28 травня 2025 року
м. Київ
справа №759/18509/22
провадження № 61-14819ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», третя особа
із самостійними вимогами щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення коштів,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит»), третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, остаточно просив стягнути
з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 50,00 грн, 3 % річних
у розмірі 5,00 грн, пеню в розмірі 33,57 грн, втрати від інфляції у розмірі 22,46 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн, моральну шкоду в розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян 4 173,00 грн та поштові витрати на відправлення документів.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50,00 грн, 3 % річних у розмірі 5,00 грн, пеню в розмірі 33,57 грн, втрати від інфляції у розмірі 22,46 грн, а всього 111,03 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача на користь державного бюджету шкоДи відповідно до пунктів 7, 11 частини першої статті 23 Закону України
«Про захист прав споживачів» та стягнення з відповідача на користь позивача моральної школи скасовано та ухвалено нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до ТОВ «Алекскредит», третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення на користь державного бюджету шкоди у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 5 255,00 грн відповідно до пунктів 7, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»; стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян 4 173,00 грн, витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 4 500,00 грн, поштових витрат на відправлення документів відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 1 941,90 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 1 435,80 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції на користь держави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», третя особа з правом самостійних вимог - ОСОБА_2 , про стягнення коштів передано судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М.
Судом встановлено, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у цій справі надійшла на адресу Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено
без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано подати до Верховного Суду належні докази на підтвердження конкретної дати відправлення касаційної скарги на адресу суду, оскільки з поштового конверта,
в якому надійшла касаційна скарга та її копії з додатками, неможливо ідентифікувати дату відправлення останнього, та уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху заявник направив на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом
з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Щодо надання доказів на підтвердження причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, ОСОБА_1 зазначив, що 25 липня 2024 року, засобами поштового зв'язку (відділення поштового зв'язку АТ «Укрпошта» 03146) він направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі. Поштове відправлення ним оплачено. Оператор поштового зв'язку прийняв та доставив поштове відправлення на адресу Верховного Суду. Йому невідомо, чому оператор поштового зв'язку
АТ «Укрпошта» не виконав належним чином свої обов'язки з виробничо-технічної операції, з якісного нанесення календарного поштового штемпеля на конверт.
Оскільки у розпорядженні Верховного Суду були відсутні достатні докази
на підтвердження дати відправлення касаційної скарги на адресу Верховного Суду, а дата підписання касаційної скарги 25 липня 2024 року та дата реєстрації касаційної скарги за вхідним № 35034/0/220-24 від 06 листопада 2024 року різняться тривалим періодом часу, тому ОСОБА_1 запропоновано надати додаткові докази на підтвердження дати відправлення касаційної скарги
до Верховного Суду, оскільки саме на заявника покладений такий обов'язок.
Тому ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року продовжено
ОСОБА_1 строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 надіслав пояснення (заяву), до яких додав лист АТ «УКРПОШТА».
Розглядаючи такі матеріали, суд приходить до висновку, що заявником
не виконанні вимоги ухвали суду про продовження строку на усунення недоліків, виходячи з наступного.
У своїх поясненнях (заяві) ОСОБА_1 детально доводить до відома суду,
що неможливо відслідкувати рух простої кореспонденції, направленої засобами поштового зв'язку, що підтверджується копією листа АТ «УКРПОШТА».
Разом з тим, в ухвалі Верховного Суду від 13 лютого 2025 року судом запропоновано заявнику надати додаткові докази на підтвердження дати відправлення касаційної скарги до Верховного Суду, оскільки саме на заявника покладений такий обов'язок.
Однак таких доказів ОСОБА_1 суду не надано.
Оскільки саме на заявника покладений обов'язок доводити відповідними
та належними доказами внаслідок чого ним пропущений встановлений статтею 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження судового рішення, а такі заявником не додано до матеріалів касаційного провадження, тому в суду відсутні підстави розглядати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року та вирішувати питання про відкриття касаційного провадження.
Отже, ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 13 лютого 2025 року в частині підтвердження дати подачі касаційної скарги. Таким чином, оскільки станом на 28 травня 2025 року ухвала Верховного Суду від 13 лютого 2025 року не виконана у повному обсязі, підстави для продовження строку
на усунення недоліків відсутні. Тому суд не може вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення коштів вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк