іменем України
26 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 383/587/25
провадження № 22-ц/4809/1142/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач- ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Вуїв Оксана Вікторівна на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2025 року у складі судді Бондаренка В.В.
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за нею права власності на 1/2 частку земельних ділянок: кадастровий номер: 3520886400:02:000:0360, площею 7,96 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3520886400:02:000:2505, площею 5,3066 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер: 3520886400:02:000:0326, площею 7,96 га, цільове призначення:для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер: 3520886400:02:000:0327, площею 7,91 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер: 3520886400:02:000:5030, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер: 3520886400:02:000:5009, площею 2,0001 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район; кадастровий номер: 4821484800:06:000:0406, площею 8,2902 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер: 4821484800:04:000:0308, площею 8,7925 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер: 4821484800:04:000:0309, площею 9,9746 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 4821484800:01:000:0308, площею 9,8881 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Миколаївська область, Братський район, визнавши за відповідачем право власності на 1/2 частку вказаного майна.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказані земельні ділянки,в обґрунтування якої посилалася на те, що вищевказані земельні ділянки вони разом з відповідачем набули у період шлюбу. Угоди про добровільний поділ майна, а саме спірних земельних ділянок, що є спільною сумісною власністю подружжя, нами не досягнуто. Відповідач не визнає право позивача на ці земельні ділянки, у телефонному режимі повідомив, що зробить все, щоб позбавити її можливості поділу спільного сумісного майна, зокрема права на вищевказані земельні ділянки, також всі грошові кошти за орендну плату за вищевказані земельні ділянки привласнює собі, що підтверджує дійсні наміри відповідача на позбавлення її спільного сумісного майна подружжя. Крім того, всі земельні ділянки передані в оренду ФГ «Промінь», засновником якого є батько відповідача, директором - рідний брат, а сам відповідач займає посаду в даному фермерському господарстві, в зв'язку з чим відповідач має реальну можливість відчуження спільного сумісного майна подружжя в незаконний спосіб з метою позбавлення її права власності. Вказувала, що є об'єктивна загроза відчуження вищевказаних земельних ділянок, право власності на які оформлено на відповідача, визнання за нею права власності на 1/2 частку вищевказаних земельних ділянок є предметом позовної заяви, отже вважає за необхідне просити суд застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкти нерухомості (земельні ділянки), які є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, невжиття таких заходів забезпечення позову унеможливить: виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких звернулась до суду. Вважала, що накладення арешту на вказані об'єкти спільної сумісної власності подружжя є ефективним захистом, оскільки у разі накладення арешту відповідач буде позбавлений можливості відчужити зазначені у заяві земельні ділянки, до вирішення справи по суті.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2025 року заяву задоволено. Накладено арешт на 1/2 частку земельних ділянок:
кадастровий номер: 3520886400:02:000:0360, площею 7,96 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:2505, площею 5,3066 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:0326, площею 7,96 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:0327, площею 7,91 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:5030, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:5009, площею 2,0001 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 4821484800:06:000:0406, площею 8,2902 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський (Братський) район;
кадастровий номер: 4821484800:04:000:0308, площею 8,7925 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський (Братський) район;
кадастровий номер: 4821484800:04:000:0309, площею 9,9746 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський (Братський) район;
кадастровий номер: 4821484800:01:000:0308, площею 9,8881 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський (Братський) район, що належать на праві власності ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Вуїв Оксана Вікторівна,подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви шляхом вжиття інших заходів забезпечення позову, а саме у вигляді заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації відчуження земельних спірних земельних ділянок.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Адвокат Вуїв Оксана Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , направила заяву про розгляд справи без їх участі (а.с.90). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 21 вересня 2002 року по даний час (а.с.10, 35).
06 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за позивачем права власності на 1/2 частку належних відповідачу земельних ділянок.
Як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 квітня 2025 року №421147383 ОСОБА_2 є власником земельних ділянок:
кадастровий номер: 3520886400:02:000:0360, площею 7,96 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:2505, площею 5,3066 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:0326, площею 7,96 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:0327, площею 7,91 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:5030, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 3520886400:02:000:5009, площею 2,0001 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький (Бобринецький) район;
кадастровий номер: 4821484800:06:000:0406, площею 8,2902 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський (Братський) район;
кадастровий номер: 4821484800:04:000:0308, площею 8,7925 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський (Братський) район;
кадастровий номер: 4821484800:04:000:0309, площею 9,9746 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський (Братський) район;
кадастровий номер: 4821484800:01:000:0308, площею 9,8881 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський (Братський) район, набутих ним у власність в період з 2014 по 2024 роки.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення позову відповідав предмету позову.
Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Як роз'яснено у п.п.1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 зазначено: «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. […] Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».
Встановлено, що предметом спору є визнання за позивачем права власності на 1/2 частки зазначених вище спірних земельних ділянок.
Враховуючи відсутність згоди сторін щодо поділу спірних земельних ділянок, набутих в період шлюбу, на які поширюється режим спільного сумісного власності подружжя, та виникнення щодо їх поділу спору між сторонами, намірів відповідача на позбавлення її права на спірне майно та існування реальної можливості його відчуження в незаконний спосіб з метою позбавлення позивача права власності свідчать про існування ризику їх відчуження, місцевий суд правильно зазначив про те, що невжиття заходу забезпечення позову у виді арешту 1/2 частки спірного майна може унеможливити виконання рішення суду щодо відповідача у разі задоволення позову, або ефективний захист, впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої права.
Крім того, оскільки ОСОБА_2 є власником спірних земельних ділянок, що визначає можливість вільно ними розпоряджатися в будь-який момент, зокрема відчуження спірного майна, що унеможливить виконання рішення суду щодо відповідача у разі задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами існує реальний спір щодо нерухомого майна, обраний спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку спірних земельних ділянок є співмірним із заявленими позовними вимогами, наявний зв'язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття відповідних заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, відповідає змісту позовних вимог та зможе гарантувати реальне виконання рішення суду та ефективний захист прав як позивача так відповідачів, не створює невиправданих обмежень відповідачу в його правах, а тому доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, суд відхиляє.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Крім того, відповідно до ч.ч.1-3 ст.156 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала. Копії ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим направляються учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. У разі заміни одного заходу забезпечення позову іншим суд може відповідно змінити заходи зустрічного забезпечення.
Отже, вимога апеляційної скарги про заміну заходу забезпечення позову з арешту спірних земельних ділянок на заборону вчиняти реєстраційні дії не підлягає задоволенню, оскільки не може бути розглянута апеляційним судом, який лише переглядає ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову на предмет її законності та обґрунтованості. При цьому учасник справи має право звернутися з клопотанням про заміну заходу забезпечення позову до суду, який розглядає справу по суті, у цьому випадку - до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Вуїв Оксана Вікторівна залишити без задоволення, а ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2025 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді C.М. Єгорова
О.Л. Карпенко