Справа № 340/314/16-к
Провадження № 11-кп/4808/310/25
Категорія ст. 331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
25 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 терміном на 60 днів, зі строком дії ухвали до 13 год. 14.07.2025 року включно.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту та заборонити йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 07:00 год по 22:00 год.
Зокрема, посилається на те, що в клопотанні прокурора не зазначено якими зібраними доказами підтверджується вина обвинуваченого.
Також клопотання не містить обґрунтування неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Звертає увагу на те, що копії клопотання та матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання обвинуваченому не були вручені.
В ухвалі суду не обґрунтовано і не конкретизовано з посиланням на відповідні докази продовження існування ризиків, та неможливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу або більш м'якого запобіжного заходу, мотиви прийняття чи відхилення доказів сторін.
Зауважує, що судом вже допитано свідка ОСОБА_10 , а тому ризики незаконного впливу на свідка є повністю безпідставним.
Вказує, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні одну малолітню дитину.
Вважає, що висновки суду є недостатніми для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не базуються на наявних в матеріалах провадження доказах та суперечать вимогам кримінального процесуального закону і практиці ЄСПЛ.
До початку апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав доповнення до апеляційної скарги. Вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскарженій ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи, що вплинуло на вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу та на правильність застосування судом кримінального закону. Так, в ході вивчення кримінального провадження що ОСОБА_8 встановлено, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 13.05.2016 року в кримінальному провадженні №12016090180000353 було застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що становило 55120 грн. та покладено на підозрюваного певні процесуальні обов'язки. Зазначені зобов'язання застосовуються до підозрюваного ОСОБА_8 з дати винесення даної ухвали до прийняття судом рішення в даному кримінальному провадженні і тільки невиконання зазначених обов'язків у встановлений строк є підставою для розгляду питання про обрання щодо підозрюваного іншого запобіжного заходу у відповідності до ст. 182 КПК України. Загалом, суд може змінити запобіжний захід на більш суворий (взяти під варту) тільки у разі появи нових обставин, що вимагають таких заходів. Водночас, суд належним чином не мотивував, на підставі яких даних він прийшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу, саме у вигляді тримання під вартою. За вказаних обставин, вважає, що продовження судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є незаконним. Просить ухвалу Косівського районного суду від 16 травня 2025 року скасувати та в задоволенні клопотання відмовити.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги з доповненнями;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною другою ст. 194 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не доведена наявність правових підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Так, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Зокрема, клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, має слабкі соціальні зв'язки, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, а також наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Обґрунтовуючи рішення про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що ухвалою суду від 25.03.2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 23.05.2025 року включно, однак кримінальне провадження розглядом ще триває. При цьому, судом враховано те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, та дані про особу обвинуваченого, який здоровий за станом здоров'я, ніде офіційно не працює, отже не має постійного джерела доходу та стійких соціальних зав'язків, обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на даний час ОСОБА_8 відбуває покарання, призначене вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області суду від 28.11.2019 року за ст. 185 ч.3 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців з конфіскацією майна, що в своїй сукупності дає достатні підстави вважати про існування з боку обвинуваченого ОСОБА_8 спроб вчинити дії, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: продовжити переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду захисник долучив до матеріалів провадження: копію ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 13 травня 2016 року, якою у кримінальному провадженні №12016090180000353 до підозрюваного ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що становить 55120 грн.
Крім того, захисником надано копію листа ТУ ДСА в Івано-Франківській області та квитанції про сплату застави, які підтверджують, що на виконання ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 13 травня 2016 року було сплачено загальну суму застави в розмірі 55120 грн., яку було зараховано на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області 17.05.2016 року.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 13 травня 2016 року у кримінальному провадженні №12016090180000353 до підозрюваного ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що становить 55120 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах провадження відсутні дані, які свідчать про те, що вищевказана застава, яку було внесено за ОСОБА_8 на виконання вищевказаного судового рішення, було звернуто в дохід держави та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України у зв'язку з неналежним виконанням ним процесуальних обов'язків.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про законність рішення суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для розгляду провадження.
Так, прокурором долучено до матеріалів провадження копію ухвали Косівського районного суду від 05 лютого 2025 року, якою у цьому ж кримінальному провадженні обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів та визначено заставу в межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 грн.
Разом з тим, в мотивувальній частині вищевказаного судового рішення відсутні дані, які дозволяють встановити, що судом першої інстанції, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу було враховано, що ухвалою слідчого судді у даному кримінальному провадженні до підозрюваного ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Таким чином, у межах кримінального провадження №12016090180000353 до ОСОБА_8 ще на стадії досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді застави, яку не було звернуто в дохід держави.
Матеріали провадження не містять даних про те, що вищевказаний запобіжний захід було скасовано або змінено у встановленому законом порядку .
Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту матеріалів провадження та пояснень сторін вбачається, що з часу постановлення ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 13 травня 2016 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді застави по час ухвалення 05 лютого 2025 року відповідного рішення Косівським районним судом про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою питання щодо зміни обраного запобіжного заходу судом не вирішувалось.
В матеріалах контрольного провадження відсутні відомості про те, що процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 свідчила про необхідність зміни йому запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або обрання застави у більшому розмірі ніж було обрано раніше.
Водночас, ухвалою Косівського районного суду від 05 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід у вигляді застави, який було обрано ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 13 травня 2016 року, перестав діяти і заставу звернуто в дохід держави.
Вищевказані обставини свідчать про незаконність судового рішення та безпідставність клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 скасувати та постановити нову ухвалу.
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Негайно звільнити з-під варти ОСОБА_8 за умови, що в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання обвинуваченого під вартою.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5