16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 _________ тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/909/25
Провадження № 2/730/420/2025
"26" червня 2025 р. м.Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до ст. 84 СК,
23.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до ст. 84 СК.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що таку слід повернути позивачу без розгляду з таких підстав.
Зі змісту позовної заяви убачається, що більша частина його мотивації присвячена особистим відносинам між відповідачем у цій справі та його колишньою дружиною, що немає жодного відношення до предмету розгляду цієї справи. Ба більше, такі відносини виходять за межі юридичної площини та стосуються людських та моральних принципів співіснування людей, а тому, в межах розгляду даної справи, не можуть бути оцінені судом, з наданням відповідної правової оцінки.
Крім того, позивач у справі негативно оцінює дії та процесуальні рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області в інших справах, що є неприпустимим, оскільки судові рішення можуть бути оцінені та перевірені виключно у процесуальний спосіб, встановлений законом.
Також, позивач у справі беззаперечно заявляє, що:
«….Борзнянський суд є співучасником психологічного насильства над ОСОБА_2 та над його дітьми»;
«….позицію Борзнянського районного суду, який послідовно ігнорує позицію батька ( ОСОБА_2 )…»:
«….Борзнянський суд демонструє тенденцію до однобічного тлумачення норм права - на користь матері, при цьому системно ігноруючи як позицію батька,…»;
«…сформовану судову практику Борзнянського районного суду, яка десяток років демонструє послідовне ігнорування рівності сторін, ….. позиція судової влади фактично сприяє ізоляції дітей від батьківської підтримки - моральної, психологічної та фінансової - і породжує стан правової невизначеності….»;
«Суцільний безлад у виконавчому провадженні за участю батька моєї дитини, спричинений ухваленням юридично недосконалих і двозначних рішень, які на стадії виконання допускають їх суперечливе тлумачення, свідчить про глибоку кризу правозастосування. Бездіяльність та вибіркове зловживання повноваженнями з боку державних виконавців, які діють у тісній взаємодії з особами, що систематично маніпулюють правами дитини (за змістом позову - судді Борзнянського суду), становлять пряму загрозу психологічному стану та фінансовій стабільності моєї дитини».
Частинами 1-3 ст. 2 ЦПК передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц). Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20, а також застосовані - в ухвалі Верховного Суду від 08 січня 2019 року у справі № 826/3515/18, ухвалі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 335/992/23, постановах ВС від 24.03.2021 у справі № 937/1056/20, від 29.07.2021 у справі № 264/6844/20, ухвалах ККС ВС від 26.10.2020 у справі № 442/2432/20, від 30.06.2021 у справі № 234/2435/21, від 07.02.2022 у справі № 266/59/22, від 07.02.2022 у справі № 266/108/22.
Як зазначив ККС Верховного Суду у постанові від 29.07.2021 (справа № 264/6844/20) у розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви.
Відповідно до частини 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конвенція 1950 року, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім цього, також ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У підпункті «а» п. 3 ст. 35 Конвенції визначено, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви.
Відповідно до положення п. 4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Велика Палата Верховного Суду, (справа № 199/6713/14-ц, справа № 9901/324/19) зазначила, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства.
Вищезазначені висновки Суду узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 30 червня 2021 року (пров. №51-3122ск21), від 29.07.2023 р. у справі №264/6844/20.
Документи подані з використанням образливих висловлювань, компрометацією дій суду, виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що констатується як зловживання правом на подання заяви і свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності судді і суперечить основним засадам та принципам цивільного процесуального судочинства та його завданню.
Образи в позовній заяві суперечать принципам етики судового процесу, який має ґрунтуватися на повазі до сторін, дотриманні закону та об'єктивному розгляді справи.
Судочинство має відбуватися у відповідності з етичними нормами та правилами, які передбачають повагу до суду та інших учасників процесу.
Згідно із частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З наведених мотивів, виходячи з загальних засад та завдань цивільного судочинства, у даному випадку, наведені позивачем у позовній заяві висловлювання на адресу суду, особи, яка немає жодного відношення до предмету позову, з урахуванням викладеного, розцінюються як зловживання процесуальними правами з боку позивача, а тому позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Одночасно суд звертає увагу позивача, що повернення заяви не є перешкодою для доступу до правосуддя, оскільки не позбавляє його права на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.14, 43, 175, 185, 258-261 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до ст. 84 СК - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві (його представнику), що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, а також можливість повернення сплаченого судового збору за наявності поданого клопотання.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до ст.354 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ріхтер В.В.