23 червня 2025 року
м. Київ
справа № 759/11618/24
провадження № 61-7381ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року в справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У червні 2024 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - КПЕРЖФ «Житло-Сервіс») звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 12 968,12 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року, позов задоволено, здійснено розподіл судових витрат.
У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року.
У касаційній скарзі заявники, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2024 року вказану справу визнано малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню, якщо суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Вказаний довід є безпідставним, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України (в редакції на час відкриття провадження в справі) для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з цим, пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачає, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що ціна позову в цій справі становить 12 968,12 грн, вказана справа є малозначною в силу прямої вказівки в законі.
Таким чином, хоча суд першої інстанції, визнаючи вказану справу малозначною , помилково керувався пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, однак наведене не має наслідком помилкового віднесення справи № 759/11618/24 до малозначної, оскільки як зазначено, остання є такою в силу прямої вказівки в законі.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявники подали касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року в справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян