Єдиний унікальний номер №943/933/25
Провадження №3/943/495/2025
26 червня 2025 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника відділення поліції №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316682 від 01.05.2025, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за те, що 01 травня 2025 року о 07 год. 45 хв. на автодорозі Київ-Чоп, 488 км. (м. Буськ Золочівського району Львівської області) він повторно протягом року керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред'явивши посвідчення водія відповідної категорії, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, незважаючи на повідомлення його судом про час і місце розгляду справи, а клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Відтак, на підставі ст. 268 КУпАП, дану справу розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316682 від 01.05.2025 року ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме - керування ним транспортним засобом марки «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред'явивши посвідчення водія відповідної категорії, тобто, не маючи права керування таким транспортним засобом, вчинене ним повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України.
Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписами частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП).
Суд констатує, що повторність адміністративного правопорушення має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок з приводу збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, із надісланих до суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 убачається, що в частині доведення такої кваліфікуючої ознаки в діях останнього, як повторність, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повторності вчиненого ним правопорушення.
Зокрема, в силу п. 4 та п. 5 Розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, - поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, а також довідку про належність транспортного засобу. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
Відтак, суд вважає, що належним і допустимим доказом на підтвердження повторності в такому випадку може слугувати довідка про повторність вчинення адміністративного правопорушення, складена поліцейським згідно п. 4, п. 5 Розділу VII цієї Інструкції чи належним чином засвідчена постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Однак, матеріали цієї справи не містять допустимих доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме: факту повторного протягом року керування ним транспортним засобом, не маючи такого права керування. Тобто, суд вважає, що належних і допустимих доказів щодо повторного вчинення ОСОБА_1 подібного правопорушення в минулому матеріали справи не містять.
Відтак, у справі відсутні належні та допустимі докази (довідка про повторність вчинення адміністративного правопорушення, складена поліцейським згідно п. 4, п. 5 Розділу VII цієї Інструкції чи належним чином засвідчена постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП), які би підтверджували наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ «Матанович проти Хорватії» зазначено, що буде порушенням Конвенції використання одних доказів з ігноруванням інших.
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, у рішенні від 21 липня 2011 року в справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, ЄСПЛ вказав, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно вишукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Натомість, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316682 від 01.05.2025, не знайшли свого належного підтвердження. Суд самостійно збирати докази не має права, оскільки обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Вищевикладене свідчить про те, що поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що залишився недоведеним факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, вчиненого ним повторно протягом року за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316682 від 01.05.2025, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які би підтверджували вчинення останнім раніше адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а згідно правової позиції у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відтак, із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною п'ятою статті 126 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 7, 126, 245, 247, 251, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суддя, -
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя І. Б. Кос