04 червня 2025 року
м. Київ
Справа № 336/427/16-ц
Провадження № 61-1058св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року в складі судді Звєздової Н. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в складі колегії суддів Онищенка Е. А., Кочеткової І. В., Трофимової Д. А. про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про приведення у відповідність до фактичного розміру часток в праві спільної часткової власності на нерухоме майно, встановлення меж користування земельною ділянкою та
Короткий зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши його, просила розмір ідеальних часток співвласників привести у відповідність до фактичного розміру їхніх часток згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2210 про розмір часток співвласників у фактичному користуванні нерухомістю, де розмір частки ОСОБА_1 становить 44/100 частин нерухомості, а розмір відповідачів - 56/100 частинам нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Також просила встановити межі користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку на АДРЕСА_1 відповідно до запропонованого висновком вказаної судової експертизи варіанту № 2.
02 грудня 2020 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
09 березня 2021 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
27 липня 2021 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 09 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
21 грудня 2021 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року залишено без змін.
01 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щеголя С. К. на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року повернуто заявнику.
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила в порядку перегляду справи за нововиявленими обставинами скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про приведення розміру ідеальних часток співвласників нерухомого майна на АДРЕСА_1 у відповідність до фактичного розміру їхніх часток.
В обґрунтування заяви зазначила, що в листопаді 2023 року їй стало відомо про існування дозволу виконкому від травня 1979 року №112, виданого ОСОБА_5 (бабі заявниці) про оформлення самовільного будівництва: літньої кухні 4,0x4,5 кв. м та жилої прибудови 3,95x6,12 кв. м, а також розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації від 28 листопада 2003 року № 2440 про оформлення ОСОБА_6 документів на господарську будівлю та переобладнання в спірному житловому будинку. Про вказані документи ані їй, ані суду під час розгляду справи відомо не було.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, постанови апеляційного суду
25 вересня 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, з урахуванням ухвали від 24 вересня 2024 року про виправлення описки, залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року.
11 грудня 2024 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що обставини, на які ОСОБА_1 посилається в заяві про перегляд рішення, не є нововиявленими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 25 вересня 2024 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року без належного її повідомлення про день, час та місце розгляду справи, що призвело до порушення принципу рівності учасників цивільного процесу.
Суд апеляційної інстанції переглянув справу неналежним складом суду, оскільки суддя Кочеткова І. В. брала участь у розгляді в пов'язаній зі справою № 336/427/16-ц цивільній справі № 336/8237/23 за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права власності.
Крім того, суддя Кочеткова І. В. брала участь в апеляційному перегляді цієї справи (постанова Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року), тому не могла приймати участь в розгляді заяви за нововиявленими обставинами.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції послався на статті 258-261, 287, 288 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), які не регулюють підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Крім того, заявниця в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначила фундаментальні ознаки існування нововиявленних обставин, тобто одночасної наявності трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи, а саме коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення ніж те яке було б прийнято. Наголошувала, що процедури перегляду судових рішень за нововиявленними обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), положень законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів інших інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідачі зазначили, що суди обґрунтовано виснували, що ОСОБА_1 посилається на докази, а саме на рішення Виконавчого комітету Шевченківської ради народних депутатів від 21 липня 1992 року № 21/12 та від 21 грудня 1991 року № 471/12, які вже були предметом дослідження в межах іншої справи та не є нововиявленими в розумінні процесуального закону. Касаційна скарга зводиться, по суті, до незгоди із оцінкою доказів та обставин справи.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судову повістку про судовий розгляд справи 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримала 30 липня 2024 року, що спростовує її доводи про неналежне повідомлення про час та дату судового засідання.
Підстав для відводу (самовідводу) судді Кочетковій І. В. відповідно до статей 37, 37 37 ЦПК України не було.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3,6,7,15,16, 22, 23,27, 28, ЗО, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо доводів про неналежне повідомлення про час місце розгляду справи
Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення (частина перша статті 425 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.
Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід'ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року (статті 8,10).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04 грудня 1995 року в справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Згідно з частинами першою-шостою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками- повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина тринадцята статті 128 ЦПК України).
Порядок вручення судових повісток передбачений в статті 130 ЦПК України, згідно з частиною першою якої у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Із матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами та призначено справу в судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 07 червня 2024 року о 12 год. (т. 5, а. с. 145).
07 червня 2024 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Звєздової Н. С. у нарадчій кімнаті, розгляд справи перенесено на 24 липня 2024 року (т. 5, а. с. 151).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судову повістку про судовий розгляд справи 24 липня 2024 року ОСОБА_1 отримала 12 червня 2024 року (т. 5, а. с. 163).
Оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко О. П. у своїй заяві від 04 червня 2024 року просив надсилати судові виклики в електронній формі на його мобільний номер телефону (т. 5, а. с. 148), відповідно до частини тринадцятої статті 128 ЦПК України суд надіслав адвокату Мироненку О. П. смс-повідомлення про виклик до суду на 24 липня 2024 року, що підтверджується довідкою від 07 червня 2024 року (т. 5, а. с. 168).
Згідно з протоколом судове засідання 24 липня 2024 року проведено за участі ОСОБА_1 та її представника Мироненка О. П.; наступне судове засідання призначено на 25 вересня 2024 року на 09 год. 30 хв. (т. 5, а. с. 172,174).
Згідно з довідкою секретаря судового засідання цивільна справа № 336/427/16-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не призначалася до розгляду, оскільки в період з 08 до 21 серпня 2024 року суддя Звєздова Н. С. перебувала у відпустці (т. 5, а. с. 175).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судову повістку про судовий розгляд справи 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримала 30 липня 2024 року, що спростовує її доводи про неналежне повідомлення про час та дату судового засідання (т. 5, а. с. 180).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко О. П. отримав повідомлення про виклик до суду на 25 вересня 2024 року через додаток Viber 25 липня 2024 року (т. 5, а. с. 190).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
25 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без участі позивачки та її представника, які були належним чином повідомлені про дату і час судового засідання, причини неявки не повідомили.
Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неналежне повідомлення про час та дату розгляд її заяви про перегляд про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не знайшли свого підтвердження. Суд розглянув заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог цивільного процесуального закону.
Щодо доводів про неповноважний склад суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 427 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді або колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 33 ЦПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
У частині п'ятій статті 37 ЦПК України визначено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Посилання на те, що суддя Кочеткова І. В., яка брала участь під апеляційного перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року, і ухвалила в складі колегії суддів постанову від 21 грудня 2021 року про залишення цього рішення без змін, тому не могла приймати участь під час розгляду заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами, є безпідставними, оскільки ухвалена в складі судді Кочеткової І. В. постанова Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року не скасована, а тому були відсутні підстави, передбачені частиною п'ятою статті 37 ЦПК України, для її відводу.
ОСОБА_1 не навела обґрунтованих обставин, які б свідчили про упередженість судді Кочеткової І. В. під час розгляду справи, а її припущення не можуть бути підставою для відводу судді, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у їх неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом (частина четверта статті 15 Закону № 1402-VIII).
У постанові від 18 квітня 2024 року в справі № 9901/110/19 (провадження № 11-191заі23) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо суддя визначений для розгляду конкретної справи у встановленому законом порядку, він зобов'язаний брати участь в розгляді такої справи і тільки у випадках, передбачених законом, він може бути відведений (самовідведений) від розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що процесуальні дії судді, висловлена суддею правова позиція в судовому рішенні не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку суддя позбавляється можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому. Факт прийняття суддею рішення у справі того ж позивача зі схожим правовим обґрунтуванням не може сам собою виправдати побоювання щодо упередженості такого судді, а ухвалення судового рішення саме собою не може бути свідченням особистої зацікавленості судді у результаті розгляду інших аналогічних справ.
Тому доводи заявниці про те, що участь судді Кочеткової І. В. у розгляді іншої справи № 336/8237/23 за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 викликає сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, також є безпідставними.
Щодо застування судом першої інстанції норм ЦПК України, які не регулюють підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року виправлено описку, допущену в ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року (справа № 336/427/16-ц, провадження № 8/336/12/2024), та зазначено, що суд розглядав заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року (справа № 336/427/16, провадження № 2/336/4/2020).
Помилкове зазначення в ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року «Керуючись статтями 258-261, 287, 288 Цивільного процесуального кодексу України, суд -» не свідчить про те, що суд застосував норми ЦПК України, які не регулюють підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки в мотивувальній частині ухвали суд детально посилався на статті 423, 429 ЦПК України, які регулюють підстави та порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Неправильне перелічення в кінці ухвали суду статей 287, 288 ЦПК України може бути усунене шляхом виправлення описки судом першої інстанції.
Щодо розгляду заяви про перегляд судового рішень за нововиявленими обставинами по суті
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, й вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOVv. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Отже, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 послалася на те, що підставою для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року є те, що на момент розгляду справи № 336/427/16-ц їй не було відомо про існування дозволу на оформлення самочинного будівництва «05.1979» № 112 та розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 28 листопада 2003 року № 2440р, про які їй стало відомо лише в листопаді 2023 року.
У зв'язку із цим у 2023 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - П'ята Запорізька державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса), про усунення перешкод в здійсненні права власності, в якому просила визнати недійсними та скасувати рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 21 грудня 1992 року № 471/12 та від 21 липня 1992 року № 21/12 про зміну ідеальних часток на будинок АДРЕСА_1 (справа № 336/8237/23).
28 травня 2024 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (справа № 336/8237/23), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Отже, заявниця ОСОБА_1 посилається на докази, які вже були предметом дослідження в межах іншої справи.
Посилання заявниці в заяві про перегляд заочного рішення на той факт, що вона не знала про існування дозволу на оформлення самочинного будівництва «05.1979» №112 та розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 28 листопада 2003 року № 2440р, не містять обґрунтувань, чому ця обставина є нововиявленною та яким чином вона може вплинути на рішення суду.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно виснували, що ОСОБА_1 фактично не згодна з оцінкою доказів судом першої інстанції під час ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року.
Отже, суд першої інстанції та апеляційний суд зробили правильний висновок, що заявницею не доведено, що обставини, на які вона посилається в заяві про перегляд рішення є нововиявленими, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд заявочного рішення за нововиявленими обставинами та скасування рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року (справа № 336/427/16, провадження № 2/336/4/2020).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
Інші доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди з судовими рішеннями і спростовуються матеріалами справи.
Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська