Кропивницький апеляційний суд
Справа № 33/4809/304/25 Головуючий у суді І інстанції: Петров Р.І.
Категорія: ст.483 КУпАП Доповідач в суді ІІ - інстанції: Бондарчук Р.А.
16.06.2025 року. Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Бондарчук Р.А.,
за участю:
особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1
представника особи, яка притягається до відповідальності - адвокатів: Іванова О.В.,
Виноградової Л.Г.,
представників митниці: Крамарчука С.Я.,
Бабіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький апеляційну скаргу представника Кропивницької митниці за довіреністю Бабіної В.О. на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 квітня 2025 року, якою стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , директора ТОВ «Прогрес-2010», проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,
закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.483 Митного кодексу України (далі - МК України), у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,
В судовому засіданні адвоката Іванов О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 заявив усний відвід судді Бондарчуку Р.А. та просить передати для вирішення відводу іншому судді.
Вимого відводу мотивовані тим, що ним подано клопотання відповідно до якого адвоката Іванов О.В. в діях ОСОБА_1 вбачає ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 201-3 Кримінального кодексу України, а тому на його думку суд зобов'язаний винести постанову про закриття справи та направити її матеріали прокурору чи органу досудового розслідування, яким, за ст.201-3 Кримінального кодексу України згідно вимог ст.216 Кримінального процесуального кодексу України є Бюро економічної безпеки України.
Оскільки суддя Бондарчук Р.А. відмовив у закритті справи відносно ОСОБА_1 , адвокат Іванов О.В. вбачає в діях судді упередженість та не зможе об'єктивно розглянути матеріали справи.
Також, адвокат Іванов О.В. вбачає упередженість в діях судді Бондарчука Р.А. та заінтересованість на користь митниці, оскільки останній вважає, що суддя Бондарчук Р.А. не може прийти рішення на користь ОСОБА_1 тобто у даному випадку залишити постанову суду першої інстанції в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
До вказаного висновку адвокат Іванов О.В. прийшов аналізуючи прийняті суддею Бондарчуком Р.А. рішення у інших справах про порушення митних правил, а також за результатами розгляду справи про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України, у які він приймав участь.
Вважає, що будь-який інший суддя Кропивницького апеляційного суду буде більше неупереджений в розгляді справи про порушення митних правил у якій він є захисником.
Захисник Виноградова Л.Г. та Очкала В.М. підтримали вимоги відводу.
В судовому засіданні представники Кропивницької митниці за довіреністю Крамарчук С.Я. та Бабіна В.М. заперечив проти задоволення відводу судді Бондарчуку Р.А. Зазначив, що вважає відвід необґрунтований та надуманий. По інших справах про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 , які перебувають на розгляді у інших суддів Кропивницького апеляційного суду у адвоката Іванова О.В. не виникало жодних питань пов'язаних з розгляду справи у тому числі заявлені відповідних клопотань, а також відводу суддям.
При цьому в інших судових засіданнях стороною захисту порушувалось питання швидкого розгляду справи, а також розгляд справи без безпосередньої участі
ОСОБА_1 .
Разом з тим, представник Кропивницької митниці вважає, що позиція адвоката Іванова О.В щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення взагалі суперечить лінії захисту оскільки ним взагалі порушується питання у судовому засіданні питання про притягнення його до відповідальності за злочин санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Заслухавши доповідача, представника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Іванова О.В. та Виноградоврї Л.Г., які діють в інтересах ОСОБА_2 , які підтримали відвід та просили відвести суддю Бондарчука Р.Б., Очкалу В.М., який також просив відвести суддю Бондарчука Р.А., представників Кропивницької митниці Крамарчука С.Я. та Бабіної В.О., які проти задоволення заявленого відводу, проаналізувавши норми процесуального права, які регулюють порядок підстав для відводу судді, суд дійшов висновку про таке.
Щодо наявності правових підстав для розгляду суддею Бондарчуком Р.А. заяви про відвід.
Так у справі № 404/407/24 (провадження № 33/4809/58/25) про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України суддею Бондарчуком Р.А. порушувалось питання про розгляд заяви про відвід у справах про адміністративні правопорушення іншим складом суду.
Однак зборами суддів Кропивницького апеляційного суду від 28.02.2025 зборами суддів Кропивницького апеляційного суду не прийнято рішення щодо внесення змін до Засади використання АСДС Кропивницького апеляційного суду положеннями, які б передбачали обовязок передачі на автоматизований розподіл заяв про відвід (самовідвід) судді у справах про адміністративні правопорушення, для їх розгляду іншим суддею.
В той же час зборами суддів Кропивницького апеляційного суду прийнято рішення звернутися до Верховного Суду за методичною інформацією з приводу передачі на автоматизований розподіл заяв про відвід (самовідвід) судді у справах про адміністративні правопорушення, для їх розгляду іншим суддею.
Також, зборами суддів Кропивницького апеляційного суду від 31.03.2025, у звязку з недостатністю голосів, які б підтримали проект, - не прийнято рішення щодо внесення змін до Засади використання АСДС Кропивницького апеляційного суду нормами щодо передачі на автоматизований розподіл заяв про відвід (самовідвід) судді у справах про адміністративні правопорушення, для їх розгляду іншим суддею, зокреам не хватило одного голосу для прийняття запропонованого проекту рішення зборів.
Таким чином оскільки суддею Бондарчуком Р.А. у справі № 404/407/24 (провадження № 33/4809/58/25) про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України вживались усі можливі дії з приводу вирішення питання про розгляд заяви про відвід у справах про адміністративні правопорушення іншим складом суду, однак зборами суддів Кропивницького апеляційного суду відповідне рішення не прийнято, прихожу до висновку про можливість самостійного вирішення заяви про відвід.
Щодо заявленого відводу
Частиною другою та третьою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді, і відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід судді.
Разом з тим, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безсторонім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена Конвенція і протоколи 1, 2, 3, 4, 7, 11 ратифіковані Україною 17 липня 1997 року, чим і визнана її дія в національній системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня1993 року міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в спірних питаннях, або які не врегульовані національним законодавством, суди застосовують міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дана Верховною радою України, є частиною законодавства України.
Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безстороності судочинства, може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Таким чином суд при вирішенні питання про відвід судді керується нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України.
Статтею 75 Кримінального процесуального кодексу України визначено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, зокрема у відповідності до пункту 4 частини першої статті 75 цього Кодексу слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (частина сьома статті 56 Закону України ««Про судоустрій і статус суддів»).
В пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
За статтею 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Положення зазначеної статті випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини існування безсторонності в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, яким слід врахувати особисті переконання та поведінку певного судді і встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
У рішенні ЄСПЛ "Мироненко і Мартенко проти України", зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Крім того, Рада суддів України в п. 4 рішення № 34 від 08.06.2017 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Враховуючи положення ЄСПЛ передбачають необхідність обов'язкового розгляду заявленого відводу у справах про адміністративні правопорушення, зборами не затверджено процедуру розгляду заяви іншим складом суду, прихожу до висновку, що відвід повинен бути розглянутий головуючим суддею по справі.
Обставинами, на які посилається адвоката Іванова О.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 про відвід судді Бондарчука Р.А., застосовуючи аналогією чинного Кримінального процесуального кодексу України, передбачено у п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, як інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; (далі - Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
У ряді рішень Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) намагається більш широко підходити до вирішення питання щодо впливу «досудової» діяльності судді на рівень безсторонності суду.
Так, у справі «Нортіер проти Нідерландів» ЄСПЛ зауважив, що «один лише факт про те, що суддя приймав рішення на досудовому етапі не можна вважати підставою для сумнівів щодо його безсторонності; основне значення у справі мають обсяг і характер цих рішень».
У справі «Сен-Марі проти Франції» двоє з трьох членів суду раніше приймали рішення про відмову у звільненні заявника з-під варти, що не було визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки попереднє рішення обмежувалося лише короткою оцінкою представлених фактів з метою встановити, чи є обґрунтованими підозри поліції та чи дають вони підстави побоюватися, що обвинувачений втече з-під варти.
На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини і вищезазначене рішення рішенні Суду від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартенко проти України».
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Таким чином, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Зі змісту ст. 6 Конвенції неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватися, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «Мікаллеф проти Мальти», п. 93). Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П'єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).
Частина 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 даного Закону встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно пунктів 1, 2 ч. 7 ст. 56 зазначеного Закону суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Відповідно до ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікувавши зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У справі «Преда і Дардарі проти Італії» Суд вказав, що метою норми ст. 17 Конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом.
Відповідно до Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією і законами України, а суддя при здійсненні правосуддя незалежний і підпорядковується лише закону.
Таким чином, в руслі суб'єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях Суду по справам «Хаушильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швеції».
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.
Таким чином, визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності, має визначатись, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
З огляду на зазначене вище, ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості:
1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі;
2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
Як було встановлено вище зазначено, що причиною відводу судді Бондарчука Р.А. заінтересованість на користь Кропивницької митиниці у результатах розгляду, а також відмова у задоволенні клопотання про закриття справи та направити її матеріали прокурору чи органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування, а також те, що суддя Бондарчук Р.А. не може прийти рішення на користь ОСОБА_1 тобто у даному випадку залишити постанову суду першої інстанції в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
Тобто, адвокат Іванов О.В. порушує питання, що через призму суб'єктивного критерію суддя Бондарчук Р.А. не може постановити законне та справедливе рішення.
В той же час, необхідно зазначити про те, що зміст та форма провадження у справах про адміністративні правопорушення повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: рівність перед законом і судом та повага до людської гідності. Не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. Під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
З огляду на зазначене, будь-якого упередженого ставлення до адвоката
Іванова О.В., який здійснює захист ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил або до інших учасників процесу, саме через призму суб'єктивного критерію безсторонності, не встановлено.
Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується.
В той же час відмова у задоволенні клопотання про закриття справи та направити її матеріали прокурору чи органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування, а також те, що суддя Бондарчук Р.А. повинен завчасно до розгляду справи повідомити його, що рішення буде прийнято на користь ОСОБА_1 жодним чином не свідчить про порушення принципу рівності, відсутність до нього поваги а також наявність будь-яких обмежень з боку судді Бондарчука Р.А.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).
Отже, на думку суду, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами та в певною мірою порушує процесуальну незалежність судді.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.
Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді», особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
За таких обставин, адвокатом Івановим О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів упередженості судді Бондарчука Р.А. у розгляді справи, доводи не свідчить про порушення принципу рівності, відсутність до нього поваги а також наявність будь-яких обмежень з боку судді Бондарчука Р.А., в той же час підстави відводу є надумані необґрунтовані та безпідставні, направлені, щоб затягнути процесуальний час..
Підсумовуючи, суд наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи. Але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов'язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право.
Отже, в заявах про відвід судді Кропивницького апеляційного суду Бондарчуку Р.А. не зазначено жодної з підстав, що є перешкодою для участі суддів в розгляді справи про порушення митних правил, визначених за аналогією права ст.ст. 75,76 КПК України.
На підставі викладеного, оскільки доказів, які б свідчили про упередженість та зацікавленість суддів під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 не надано, а в ході апеляційного розгляду не встановлено інших обставин, передбачених ст.ст. 75, 76 КПК України, які б виключали участь судді в ньому, з урахуванням позиції ЄСПЛ про те, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), в задоволенні заявленого відводу судді слід відмовити.
Керуючись ч. 1 ст. 498 МК України, ст. ст.. 75, 76 КПК України ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.246 КУпАП,
У задоволенні заяв адвоката Іванова О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Бондарчука Р.А., у справі № 404/2235/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, відмовити, - відмовити.
Постанова є остаточною оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Бондарчук Р.А.