Іменем України
25 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/3920/24
провадження № 22-ц/4809/899/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2025 року у складі головуючого судді Іванової Н. Ю.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3593679 від 27 травня 2021 року у розмірі 62 657,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 27 травня 2021 року ОСОБА_1 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, було подано заявку на отримання кредиту № 3593679.
Оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 3593679 від 27 травня 2021 року.
Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит з ТОВ «Мілоан» за умовами якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15 000 грн.
Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та не повернув ТОВ «Мілоан» кредитні кошти.
13 вересня 2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 3593679 від 27 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
Заборгованість відповідача перед кредитором становить 62 657,14 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 550 грн; заборгованість за відсотками - 46 457,14 грн; заборгованість за комісійними винагородами - 1650 грн; заборгованість за пенею - 0 грн.
У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», в якому вказано інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 3593679 від 27 травня 2021 року.
Разом з тим, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
У відзиві на позов відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що з аналізу договору кредиту, встановлено, що в ньому не міститься його підпису, в тому числі посилання на одноразовий ідентифікатор чи ЕЦП. Вважає, що відсутні будь-які докази отримання ним грошових коштів у вказаному розмірі. Зазначий номер карткового рахунку не належить відповідачу. Вказав, що відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за неукладеним кредитним договором. Жодного договору відступлення права вимоги до позовної заяви не надано. Із договору факторингу, не зрозуміло, які саме права та до яких людей було передано компанією ТОВ «Мілоан».
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3593679 від 27 травня 2021 року у розмірі 62 657,14 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та 6000 грн витрат за надання правової допомоги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач довів належними та допустимими доказами факт погодження сторонами кредитного договору розміру наданого кредиту та відсотків за користування кредитом та інших платежів відповідно до умов договору (комісія за надання кредиту). Відповідач отримав кредитні кошти, проте взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, яка ним не повернута, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2025 року та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що жодного договору з номером №3593679 від 27 травня 2021 року відповідачем не укладалось.
Наданий позивачем договір не містить підпису відповідача, в тому числі посилання на одноразовий ідентифікатор чи ЕЦП, а отже не відповідає встановленим формам документа та не є підтвердженням того, що саме відповідачем було підписано цю угоду та на таких невигідних умовах.
Відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за неукладеним (нікчемним) кредитним договором №3593679 від 27 травня 2021 року, оскільки позивач не надава належних та допустимих доказів відступлення права вимоги та реєстру прав вимоги.
Крім того, апелянт стверджує, що позивач та третя особа у справі не надали суду оригіналу кредитного договору, який було витребувано судом, та який би дозволяв встановити дійсний зміст його істотних умов.
ОСОБА_1 вказав, що надані позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на позов представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вказує, що 27 травня 2021 року ОСОБА_1 за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» за адресою: https://miloan.ua/ подав заявку на отримання кредиту №3593679. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства.
Таким чином, відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит № 3593679 від 27 травня 2021 року. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор L55363, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства за адресою: https://miloan.ua/.
Представник звернув увагу суду апеляційної інстанції, що PDF файл договору, який міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши (не для перегляду у особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», а скачавши даний файл) та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів (наприклад Adobe Reader, Microsoft Edge тощо) суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор із фіксацією підпису сторін одноразовим ідентифікатором.
Крім того, представник зазначив, що позивачем при зверненні до суду надано достатньо доказів, які підтверджують право грошової вимоги до відповідача (а.с.30-35 том 2).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишення без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
27 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на кредит № 3593679.
На підставі вказаної заяви, 27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3593679 (індивідуальна частина).
П.п. 1 договору визначено, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн. (п.п. 1.2 договору).
Кредит надається строком на 15 днів з 27 травня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 11 червня 2021 року (п.п. 1.3 та 1.4 договору).
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4462,50 грн в грошовому виразі та 51 729,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 19 462, 50 гривень (п.п. 1.5 договору).
Комісія за надання кредиту становить 1650,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом: 2 812,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2 Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.6 Договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 договору, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
Згідно п. 7.1 договору, договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору.
Згідно платіжного доручення 47289402 від 27 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача 15000,00 грн, призначення платежу: Кошти згідно договору 3593679.
13 вересня 2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 07Т, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 3593679 від 27 травня 2021 року та Витягу з Додатку № 1 до договору факторингу, заборгованість відповідача перед позивачем становить 62657,14 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14550 грн; заборгованість за відсотками 46457,14 грн; заборгованість за комісійними винагородами 1650 грн; заборгованість за пенею 0 грн.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно Анкети-заяви на кредит №3593679 від 27 травня 2021 року, заповненої на сайті miloan.ua, ОСОБА_1 подав заяву на отримання кредиту в розмірі 15 000 грн, в якій зазначив всі свої особисті дані (дату народження, серію та номер паспорта, ідентифікаційний номер, адресу реєстрації та адресу проживання), мобільний номер та адресу електронної пошти (а.с.16-17 том 1).
На підставі вказаної заяви, 27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3593679 (індивідуальна частина).
Під час підготовки до розгляду справи, апеляційним судом в системі Електронний суд досліджено примірники доказів, які були подані позивачем до суду першої інстанції з позовною заявою.
Так, після завантаження примірника електронного договору про споживчий кредит №3593679 від 27 травня 2021 року, при його відкритті через системний переглядач для зчитування файлів (Adob Acrobat Pro), установлено, що вказаний договір 27 травня 2021 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором L55363.
Крім того, позивачем до суду першої інстанції долучено хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину, без учинення яких відповідач не отримав би кредитні кошти (а.с.218-219 том 1).
До матеріалів справи позивачем долучено фото ОСОБА_1 з його паспортом, що також підтверджує вчинення останнім певного переліку підготовчих дій, спрямованих на підписання кредитного договору.
За викладених вище обставин, відстутні підстави вважати, що відповідач не укладав та не підписував кредитний договір №№3593679 від 27 травня 2021 року.
П.п. 1 договору визначено, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн (п.п. 1.2 договору).
Кредит надається строком на 15 днів з 27 травня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 11 червня 2021 року (п.п. 1.3 та 1.4 договору).
Згідно платіжного доручення 47289402 від 27 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача 15 000,00 грн, призначення платежу: Кошти згідно договору 3593679.
Рахунок, на який будуть перераховані кредитні кошти, відповідач вказав самостійно, що підтверджується довідкою по заяві на кредит №3593679 від 27 травня 2021 року. Так, у графі платіжна картка позичальника на яку має бути перераховано сума кредиту зазначено, - MASTERCARD DEBIT WORLD 516874хххххх7204, Банк, що випустив карту: pb (а.с.195 том 1).
На запит місцевого суду, АТ КБ «Приватбанк» листом від 07 лютого 2025 року повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ). Номер телефону на який відправляється інформація про підтведження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 27 травня 2021 року по 31 травня 2021 року та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .
Згідно виписки, наданої АТ КБ «Приватбанк», за договором №б/н за період 27 травня 2021 року - 31 травня 2021 року, по рахунку відповідача ОСОБА_1 установлено, що 27 травня 2021 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 було зараховано 15 000 грн, деталі операції - переказ коштів, коментар Viplata zaima Miloan. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу: НОМЕР_4 (а.с.246 - 247 зворот том 1).
Відтак, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, та наявності обгрунтованої інформації про належність рахунку №5168745604717204, на який були перераховані ТОВ «Мілоан» грошові кошти за кредитним договором, твердження відповідача про недоведеність позивачем факту перерахування коштів ОСОБА_1 є хибними та спростовуються викладеним вище.
Судом враховано, що номер мобільного телефону, зазначений у анкеті-заяві на кредит та відповіді банку про фінансовий номер відповідача є ідентичним.
Щодо доводів апелянта про відсутність у позивача права вимоги до нього за кредитним договором, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Так, 13 вересня 2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 07Т, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.74-86 том 1).
Згідно витягу з додатку до Договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року, ТОВ «Мілоан» передало своє право вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором 3593679 від 27 травня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості: 62 657, 15 грн, з яких: 14550 грн - сума заборгованості за тілом, 46 457, 14 грн - сума заборгованості за відсотками, 1 650 грн - сума заборгованості за комісією (а.с.18 том 1).
Таким чином, оскільки доказів належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» права дійсної вимоги за кредитним договором, колегія суддів вважає встановленими обставини щодо наявності у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ч. 2 ст. 1050, ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Між відповідачем та ТОВ «Мілоан», яке в подальшому на підставі договору факторингу відступило своє право вимоги до боржника позивачу, було підписано договір про споживчий кредит в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора. З даного договору встановлено, що сума кредиту наданого відповідачу становить 15 000,00 грн, строк кредитування 15 днів, дата повернення кредиту 11 червня 2021 року.
Крім того, сторони погодили розмір комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом, стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом.
ТОВ «Мілоан» на виконання своїх зобов'язань за договором перерахувало на рахунок відповідача кредитні кошти, що вбачається з платіжного доручення наявного в матеріалах справи.
Відповідач же зі свого боку взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, яка ним не повернута.
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання чи часткове виконання умов договору, в той час як його твердження зводились до того, що він не укладав кредитний договір, однак вказане спростоване викладеним вище, підтверджене належними та достатніми доказами, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 25.06.2025.
Судді
С. М. Єгорова
С. І. Мурашко
О. І. Чельник