26 червня 2025 року
м. Харків
справа № 953/3748/25
провадження № 22-ц/818/3489/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2025 року в складі судді Муратової С.О.
У квітні 2025 року Акціонерного товариства «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101711549448363 від 27.03.2024 у розмірі 131699,62 грн. станом на 21.04.2025, яка складається з наступного: 95281,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 34517,37 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 1901 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2025 року матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направити за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвала мотивована тим, що відповідно до вимог ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно відповіді №1321543 від 25.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до Харківського району Харківської області, та за територіальною підсудністю відноситься до території обслуговування Харківського районного суду Харківської області. Тому справу належить направити за підсудністю до цього суду.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду Київського районного суду м. Харкова.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 15 вересня 2024 року відповідач перебуває у Німеччині як біженка у зв'язку з повномасштабною війною в Україні. У зв'язку з воєнними діями вона не має можливості перебувати за місцем реєстрації, брати участь у судових засіданнях особисто, а також не має фінансової можливості сплачувати заборгованість та нараховані відсотки. Зазначила, що не подавала жодних заяв чи клопотань про зміну підсудності, а також не було відповідних заяв від інших учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Як встановлено судом до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з відповіді №1321543 від 25.04.2025 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46).
Передаючи за підсудністю Харківському районному суду Харківської області позовну заяву АТ «Акцент-Банк» суд першої інстанції керувався правилами загальної підсудності та виходив з того, що предметом звернення до суду є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Частиною 1 статті 27ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 9 ст.187ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Частина 1 ст.378 ЦПК України передбачає, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду.
Відповідно до п.1 ч.1ст. 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За адміністративно-територіальним поділом, смт. Пісочин належить до Харківського району Харківської області, отже відповідно до приписів ч.1ст. 27 ЦПК України, спір належить до підсудності Харківського районного суду Харківської області.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визначення територіальної підсудності даної справи і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування ухвали.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2025 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук