Справа № 352/153/25
Провадження № 22-ц/4808/922/25
Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
26 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Баркова В.М., Максюти І.О.,
секретаря Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Тисменицького районного суду в складі судді Кузьменка С.В., ухвалене 15 квітня 2025 року в м. Івано-Франківську, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У січні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 30.06.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено електронний договір №501372-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн на строк 24 тижні за стандартною процентною ставкою. Кредитодавець умови договору виконав та перерахував 30 000,00 грн на платіжну картку позичальника, вказану ним при заповненні анкетних даних.
Натомість ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору належним чином не виконала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, внаслідок цього утворилась заборгованість, яка станом на 14 січня 2025 року становить 108 240,88 грн, з яких:
30 000,00 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту;
73 740,88 грн - сума прострочених платежів по процентах;
4 500,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість.
Заочним рішенням Тисменицького районного суду від 15 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованість за кредитним договором №501372-КС-002 від 30 червня 2024 року у розмірі 88 350 гривень.
Відмовлено частково в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 4500,00 гривень та заборгованості за процентами в сумі 15 390 гривень 88 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1977,25 грн.
Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник ТОВ «Бізнес Позика»» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом та комісії скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у частковому задоволенні позову про стягнення 15 390,88 грн процентів за користування кредитом, посилаючись на п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та зазначив, що з 22.04.2024 по 20.08.2024 ставка становила 1,5% на день, а з з 21.08.2024 по 15.12.2024 - 1% на день.
При цьому суд не звернув увагу, що не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в Кредитному договорі, укладеному відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика». Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Звертає увагу на лист Національного банку України № 14-0004/3433 від 15.01.2024, в якому зазначено, що враховуючи наданий Законом фінансовим установам Перехідний період за договорами, укладеними протягом Перехідного періоду, або строк дії яких було продовжено протягом Перехідного періоду, денна процентна ставка може перевищувати законодавчо встановлений максимальний розмір лише протягом Перехідного періоду та за умови, що строк виконання зобов'язань позичальника за такими договорами спливає до закінчення Перехідного періоду. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Загальні витрати за споживчим кредитом становлять 48 000 грн - це сума процентів (43 500 грн) і комісії (4 500 грн). При кредиті на 30 000 грн строком 169 днів і зниженої денної ставки 1,15013259%, фактична денна процентна ставка складає приблизно 0,95%. Відтак, на думку скаржника, розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 501372-КС-002 про надання кредиту від 30.06.2024 року не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 73 740,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Зазначає, що проценти за користування кредитом у загальній сумі 73 740,88 грн включають в себе: нараховані за Зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15011689% в день - у сумі 7 590,88 грн. у період з 30.06.2024 по 21.07.2024 (включно) та нараховані за Стандартною процентною ставкою 1,50000000% в день - у сумі 66 150,00 грн у період з 22.07.2024 по 15.12.2024 (включно).
Штрафні санкції не нараховувались та не включені до позовних вимог, оскільки заявлена в позові фактична сума заборгованості по процентам перевищує орієнтовну суму процентів і не є компенсацією або штрафними санкціями, а процентами за користування кредитом, розмір яких погоджено сторонами згідно умов договору.
Звертає увагу, що за приписами ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Так, у кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлюється разова фіксована комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування. Судова практика щодо комісії АТ КБ «Приватбанк» не є релевантною до цих правовідносин, оскільки там йдеться про щомісячну комісію за обслуговування, встановлену в публічній пропозиції, а не в самому договорі. Натомість, суд першої інстанції належним чином не дослідив умови кредитного договору. Комісія за надання кредиту передбачена як у самому договорі, так і в Правилах ТОВ «Бізнес Позика», Паспорті споживчого кредиту та відповідних додатках, підписаних відповідачкою, що підтверджує її обізнаність і правомірність такої комісії.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В засідання апеляційного суду учасники справи не з'явились.
Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення судового засідання, та з метою дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів відповідно до положення статті 372 ЦПК України перешкод розгляду справи за відсутності учасників справи, не знаходить.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в оскарженій частині є законним та обгрунтованим.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд вважав, що з огляду на умови укладеного договору, відповідач не погасив заборгованість за тілом кредиту у сумі 30 000 гривень станом на день подання позовної заяви. Врахувавши пункт 17 розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд вважав, що загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 58 350,00 гривень. Відмовляючи в стягненні комісії, суд врахував висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, відповідно до якого банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Колегія суддів погоджується із такими висновками, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2024 року між сторонами по справі укладено договір про надання кредиту № 501372-КС-002.
Договір укладений в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Відповідно до розділу 2 договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 30 000,00 грн строком на 24 тижня - до 15.12.2024 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% - стандартна процентна ставка та 1,15013259 в день знижена ставка (п.2.4 договору), сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 4 500,00 грн. Кредит надався на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 3.2.3 договору встановлено Графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник. Останній платіж в рахунок повернення боргу позичальник мав сплатити 15 грудня 2024 року.
Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п.3.2.3 додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, яка вказана в п.2.4 договору.
У пункті 3.2.2 кредитного договору сторони домовилися, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіка платежів, який наведений в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору.
Згідно п. 3.2.3. договору, сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Отже, сторонами було погоджено розміри процентної ставки, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами, в тому числі, у разі виникнення прострочки по кредиту. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Вказані умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
ТОВ «Бізнес Позика» виконало зобов'язання за договором, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується випискою АТ КБ «Приват банк» за договором №б/н за період 30 червня 2024 року по 15 грудня 2024 року.
Договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, а отже, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з наданим позивачем розрахунком у ОСОБА_3 станом на 15 січня 2025 року заборгованість становить 108 240,88 грн, з яких: 30 000,00 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 73 740,88 грн - сума прострочених платежів по процентах; 4 500,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи зміст кредитного договору, слід дійти висновку, що відповідач з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 14 травня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, договір є споживчим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування».
Згідно п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Частина 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Отже, на підставі ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ, тобто з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.
Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Кредитний договір було укладено 30 червня 2024 року, тобто після 190 днів з дня набрання вказаним вище Законом чинності.
Відтак, в першому періоді - 51 день - з 30.06.2024 по 20.08.2024 суд розрахував заборгованість за процентами, виходячи з процентної ставки 1,5%, що в результаті склало 22950,00 грн (30 000х1,5%х51 день).
У другому періоді - з 21 серпня 2024 року по 15 грудня 2024 року заборгованість за відсотками розрахована, виходячи з процентної ставки 1% (30000х1%х118 днів), та становить 35 400,00 грн.
Отже, заборгованість відповідача за нарахованими відсотками становить 58350,00 грн (22 950 +35 400).
Разом з тим, доводи апелянта про те, що поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та «процентна ставка в день», яка встановлена в кредитному договорі, є різними, і якщо вираховувати за формулою, передбаченою в ч. 3 ст. 8 цього Закону, розмір денної процентної ставки за кредитним договором становитиме 0,95%, тобто не перевищуватиме 1%, то такі не спростовують вказаного. В п. 2.4 Кредитного договору визначена денна процентна ставка - 1,5%. Тобто з 21 серпня 2024 року проценти за кредитом нараховані у розмірі, більшому ніж встановлений законом.
Щодо доводів апеляційної скарги про законність вимог про стягнення заборгованості за комісією, то колегія вважає такі необґрунтованими. Так, якщо в кредитному договорі Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які Товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». До схожих висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності, доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення, а заочне рішення Тисменицького районного суду від 15 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Барков
І.О. Максюта
Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2025 року.