Справа № 727/3496/25
Провадження № 2/727/1041/25
(заочне)
16 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці
в складі : головуючого судді Танасійчук Н.М.,
при секретарі судового засідання Кремзелюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Посилається на те, що 17.12.2021 року він позичив ОСОБА_2 кошти у розмірі 157800 гривень. Факт одержання відповідачем коштів підтверджується договором позики від 17.12.2021 року та розпискою, яка власноруч написана та підписана ОСОБА_2 .
Термін повернення позики сторонами визначено до 17.12.2023 року. Сторонами також погоджено 30 % ставку за користування кредиту.
Відповідач ухиляється від виконання своїх грошових зобов'язань, та за весь час користування кредитом повернув тільки 37 800грн. У зв'язку із чим, має заборгованість, що станом на дату звернення із позовом до суду становить 120 000 грн., 114 954 грн.- відсотків за користуванням кредиту, інфляційних втрат в сумі 6000 грн. та пені за кожний день несвоєчасного виконання договору в розмірі 438000 грн. однак з урахуванням того, що пеня складається із суми неспівмірної з величиною основного боргу, позивач просить стягнути тільки 60 000 грн .
Оскільки, відповідач взяті на себе зобов?язання не виконав, вчасно суму боргу не повернув, позивач просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 305 384 грн., що включає 120 000 грн. основного боргу; 114 954 грн. відсотків річних; 6000 грн інфляційних втрат;4 430 грн. - 3% річних; 60 000 грн. пені.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала та просила задовольнити його. Не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що :
17.12.2021 року між сторонами було укладено договір позики, згідно якого позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 позику в розмірі 157800 грн. на період до 17.12.2023 року зі сплатою 30% річних, (а.с.17-18). Факт отримання коштів відповідачем було оформлено розпискою. (а.с.37).
Позивач вказує, що в термін передбачений договором для повернення позики відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, позику не повернув, неодноразові звернення з проханням повернути борг відповідач ігнорує та ухиляється від виконання своїх договірних обов'язків.
Вищенаведені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному зв'язку регулюються наступними вимогами закону.
У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Згідно ст.ст.526,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням конкретних обставин спору, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання відповідачем не виконане.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредиту. Так, згідно договорупозики від 17.12.2022 року сторони домовились, що відсотки за користуванням грошовими коштами становлять 30% річних. Враховуючи те, що на момент подачі позову до суду термін користування коштами становить 1173 дні, кошти не були повернуті позивачу, загальна сума відсотків за користування коштами становить 114954 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом позики у розмірі 12000 грн. та відсотки за користування коштами у розмірі 114954 грн. (1173дні х 98 грн. = 114954 грн )
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача інфляційних нарахувань, 3% річних, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, слід зазначити наступне:
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27.07.2023, строк його дії продовжено на 90 діб.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи та аналізуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що неустойка та інші платежі, які є заходами відповідальності, можуть бути застосовані тільки по 23.02.2022 року включно. Разом з тим, позивач просить стягнути нараховану неустойку та інші платежі як заходи відповідальності за період із 17.12.2023 по 03.03.2025 року тому, його позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 4430 грн, інфляційних збитків у сумі 6000 грн, пені у розмірі 60000 грн. є такими, що не відповідають приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відтак задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованость за договором позики від 17.12.2021 року у сумі 234954, виходячи з розрахунку : 120000 грн. - основний борг та 114954 грн. відсотки за користування коштами.
Керуючись ст.ст.526, 536, 611, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,12,13,76-83,130,131,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 17.12.2021 року в сумі 128819.51 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено 26.06.2025 року.
Суддя Н.М. Танасійчук