м. Вінниця
24 червня 2025 р. Справа № 120/796/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представниця з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що 24 вересня 2024 року її довіритель ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (як особі, яка виховує двох дітей з інвалідністю до 18 років).
Проте відповідач листом від 04 жовтня 2024 року повідомив заявника про те, що за результатами розгляду його звернення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації у зв'язку із тим, що позивачем надано недійсний військово-обліковий документ, а долучені до заяви копії документів не засвідчені у встановленому порядку.
Представниця позивача не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому вважає, що відповідача слід зобов'язати надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою від 27 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене протоколом № 20 від 04 жовтня 2024 року.
12 лютого 2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном врегульовано Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Відповідно до пункту 2 згадуваного Порядку військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 8 пункту 1 вказаного Порядку визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".
Отже, на думку представника відповідача, військовозобов'язані повинні особисто у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Також у відзиві зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23 лютого 2022 року затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абзацом 9 пункту 11 зазначеного Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
За приписами пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Враховуючи викладене, на переконання представника відповідача, заява позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не підлягала задоволенню, оскільки позивачем надано документи, які не відповідали вимогам чинного законодавства, адже долучені до заяви документи не засвідчені нотаріально, а наданий позивачем військово-обліковий документ є недійсним.
За наведених обставин представник ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
12 лютого 2025 року представницею позивача подано до суду додаткові докази у справі.
14 лютого 2025 року представницею позивача подано відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи щодо задоволення позовних вимог.
20 березня 2025 року представницею позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою від 24 березня 2025 року залишено без задоволення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_1 .
Іншим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 підтверджується те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народження є сином ОСОБА_1 .
Як слідує із медичного висновку № 83 про дитину-інваліда віком до 16 років від 15 серпня 2011 року, ОСОБА_2 має захворювання, що відповідає розділу 9 пункту 3.1 підпункту Н90.3 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516.
Медичним висновком № 51 про дитину-інваліда віком до 18 років від 07 травня 2021 року підтверджується те, що ОСОБА_3 має захворювання (патологічний стан), що відповідає розділу 9 пункту 3.1 підпункту Н90.3 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516.
Посвідченням серії НОМЕР_3 , що видане Управлінням соціального захисту населення в Київському районі м. Одеса Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, підтверджується те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю, законним представником якої є ОСОБА_1 .
Посвідченням серії НОМЕР_4 , що видане Управлінням соціального захисту населення в Київському районі м. Одеса Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, підтверджується те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дитиною з інвалідністю, законним представником якого є ОСОБА_4 .
24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка виховує двох дітей з інвалідністю віком до 18 років.
До поданої заяви позивачем долучено наступні документи: копію тимчасового посвідчення офіцера запасу № 23 від 10 січня 2006 року ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянина України та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади № 2024/010670701; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 19 серпня 2006 року; копію паспорта громадянина України та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_1 ); копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 травня 2019 року ОСОБА_3 (сина ОСОБА_1 ); копію посвідчення дитини з інвалідністю серії НОМЕР_4 від 24 травня 2021 року ОСОБА_3 (сина ОСОБА_1 ); копію медичного висновку про дитину-інваліда (форма 080/о) № 51 від 06 травня 2021 року, виданого КНП "Дитяча міська поліклініка № 6" ОМР щодо ОСОБА_3 (сина ОСОБА_1 ); копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 16 січня 2007 року ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_1 ); копію посвідчення дитини з інвалідністю серії НОМЕР_7 від 06 лютого 2023 року ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_1 ); копію медичного висновку про дитину-інваліда (форма 080/о) № 83 від 16 серпня 2011 року, виданого КУ "Дитяча міська поліклініка № 6" ОМР щодо ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_1 ); копію довідки про проживання однією сім'єю № 42 від 06 вересня 2024 року, виданої ВСП "Одеський фаховий коледж комп'ютерних технологій Одеського державного екологічного університету".
Подану позивачем заяву та документи розглянуто на засіданні комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 04 жовтня 2024 року.
За результатами розгляду таких документів комісією прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з огляду на недійсність військово-облікового документа ОСОБА_1 , а також у зв'язку із тим, що долучені до заяви документи не засвідчені в установленому порядку.
Наведене вище підтверджується витягом з протоколу № 20 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, від 04 жовтня 2024 року.
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII; в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23 Закону № 3543-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560 у редакції, чинній на момент подання заяви про відстрочку та винесення спірного рішення), який, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пунктів 56-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
Згідно з Додатком 5 Порядку військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", подається наступний перелік документів:
для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;
для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного;
для підтвердження повноважень опікуна, піклувальника - рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини;
для усиновителів - рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного;
для прийомних батьків - рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до прийомної сім'ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім'ї за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 565 (Офіційний вісник України, 2002, № 18, ст. 826), та свідоцтво про народження дитини;
для батьків-вихователів - рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564 (Офіційний вісник України, 2002, № 18, ст. 825), та свідоцтво про народження дитини.
Отже, перелік документів, які є необхідними для вирішення питання про надання відстрочки військовозобов'язаному на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є вичерпним і до таких документів належать зокрема медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я (для підтвердження інвалідності дитини), та свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного (для підтвердження батьківства військовозобов'язаного).
ОСОБА_1 разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації подавалися такі документи:
- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 травня 2019 року ОСОБА_3 (сина ОСОБА_1 );
- копія посвідчення дитини з інвалідністю серії НОМЕР_4 від 24 травня 2021 року ОСОБА_3 (сина ОСОБА_1 );
- копія медичного висновку про дитину-інваліда (форма 080/о) № 51 від 06 травня 2021 року, виданого КНП "Дитяча міська поліклініка № 6" ОМР щодо ОСОБА_3 (сина ОСОБА_1 );
- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 16 січня 2007 року ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_1 );
- копію посвідчення дитини з інвалідністю серії НОМЕР_7 від 06 лютого 2023 року ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_1 );
- копія медичного висновку про дитину-інваліда (форма 080/о) № 83 від 16 серпня 2011 року, виданого КУ "Дитяча міська поліклініка № 6" ОМР щодо ОСОБА_2 .
На переконання суду, долучених до заяви позивача від 24 вересня 2024 року документів було цілком достатньо для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", адже такі документи підтверджують те, що ОСОБА_1 виховує двох дітей з інвалідністю віком до 18 років.
Водночас в оскаржуваному у цій справі рішенні відповідач і не заперечує того, що позивач є батьком, який виховує двох дітей з інвалідністю віком до 18 років, а відмова у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації обґрунтована тим, що позивачем разом із заявою подано документи, що не засвідчені у встановленому законом порядку, а наданий військово-обліковий документ є недійсним.
Так, відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Аналіз наведених приписів Порядку № 560 свідчить про те, що у разі наявності сумнівів щодо поданих особою документів для надання відстрочки відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має можливість скерувати до відповідних органів державної влади запити для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку.
Більше того, відповідач вправі підтвердити/перевірити достовірність поданих особою документів шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних
Відтак, на переконання суду, відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу з підстав незасвідчення долучених до заяви документів є безпідставною та є проявом надмірного формалізму ІНФОРМАЦІЯ_1 при розгляді заяви ОСОБА_1 .
Тобто, в даному випадку відповідач, не заперечуючи дійсне право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, мав можливість скористатися наданими йому повноваженнями перевірити достовірність поданих документів та надати їм оцінку, а не відмовляти у наданні відстрочки лише з тих підстав, що долучені до заяви документи не засвідчені належним чином.
Щодо тверджень відповідача про недійсність поданого ОСОБА_1 військово-облікового документу, то суд враховує наступне.
Так, відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487).
Згідно з пунктом 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Отже, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються по відношенню до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа".
Відповідно до пункту 2 Порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Як унормовано пунктом 3 Порядку № 559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).
Із наведених вище норм Порядку слідує, що військово-обліковий документ визнається недійсним лише якщо відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військового-облікового документа у паперовій формі, не відповідають відомостями, що наявні у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Водночас зміст пункту 3 Порядку № 559 свідчить про те, що навіть у разі невідповідності відомостей у військово-обліковому документі військовозобов'язаного в паперовій формі, що зазначені у графах 1-5, 13 та 14, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, такий документ не може вважатися недійсним, що підтверджується конструкцією пункту 3 "крім військово-облікових документів військовозобов'язаних".
Так, судом встановлено, що, звертаючись до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивач надав тимчасове посвідчення офіцера запасу № НОМЕР_8 , що видане взамін військового квитка.
Відповідно до такого тимчасового посвідчення ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 (наразі ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Таке посвідчення видано позивачу у зв'язку з відсутністю бланків військових квитків 10 січня 2006 року.
Водночас жодних відомостей, що б вказували на недійсність поданого позивачем тимчасового посвідчення офіцера запасу відповідач до суду не надав.
За таких обставин суд дійшов висновку, що тимчасове посвідчення офіцера запасу № 23, видане замість військового квитка, є дійсним, адже відповідачем жодним чином не підтверджено недійсність такого тимчасового посвідчення.
На окрему увагу заслуговує й те, що відповідно до пункту 9 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Так, разом із позовною заявою подано військово-обліковий документ ОСОБА_1 (номер в реєстрі "Оберіг" 110920220693101500009), що сформований у застосунку "Резерв+", відповідно до якого станом на 20 серпня 2024 року позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 та є військовозобов'язаним.
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина 8 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів").
При цьому, як вже згадувалося вище, приписами абзаців 1 та 2 пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
За таких обставин слід дійти висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_6 при розгляді заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації мав змогу перевірити наявність у позивача військово-облікового документу в електронній формі через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проте цього не зробив.
Підсумовуючи викладене вище, слід дійти висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_6 безпідставно відмовив ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав незасвідення долучених до заяви документів та з огляду на недійсність військово-облікового документу, а тому рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 04 жовтня 2024 року № 20, про відмову в наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, то тут слід врахувати наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наведені вище приписи узгоджуються із положеннями пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, які є необґрунтованими, а інших підстав для відмови не встановлено, тому, виходячи з обставин цієї справи, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача надати позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 968,96 гривень, що підтверджується квитанцією від 21 січня 2025 року.
Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 968,96 гривень.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, пунктом 4.1 розділу 4 угоди про надання правничої допомоги від 07 лютого 2024 року, що укладена між ОСОБА_1 та адвокатом Пушкаренко О.О., передбачено, що ціна угоди, конкретизований предмет даної угоди (питання, з яких адвокатка надає правничу допомогу клієнту), строки та порядок оплати за даною угодою визначаються додатками до даної угоди, які є її невід'ємними частинами цієї угоди.
Додатком № 3 від 25 грудня 2024 року до угоди про надання правничої допомоги від 07 лютого 2024 року встановлено, що вартість правничої допомоги клієнту щодо супроводу судової справи з питань оскарження повідомлення про відмову у наданні відстрочки в суді першої інстанції становить 20000 гривень.
Із акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 15/01/2025 від 15 січня 2025 року слідує, що адвокат Пушкаренко О.О. надала ОСОБА_1 такі послуги: надання попередньої правової консультації, складання та направлення заяв, адвокатських запитів, складання та подання позовної заяви, юридичний супровід в суді першої інстанції, складання процесуальних заяв та клопотань, представлення інтересів клієнта у суді. Загальна вартість наданих послуг складає 20000 гривень.
Водночас, на переконання суду, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 20000 гривень є досить завищеними.
Так, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 01 лютого 2023 року у справі №160/19098/21, згідно з якими суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На думку суду, надані адвокатом послуги, що визначені в акті приймання-передачі наданих послуг (зокрема надання попередньої правової консультації, складання та направлення заяв, адвокатських запитів), охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи (наданих послуг).
Варто врахувати й те, що ця адміністративна справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих адвокатом послуг.
При цьому обсяг і складність оформлених адвокатом процесуальних документів також є незначними.
Також розгляд цієї справи відбувався в порядку письмового провадження, а тому представництво інтересів позивача в судових засіданнях не здійснювалося; водночас в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) однією з послуг, що надавалася адвокатом клієнту, зазначено "представлення інтересів клієнта у Вінницькому окружному адміністративному суді щодо визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 та зобов'язання вчинити дії".
Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень, а тому суд вважає, що такий розмір є досить завищеним.
Відтак, на думку суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 2500 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що оформлене протоколом засідання комісії від 04 жовтня 2024 року № 20.
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_10 )
Повний текст рішення суду складено 24.06.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович