26 червня 2025 року
м. Харків
справа № 619/1631/25
провадження №22-ц/818/3396/25, №22-ц/818/3397/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2025 року та на ухвалу того ж суду від 28 квітня 2025 року в складі судді Нечипоренко І.М.,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, та аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
У обґрунтування позову зазначено, що 11.10.2022 між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.03.2025. Від спільного подружнього життя вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом з нею. Відповідач здоровий та працездатний, проходить службу, має дохід.
14.04.2025 ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про оскарження баьтьківства та виключення запису про особу як батька з актового запису про народження дитини. Посилався на те, що не був у тісних стосунках з позивачкою, в шлюбі прожили менше пів року та має сумніви що є біологічним батьком дитини. На момент народження дитини не перебував у стосунках з матір'ю дитини і не брав участь у її вихованні. Просив призначити генетичну експертизу (ДНК-тест). У разі відсутності біологічної спорідненості просив анулювати запис про батьківство в актовому записі про народження дитини.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2025 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено та йому повернуто зустірну позовну заяву. Роз'яснено заявнику право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку.
Ухвала мотивована тим, що спільний розгляд зустрічного позову з основним позовом є недоцільним, оскільки призведе до затягування вирішення спору про призначення аліментів, що буде порушенням прав дитини на забезпечення достатнього рівня життя. Спірні правовідносини хоч і випливають із сімейних відносин, однак відсутня однорідність позовних вимог про призначення аліментів та позовних вимог про оспорювання батьківства, ці вимоги не взаємопов'язані між собою, кожна з них зумовлюють самостійний предмет їх доказування, з'ясування відмінних обставин, що регулюються різними нормами матеріального права і правильність вирішення позовних вимог первісного позову не залежить від правильності позовних вимог зустрічного позову.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2024 року позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.03.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.03.2025 та до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Судове рішення мотивоване тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підствердження позовних вимог. Батьки несуть рівні обов'яки з утримання малолітньої дитини, заявлений позивачкою розмір аліментів на утримання дитини є мінімальним встановленийм законом розміром стягнення. Оскільки дитина не досягла трьох років і проживає з позивачкою, вона має право на утримання від батька дитини до досягнення дитиною трьох років незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. В суперечи вимог процесуального закону відповідачем не надано доказів на підтвердження свого матеріального стану та неможливості сплачувати аліменти на утримання дружини.
Не погодившись з рішенням суду в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, направити справи на новий розгляд до суду першої інстанції з обов'язковим долученням до провадження зустрічного позову про оспорення батьківства та призначенням ДНК експертизи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував заперечення ним батьківства стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку з цим він подав зустрічний позов про оскарження батьківства та клопотання про призначення судово-генетичної експертизи, однак суд відмовив у прийнятті зустрічного позову, фактично позбавивши його можливості довести відсутність батьківства. Це порушує конституційне право на захист, а також положення статей 136, 137, 146 Сімейного кодексу України, які прямо передбачають право особи оскаржити запис про батьківство та вимагати проведення ДНК-експертизи. Суд першої інстанції розглянув справу формально, не вказав навіть причини відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви про оскарження батьківства та клопотання про призначення судово- генетичної експертизи , без встановлення юридично значущих фактів щодо істинності мого батьківства, що вплинуло на правильність ухваленого рішення по суті. Крім того, зазначив, що до зали судового засідання його не запросили, оскільки позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Тому суддя повідомила, що розгляд відбудеться без сторін та запропонувала відповідачу подати заява про розгляд справи за його відсутності разом з клопотаннями та зустрічним позовом.
Одночасно ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 28.04.2025, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом. Обґрунтовує скаргу тим, що зустрічний позов пов'язаний з первісним, адже встановлення факту відсутності батьківства виключає обов'язок сплачувати аліменти. Тому суд дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги за основним та зустрічним позовом не є взаємопов'язаними.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.10.2022, про що свідчить свідоцтво про шлюб (а.с. 7).
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.03.2025 по справі №635/13663/24 розірвано шлюб між сторонами (а.с. 8-9).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія (а.с. 10).
ОСОБА_2 , перераховув кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , з призначенням платежу-аліменти, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 20-23).
Судом встановлено, що спільна дитина сторін не досягла 3-х річного віку та проживає з матір'ю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до ст. 140 СК України, стягнення за рішенням суду з особи, записаної батьком або матір'ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про них як батька або матері з актового запису про народження цієї дитини.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Задоволення позову про виключення запису з актового запису про народження дитини може слугувати підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів, згідно з частиною другою статті 197 СК України, і бути тою іншою обставиною, що має істотне значення, в цьому випадку, що відповідає правовому висновку викладеному у постанові ВС від 21 липня 2021 року у справі №477/1165/20, проте таке звільнення не є імперативним.
Тому судова колегія вважає, що спільний розгляд зазначених позовів є недоцільним, оскільки може спричинити затягування розгляду питання щодо призначення аліментів на утримання дітей, що, у свою чергу, порушуватиме право дитини на своєчасне отримання матеріального забезпечення та на належний рівень життя. Хоча обидві заявлені вимоги виникають із сімейних правовідносин, між ними відсутній взаємозв'язок та правова однорідність. Позовні вимоги щодо стягнення аліментів та оспорювання батьківства мають різний предмет доказування, ґрунтуються на різних юридичних фактах та регулюються окремими нормами матеріального права. Вирішення однієї категорії вимог жодним чином не впливає на вирішення іншої, що унеможливлює їх об'єднання в одне провадження без шкоди для оперативного та ефективного захисту прав дитини.
Водночас судова колегія вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_2 , що повернення зустрічного позову не обмежує його право звернутися до суду з позовною заявою на загальних підставах.
Оскільки суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення зустрічного позову, підстави для скасування ухвали суду від 28.04.2025 відсутні.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За приписом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За положеннями ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В частині першій ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, в тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Визначений судом розмір аліментів у розмірі по 1/4 частині від всіх видів доходу на утримання доньки до досягнення нею повноліття є обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 182 України.
Згідно частин 1, 4 статті 75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Разом з тим, згідно з ч. 2, 4, 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Враховуючи що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження свого матеріального стану та підстав неможливості сплачувати аліменти на утримання дружини, судова колегія вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі по 1/6 частині від всіх видів доходу на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності відповідача, що позбавило його права на безпосередню участь у судовому розгляді та є порушило принцип рівності сторін у справи перед судом не є суттєвими, оскільки матеріали справи містять власноруч написану ОСОБА_2 заяву від 28.04.2025 року про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 60).
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому апеляційні скарги ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а ухвалу та рішення суду - залишити без змін.
Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2025 року- залишити без змін.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 26.06.2025 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук