем дисциплінарного проступку, а також ігнорування принципу пропорційності застосованої санкції до проступку, який на переконання відповідача, був допущений ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.05.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позову, вказав на його необґрунтованість, просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що Міністерством при прийнятті спірного наказу від 18.02.2021 № 114-к було дотримано процедуру притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, ретельно перевірено факт вчинення ним відповідного дисциплінарного проступку, відібрано відповідні пояснення, враховано обставини вчиненого проступку, ступінь вини, та прийнято вмотивоване рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із застосуванням виду стягнення, яке відповідає ступеню тяжкості виявленого проступку.
Сформована та розглянута дисциплінарною комісією дисциплінарна справа стосовно позивача містить усі необхідні документи, визначені частиною другою ст. 73 Закону України "Про державну службу", які оформлені належним чином та, відповідно, є належною доказовою базою правомірності прийняття на ї підставі оскаржуваного наказу.
Крім того, представник відповідача відзначив, що з матеріалів позовної заяви вбачається відсутність доказів, які б підтверджували завдання позивачу моральної шкоди і свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між нібито допущеною бездіяльністю відповідача і тими наслідками, про які зазначено у позові.
21.05.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем було подано відповідь на відзив, в якому заперечив щодо доводів відповідача наведених у відзиві на позовну заяву з підстав їх необґрунтованості.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2021 задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог від 23.04.2021.
15.06.2021 від представника відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач також зазначив, що спірний наказ є актом індивідуальної дії, який не суперечить актам цивільного законодавства.
В подальшому, Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіній Наталії Володимирівні.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Також, вказаною ухвалою повідомлено сторін, що у відповідності до ч. 2 ст. 35 КАС України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою від 27.03.2025 за клопотанням представника відповідача замінено Міністерство інфраструктури України на правонаступника - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Ухвалою від 23.06.2025 відмовлено в задоволенні заяви представниці позивача про виклик свідків та в задоволенні заяви представниці позивача про витребування в відповідача інформації щодо адреси місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також їх номерів телефонів та наказів про їх звільнення чи переведення, іншу інформацію, яка дасть змогу викликати вказаних осіб в якості свідків.
Також, ухвалою від 23.06.2025 задоволено заяву представниці позивача від 02.04.2025 про зменшення позовних вимог, а саме в частині розміру суми на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу протиправним рішенням відповідача.
02.04.2025, 15.04.2025 та 13.05.2025 від представниці позивача отримано додаткові пояснення, в яких підтримано первинно заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень, зазначених у заяві від 02.04.2025 та наведено ряд зауважень щодо дотримання стороною відповідача процесуальних строків на подання заперечень від 08.04.2025 та клопотання від 05.05.2025.
08.04.2025 та 05.05.2025 представником відповідача подано до суду заперечення на подані представницею позивача клопотання про витребування додаткових доказів, додаткові пояснення від 02.04.2024. Крім того, підтримано позицію щодо заявлених позовних вимог, що попередньо було висвітлено у відзиві на позовну заяву.
Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що разом із позовною заявою стороною позивача було подано клопотання про витребування в відповідача доказів, яке залишилось нерозглянутим на час передачі справи до Вінницького окружного адміністративного суду. Про подання відповідного клопотання та про його актуальність представниця позивач звернула увагу суду в поданих 17.03.2025 додаткових поясненнях.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Водночас в силу положень ч.ч. 1, 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а саме обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ознайомившись із змістом заявленого клопотання та переліком наведених у ньому документів, які, на переконання представниці позивача, необхідно витребувати в відповідача, беручи до уваги достатність наявних у справі доказів для правильного вирішення спору між сторонами в межах заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що клопотання сторони позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Наказом Мінінфраструктури від 27.06.2018 № 269-к "Про призначення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 призначено на посаду державного експерта експертної групи з безпеки руху та перевезень (далі також - Експертна група) Директората з безпеки на транспорті (далі також - Директорат) Міністерства інфраструктури України, як такого, який пройшов за результатами конкурсу.
Відповідно до додатку 2 наказу Мінінфраструктури від 13.02.2020 № 63 "Про реалізацію проекту "Підвищення безпеки автомобільних доріг в містах України" (далі також - Наказ № 63) ОСОБА_1 призначений членом групи управління і підтримки проекту "Підвищення безпеки автомобільних доріг в містах України" (далі також - ГУПП).
Як повідомив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, о 13:14 год. 08.12.2020 шляхом використання засобів системи електронного документообігу ІТепІегргізе2020 (далі - система ІТ - ЕпІегргізе2020) на опрацювання до Директорату з безпеки на транспорті надійшов лист Управління бухгалтерського обліку бюджетного регулювання Мінінфраструктури (далі також - Управління) від 08.12.2020 № 17/13095-20 (далі також - Лист) (том 2 а.с. 219).
Зі змісту листа встановлено, що в останньому зазначено прохання терміново надати інформацію щодо помісячного розподілу обсягу видатків за відповідною бюджетною програмою, зокрема КПКВК 3101630 «Безпека руху в містах України».
За резолюцією генерального директора Директорату ОСОБА_5 визначено за ним виконавців та завдання для них: « ОСОБА_1 - терміново забезпечити виконання із плановим терміном виконання до 14:00 год. 08.12.2020; ОСОБА_6 - забезпечити контроль за виконанням».
О 14:00 год. 08.12.2020 позивачем отримано вказаний лист з резолюцією безпосереднього керівника ОСОБА_5 , генерального директора Директората (далі також - Керівник), "Терміново забезпечити виконання".
Також з резолюцією "Забезпечити контроль за виконанням" Керівник визначив співвиконавця за Листом - ОСОБА_6 , державного експерта експертної групи з безпеки перевезень небезпечних вантажів Директорату.
10.12.2020 генеральний директор Директорату з безпеки на транспорті Щелкунов А.В. звернувся до Державного секретаря Мінінфраструктури із службовою запискою від 10.12.2020 № 2029/39/18-12 в якій зазначив, що ОСОБА_1 не виконано його доручення щодо термінового надання інформації, яка була запитана Управлінням бухгалтерського обліку та бюджетного регулювання листом від 08.12.2020 № 17/13095-20 (далі - лист Управління бухгалтерського обліку) та запропонував притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу".
Наказом Мінінфраструктури від 06.01.2021 № 6-к "Про порушення дисциплінарного провадження" стосовно ОСОБА_1 порушено дисциплінарне провадження щодо невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Наказом Мінінфраструктури від 25.01.2021 № 69-к «Про продовження формування дисциплінарної справи» строк формування дисциплінарної справи було подовжено на 30 календарних днів.
На засіданні Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" апарату Міністерства інфраструктури України (далі також - Дисциплінарна комісія), що відбулось 04.02.2021 було прийнято рішення у формі Протоколу № 9, якім вирішено завершити формування дисциплінарної справи. За результатом обговорення обставин дисциплінарної справи, члени комісії одноголосно (за - 5, проти - 0, утримались - 0) дійшли висновку про наявність в діях державного службовця ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку та наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 65 Закону України "Про державну службу" у формі зауваження.
За результатами матеріалів дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією 09.02.2021 складено подання із висновком про наявність в діях державного експерта експертної групи з безпеки руху та перевезень Директорату з безпеки на транспорті ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що проявилось у невиконанні обов'язку державного службовця, передбаченого пунктом восьмим частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу". Враховуючи відсутність обставин, що обтяжують дисциплінарну відповідальність, та беручи до уваги отримання позитивної оцінки ОСОБА_1 при щорічному оцінюванні результатів службової діяльності державних службовців за 2020 рік, Дисциплінарною комісією внесено суб'єкту призначення подання щодо застосування до державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 65 Закону України "Про державну службу" у формі зауваження.
В подальшому, відповідач Наказом від 18.02.2021 № 114-к "Про застосування дисциплінарного стягнення" застосував до ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення - догану. Зазначений наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення прийнято відповідно до статті 10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статей 64 - 66, 69, 74, 77 Закону України "Про державну службу" та з урахуванням подання дисциплінарної комісії від 09.02.2021.
Вважаючи вищезазначений наказ безпідставним та необґрунтованим, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України "Про державну службу" (надалі також - Закон №889-VIII, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Згідно із частиною 1 статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом частини 1 статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
У відповідності до пункту 5 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Відповідно до положень статті 68 Закону №889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження), зокрема, суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема, на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Згідно із частинами 1, 3, 10 - 11 статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб'єкт призначення. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
За змістом частини 1 статті 67, частин 1, 2, 6 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру, ступеню тяжкості вчиненого проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до виконання посадових обов'язків. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Приписами частини 3 статті 66 Закону № 889-VIII визначено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
За змістом частини 1 статі 71 Закону №889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (надалі також - Порядок №1039), який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.
Згідно із пунктом 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає, зокрема суб'єкт призначення - стосовно інших державних службовців.
Згідно пунктів 10, 11 Порядку №1039 дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів. Склад дисциплінарної комісії затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі.
До складу дисциплінарної комісії повинно бути включено щонайменше одну особу, яка має юридичну освіту, а також представника служби управління персоналом, які є працівниками органу, в якому утворюється відповідна дисциплінарна комісія.
До роботи Комісії, дисциплінарної комісії за її рішенням можуть залучатися експерти (фахівці) у відповідній сфері та/або з відповідних питань, а також представники державних органів за згодою їх керівників. Не можуть бути залучені до роботи Комісії, дисциплінарної комісії представники державного органу, особисто заінтересовані у результатах дисциплінарного провадження та безпосередньо підпорядковані особі, стосовно якої здійснюється дисциплінарне провадження.
Пунктами 13, 19 Порядку №1039 передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.
Формою роботи Комісії, дисциплінарної комісії є засідання. Засідання Комісії, дисциплінарної комісії є правоможним, якщо в ньому бере участь не менше половини її членів від загального складу.
За змістом пунктів 21, 22 Порядку №1039 всі рішення дисциплінарної комісії ухвалюються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають один голос та можуть голосувати за або проти. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні Комісії або голови дисциплінарної комісії. Рішення дисциплінарної комісії оформляється протоколом.
Згідно із пунктом 24 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Пунктом 33 Порядку №1039 передбачено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Згідно із п. 35 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія вносить суб'єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.
Одночасно із внесенням суб'єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб'єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб'єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.
За результатами розгляду дисциплінарного провадження суб'єкт призначення протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення (п. 36 Порядку №1039).
Як встановлено судом, підставою для порушення стосовно позивача дисциплінарного провадження стала службова записка генерального директора Директорату з безпеки на транспорті А. Щелкунова щодо невчасного виконання доручень керівництва державним службовцем експертної групи з безпеки руху та перевезень Директорату з безпеки на транспорті Д.Плачінтою. В службовій записці вказано, що державний експерт експертної групи з безпеки руху та перевезень Директорату з безпеки на транспорті Дмитро Плачінта не виконав його (Керівника) доручення щодо термінового надання інформації, яка була запитана Управлінням бухгалтерського обліку та бюджетного регулювання листом від 08.12.2020 № 17/13095-20.
В ході дисциплінарного провадження позивач надав пояснення від 16.01.2021 №39/424-21, зміст яких відображений у Поданні від 09.02.2021, щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, в яких серед іншого, звернув увагу дисциплінарної комісії на вкрай обмежені строки виконання отриманого від керівництва доручення, а також наявність перешкод, які не залежали від його волі та компетенції, щодо отримання необхідної інформації (інформації від компанії ІМС Worldwide, консультанта проекту технічної допомоги «Технічна допомога для підтримки впровадження Проекту «Підвищення безпеки автомобільних доріг у містах України») для належного опрацювання запиту Управління бухгалтерського обліку та бюджетного регулювання від 08.12.2020 № 17/13095-20.
При цьому, суд враховує, що наведені у Поданні від 09.02.2021 пояснення позивача за своїм змістом відповідають обставинам, які повідомлені ОСОБА_1 у позовній заяві.
Також, зі змісту Подання від 09.02.2021 слідує, що в межах розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією було заслухано та враховано при формуванні висновків пояснення генерального директора Директорату з безпеки на транспорті ОСОБА_5 наведені у листі від 14.01.2021 № 39/321-21, поясненні керівника експертної групи з безпеки перевезень небезпечних вантажів Директорату з безпеки на транспорті Александрова С.В. від 14.01.2021 № 39/286-21, пояснення державного експерта експертної групи з безпеки перевезень небезпечних вантажів Директорату Наталії Олійник, поданих листом від 20.01.2021 № 39/563-21.
Відповідні пояснення, як позивача, так і інших осіб, які були відібрані в процесі формування дисциплінарної справи , а також інша документація сформована посадовими особами під час опрацювання листа Управління від 08.12.2020 № 17/13095-20, наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 184-250, том 3 а.с. 1-141).
За результатом дослідження зібраних доказів та опрацювання відібраних пояснень, Дисциплінарна комісії дійшла висновку що, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мали однакові можливості для виконання доручення ОСОБА_5 щодо термінового надання інформації, яка була запитана Управлінням бухгалтерського обліку та бюджетного регулювання листом від 08.12.2020 № 17/13095-20. При цьому, ОСОБА_6 вказане доручення було виконано, а ОСОБА_1 не виконано, що підтверджується як документально, так і поясненнями ОСОБА_5 та інших осіб, а також поясненнями самого державного службовця ОСОБА_1 , який у своїх поясненнях фактично підтверджує, що завдання ним не виконано.
Окремо, Дисциплінарною комісією взято до уваги те, що при виявлені проблеми в процесі виконання доручення, ОСОБА_1 не застосував засоби службового електронного листування для повідомлення керівника ( ОСОБА_5 ) про виникнення проблем з виконанням цього доручення. Однак, ОСОБА_1 надав на розгляд Дисциплінарної комісії роздруківку здійснених ним телефонних дзвінків за певний період. Такі матеріали на думку Дисциплінарної комісії не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки з них неможливо встановити зміст відповідних телефонних розмов та факти ведення таких переговорів з метою виконання доручення керівника підрозділу.
В підсумку, як вже зазначалось вище, Дисциплінарна комісія виснувала про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, що проявився у невиконанні обов'язку державного службовця, передбаченого пунктом п'ятим (з урахуванням виправленої помилки згідно листа від 18.02.2021 (том 4 а.с. 140)) частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, Дисциплінарною комісією враховано відсутність обставин, що обтяжують дисциплінарну відповідальність, отримання позитивної оцінки ОСОБА_1 при щорічному оцінюванні результатів службової діяльності державних службовців за 2020 рік, в зв'язку з чим дійшла висновку про наявність підстав для внесення подання суб'єкту призначення щодо застосування до державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 66 Закону України "Про державну службу" - зауваження.
В свою чергу, суб'єкт призначення - Державний секретар В. Бучко, погодившись з наявністю в діях позивача складу дисциплінарного проступку - не виконання доручення керівника, виданого у межах повноважень за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , за результатом розгляду подання від 09.02.2021 прийнятті Наказ від 18.02.2021 за №114-К "Про застосування дисциплінарного стягнення, яким застосував до позивача від дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тобто більш суворий вид стягнення, який є відмінним від запропонованого Дисциплінарною комісією.
В контексті наведеного суд враховує, що підставою для прийняття вказаного наказу зазначено подання Дисциплінарної комісії від 09.02.2021 та пояснення позивача від 16.02.2021 за №295/39/18-21 (том 4 а.с. 123-131).
Суд зазначає, що згідно приписів частини 11 статті 69, частин 1 3 статті 77 Закону №889-VIII суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
Частиною п'ятою статті 77 Закону №889-VIII визначено, що пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Отже, подання дисциплінарної комісії носить рекомендаційний характер, однак в силу приписів частини 5 статті 77 Закону №889 є обов'язковим для розгляду суб'єктом призначення та враховується ним під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Остаточне рішення приймає суб'єкт призначення, який може як прийняти рішення про накладення дисциплінарно стягнення на державного службовця, запропоноване комісією, зміну виду дисциплінарного стягнення, так і про закриття дисциплінарного провадження, надавши при цьому вмотивовану відмову.
Таким чином, після отримання подання Дисциплінарної комісії суб'єкт призначення (Державний секретар В. Бучко) повинен був протягом десяти календарних днів прийняти рішення на підставі подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
В даному випадку відповідач, на підставі подання дисциплінарної комісії, у визначені положеннями ст. 77 Закону №889-VIII строки прийняв рішення у формі наказу від 18.02.2021 за №114-к, яким застосував до позивача дисциплінарне стягнення - догану. Таким чином, суб'єкт призначення застосував до позивача вид дисциплінарного стягнення, який є більш суворим, аніж вид дисциплінарного стягнення запропонований Дисциплінарною комісією у поданні від 09.02.2021.
Разом з тим, суд відмічає, що поряд із визначеним ч. 3 ст. 66 Закону №889-VIII правом суб'єкта призначення оголосити державному службовцю догану, на відповідного суб'єкта покладається обов'язок належним чином обґрунтувати обраний вид дисциплінарного стягнення, адже рішення суб'єкта владних повноважень має бути не лише законним, але й обґрунтованим, тобто мати достатні підстави та докази, які підтверджують його необхідність та правомірність.
Слід зазначити, що в сформованому Дисциплінарною комісією поданні від 09.02.2021, окрім обставин, які, на переконання комісії свідчать про допущення позивачем дисциплінарного проступку, також наведено обставини, які в силу приписів ч. 2 ст. 67 Закону №889-VIII пом'якшують відповідальність державного службовця.
В свою чергу, спірний Наказ від 18.02.2021 за №114-к, яким позивачу оголошено догану, а не зауваження, як то пропонувалось Дисциплінарною комісією, не містить обґрунтувань недоцільності/помилковості застосування до державного службовця більш м'якого виду дисциплінарного стягнення.
Підсумовуючи вище викладене, суд зазначає, що приймаючи таке рішення (в спірному випадку наказ №114-к від 18.02.2021) відповідач у відповідності до вказаних вище норм Закону №889 повинен був навести вмотивоване обґрунтування підставам залишення позаувагою запропонованого Дисциплінарною комісією менш суворого виду стягнення, обрання якого згідно змісту подання від 09.02.2021 було обумовлене наявністю пом'якшуючих обставин визначених п. 2 ст. 67 Закону №889-VIII.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами в спірному рішенні не обґрунтував правомірність застосування до позивача більш суворого виду дисциплінарного стягнення, аніж запропонований Дисциплінарною комісією у поданні від 09.02.2021, що свідчить про невідповідність спірного Наказу №114-к від 18.02.2021 критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку із чим, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги в цій частині належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування вказаного наказу.
Поряд із цим, суд відмічає, що висвітлені в Поданні від 09.02.2021 висновки, сформовані колегіальним органом на підстав створеним саме для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, сформовані на підставі пояснень, отриманих від позивача, його безпосереднього керівника та дотичних до спірної ситуації посадових осіб, дисциплінарна справи містить достатній обсяг документів, зміст яких узгоджується з отриманими поясненнями, з урахуванням пом'якшуючих обставин та позитивної позитивної оцінки ОСОБА_1 при щорічному оцінюванні результатів службової діяльності державних службовців за 2020 рік. Також, наведені в Поданні від 09.02.2021 обставини узгоджуються із викладеними позивачем в позовній заяві подіями, пов'язаними із здійсненням ним опрацювання доручення Керівника від 08.12.2020.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - «кожен доречний і важливий аргумент» особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.
Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
В свою чергу визначаючись щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення на користь позивача з відповідача шкоди в розмірі 69 539,95 грн шкоди, заподіяної його протиправним рішенням, то суд зазначає наступне.
Як слідує зі змісту позовної заяви, з урахуванням поданої стороною позивача заяви від 02.04.2021 (вх. №21155/25) про зменшення позовних вимог, вищезазначена сума складається з наступних частини:
- завданої, як стверджує позивач, моральної шкоди в загальному розмірі 60000,00 грн;
- витрат на оплату копіювання або друку документів в сумі 848,68 грн,
- вартість оформлення в приватного нотаріуса довіреності від 13.01.2021 на представника ОСОБА_7 ;
- витрат на отримання професійної правничої допомоги в сумі 8000,00 грн;
- інша шкода, заподіяна позивачу внаслідок протиправних дій відповідача - 6,81 грн, 9,08 грн, 75,38 грн.
Надаючи оцінку доводам позову щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає таке.
Згідно частин першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
В силу статті 1173 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частини друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 20.09.2022 у справі № 803/2375/14.
Водночас факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем належним чином не обґрунтовано критерії за якими ним оцінено та визначено розмір моральної шкоди саме в сумі 60 000,00 грн. Суд вважає, що матеріалами справи не доведено співмірності зазначеного позивачем розміру відшкодування негативним наслідкам спричиненим йому відповідачем.
З огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження моральної шкоду, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1816,00 грн судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 908,00 грн (1/2 задоволених вимог).
Щодо понесених позивачем витрат в частині витрат на оплату копіювання або друку документів в сумі 848,68 грн, вартості оформлення в приватного нотаріуса довіреності від 13.01.2021 на представника ОСОБА_7 , а також інших витрат - 6,81 грн, 9,08 грн, 75,38 грн, то суд зазначає наступне.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В силу абзацу 1 ч. 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд відмічає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того що понесені позивачем витрати в сумі 848,68 грн на оплату копіювання або друку документів безпосередньо пов'язані із підготовкою та зверненням до суду з даним позовом також є незрозумілим та документально не підтвердженим понесення позивачем витрат в сумі 6,81 грн, 9,08 грн, 75,38 грн.
Щодо витрат на оплату нотаріального доручення від 13.01.2021, то суд відмічає, що, як вже було встановлено вище, 13.01.2021 між позивачем та адвокатом Хлопко А.Ю. було укладено договір №2 про надання правової допомоги, зокрема у дисциплінарній справі щодо Плачінти Д.В. в Дисциплінарній комісії Міністерства інфраструктури України з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" апарату Міністерства інфраструктури України, а відтак позивачем не доведено доцільність залучення додаткового представника. Крім того, залучення такого представника до участі в розгляді дисциплінарної справи не пов'язане із розглядом даної адміністративної справи, а відтак такі витрати не належать до відшкодування позивачу.
Що ж до відшкодування на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8000 грн, то суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
На підтвердження понесених витрат представником позивача адвокатом Хлопко А.Ю. надано: Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №2 від 13.01.2021, Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 01.03.2021 в якому наведено детальний опис наданих послуг, вартість таких послуг, яка в загальному розмірі становить 15000 грн, платіжне доручення від 01.03.2021.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Як уже зазначалось, у зв'язку з розглядом цієї справи, як стверджує представниця позивача в заяві від 02.04.2025 про зменшення позовних вимог, її довіритель поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн.
Однак, в даному випадку суд враховує те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності, розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Обсяг і складність оформлених процесуальних документів також є незначним та не потребував значних зусиль для адвоката.
Враховуючи вище викладене, а також часткове задоволення заявлених позовних вимог, на переконання суду, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума в розмірі 4000 грн.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 18 лютого 2021 р. № 114-к "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким оголошено ОСОБА_1 , державному експерту експертної групи з безпеки руху та перевезень Директорату з безпеки на транспорті, догану (частина перша статті 65 та пункт 2 частини першої статті 66 Закону України "Про державну службу").
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37472062)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна