Справа №333/10034/24
Пр. №2/333/1119/25
26 червня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як органи опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернувся з даним позовом до суду, який обґрунтовує наступним.
Позивач зазначає, що він з відповідачкою з 15.03.2003 року перебував в зареєстрованому шлюбі. Від зазначеного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З березня 2022 року фактичні шлюбні відносини між ним та відповідачкою ОСОБА_2 припинені. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2023 року шлюб між ними було розірвано. Даним рішенням також вирішене питання щодо стягнення аліментів на його користь з відповідачки на утримання неповнолітньої доньки.
Після припинення шлюбних відносин, малолітня донька залишилася проживати разом з ним та знаходиться повністю на його утриманні. Ним створені належні умови для проживання, виховання та розвитку доньки. Неповнолітня ОСОБА_4 має необхідні меблі та побутову техніку, окрему кімнату, в якій є місце для сну та відпочинку, місце для приготування уроків. Вона забезпечена всім необхідним для належного розвитку.
ОСОБА_2 не приймає ніякої участі у матеріальному забезпеченні доньки, наявна заборгованість зі сплати аліментів. Мати доньки не цікавиться її розвитком, станом здоров'я, успіхами та досягненнями, при цьому створює йому перешкоди у вирішенні цивільно-правових питань пов'язаних, із захистом законних прав та інтересів доньки, наприклад, з реєстрацією місця проживання доньки з ним, не даючи своєї письмової згоди на її реєстрацію.
Саме ті обставини, що мати доньки повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та створює йому перешкоди в захисті законних прав та інтересів доньки, він був вимушений звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання їх доньки з ним. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2024 року місце проживання ОСОБА_3 , визначено зі ним, як батьком. Оскільки донька знаходиться на одноособовому його утриманні та він самостійно її виховує, постає питання щодо юридичної фіксації зазначеного факту для подальшого оформлення документів щодо соціальної допомоги на доньку, переміщення його та дитини, зняття та реєстрації місця проживання, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наразі не має постійного місця реєстрації і без згоди мати це зробити неможливо.
Також на теперішній час багато організацій потребують згоди всіх батьків (щодо інтересів дитини) або в разі відсутності необхідно пред'явити документ, який підтверджує, що батько самостійно виховує дитину, або мати позбавлена батьківських прав.
Будь-яких перешкод у спілкуванні мати з донькою він не чинить.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2024 р. відкрито провадження у справі та призначений її розгляд в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті спору.
Ухвалою суду від 21.01.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначений розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 13.03.2025 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Іващенко М.В. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце слухання повідомлялась. Через канцелярію суду надійшли заяви від імені відповідачки, в яких вона просить проводити розгляд справи за її відсутності, відносно позову не заперечує та просить ухвалити рішення на розсуд суду.
Представниця третьої особи - органу опіки та піклування Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району Курочкіна А.Ю. в судовому засіданні не заперечувала відносно задоволення позовних вимог.
Представниця третьої особи - органу опіки та піклування - Запорізької міської ради по Заводському району Іванченко О.С. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений.
В судовому засіданні, за участю представників органу опіки та піклування, була опитана малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якої заявлені позовні вимоги. Відповідно до її пояснень, вона мешкає з татом та братом за адресою: АДРЕСА_1 . Мама мешкає окремо «на Космосі» (мікрорайон міста Запоріжжя). Спочатку дитина зазначила, що матір взагалі не спілкується з нею. Під час подальшого опитування суддею дитини, вона пояснила, що інколи вони їздять до мами на свята, в останнє вона з татом їздили до неї святкувати Новий рік, під час святкування мама подарувала їй цукерки, на попередній день народження подарувала іграшку. Коли вона хворіла, мама дзвонила питала про її стан здоров'я. Зазначила, що любить маму та хотіла б мешкати з обома батьками.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі письмовими та іншими доказами, заслухавши позивача та його представника, малолітню дитину відносно якої заявлені вимоги, представників третіх осіб, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.
Сторони перебували в шлюбі, який зареєстрований 15.03.2003 Комунарським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №120.
Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2023 року шлюб між ОСОБА_1 , 1979 р.н., та ОСОБА_2 , 1984 р.н., було розірвано, з матері ОСОБА_2 було стягнено аліменти на користь батька ОСОБА_1 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття починаючи з 24.08.2023 року.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2024 р. по справі №333/10584/23 (копія надана суду позивачем), яким також встановлені вищевказані обставини, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з батьком ОСОБА_1 .
Позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про спадщину від 24.03.2023 р. та договору дарування від 28.09.2023 р., посвідченого нотаріально, копії яких додані позивачем до даного позову.
Відповідно до витягу з реєстру Запорізької територіальної громади, з 09.05.2024 р. місце проживання малолітньої ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Актом обстеження умов проживання, складеного працівниками відділу по Заводському району служби у справах дітей ЗМР від 14.01.2025 р., за місцем проживання позивача у справі ОСОБА_1 , останній мешкає з його матір'ю ОСОБА_5 пенсіонеркою, та його дітьми: малолітньою донькою ОСОБА_6 та повнолітнім сином ОСОБА_7 . Умови проживання добрі. Малолітня ОСОБА_4 мешкає в кімнаті з бабусею. Батько дитини та її брат мешкають в окремих кімнатах. Для виховання та розвитку дитині створені належні умови. Під час спілкування з батьком дитини, останнім повідомлено, що матір ОСОБА_4 не мешкає з ними з липня 2023 р., у вихованні та утриманні дитини участі не приймає. ОСОБА_4 пояснила, що давно не бачила матір та з нею не спілкується. На попередній день народження мама подарувала їй подарунок.
З копії довідки ОК-5 від 14.11.2024 року ОСОБА_1 , характеристики з місця роботи, ОСОБА_1 з 18.09.2018 року працює в ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», має стабільний дохід, характеризується як сумлінним та відповідальним працівником.
Відповідно до копії довідки №01-52/65, виданої Запорізькою гімназією №85 Запорізької міської ради 13.11.2024 р., відповідно до інформації класного керівника, ОСОБА_3 , ученицю 1 класу приводить до школи і забирає зі школи бабуся - ОСОБА_5 , ОСОБА_1 - батько.
Відповідно до довідки громадської організації «Гарне місце» від 17.11.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує заняття у дитячому центрі. Дитину до центру завжди приводить батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Адміністрація центру з мамою жодного разу не спілкувалися. Батько повністю співпрацює з вчителем, завжди йде на контакт.
Згідно з копії декларації від 24.11.2023 р про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу малолітній дитині ОСОБА_3 , вона укладена між позивачем, як законним представником, та лікарем ОСОБА_8 . Відповідно до інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 17.01.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває під наглядом педіатричної служби даного підприємства, декларацію про вільний вибір лікаря укладено з педіатром ОСОБА_8 . Маргарита здорова. В останнє до підприємства дитина зверталась 13.01.2025 року у супроводі батька з приводу гострого захворювання, має щеплена за віком. Рекомендації лікаря-педіатра щодо лікування та медичного спостереження за донькою виконує батько в повному обсязі. З 25.08.2023 р. мати дитини до лікаря-педіатра не зверталась, здоров'ям доньки не цікавилась.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Комунарським ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУ МЮ (м. Одеса) 22.04.2024 р., ОСОБА_2 , в період з серпня 2023 р. по січень 2024 р. включно не сплачувала аліменти, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 14 711,96 грн. В наступні два місяці ОСОБА_2 сплачувала аліменти та частково погашала заборгованість. Актуальних відомостей щодо сплати аліментів в подальшому та наявності чи відсутності заборгованості по аліментах станом на час розгляду справи позивачем суду не надавалося.
Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання відповідачки з 1996 р. зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 03.12.2024 р., складеного працівниками відділу по Комунарському району служби у справах дітей ЗМР, відповідачки за зареєстрованим місцем її проживання, умови проживання незадовільні, квартира потребує ремонту, прибирання та провітрювання, речі упорядкування. Для виховання та розвитку дитини умови не створені. Під час візиту було встановлено, що відповідачка мешкає в даній квартирі з братом та матір'ю. Позовні вимоги колишнього чоловіка підтримує. З малолітньою ОСОБА_3 - донькою не спілкується, матеріально не утримує, в житті участі не приймає.
З відповіді Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 02.12.2024 р. вбачається, що сторони у справі до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалися.
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є рідною сестрою позивача. Їй відомо, що її брат та відповідачка припинили шлюбні відносини в 2022 р. та в подальшому розлучилися. Діти залишилися мешкати з ним. Відповідачка мешкає окремо, де саме, свідок не знає. Свідок зазначила, що вона інколи допомагає брату у вихованні доньки. Дату народження ОСОБА_4 свідок не змогла згадати. Свідок зазначила, що відповідачка не спілкується з малолітньою донькою, не навідує її, зі святами не вітає.
Суд, критично ставиться до пояснень свідка щодо не спілкування відповідачки з донькою, оскільки свідок не мешкає постійно з дитиною, тому не може достеменно знати такі обставини, і в цій частині пояснення свідка спростовується поясненнями самої дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 04.04.2025 р., протоколу №10 засідання комісії з питань захисту прав дитини даного органу піки та піклування, на вищевказаному засіданні комісії, дійшли до нижчезазначеного висновку, з урахуванням вищевказаних доказів, а також Акту оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , складеного фахівцями Запорізького міського центру соціальних служб від 30.01.2024 року, згідно якого, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повнолітнім сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та бабусею дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Ознаки складних життєвих обставин у родині ОСОБА_10 відсутні. Батько належно виконує свої батьківські обов'язки, здатен самостійно долати складні життєві обставини. З колишньою дружиною розлучився у 2023 році. Матір ОСОБА_2 мешкає окремо. Факт проживання дитини з батьком підтверджено. Родина мешкає в трикімнатній квартирі, де дотримуються санітарно-гігієнічні норми. Наявна вся необхідна побутова техніка та меблі, всі комунікації підключені та працюють. Для дитини створені всі необхідні умови для гармонійного розвитку. Зі слів ОСОБА_1 , він піклується про дитину самостійно.
Орган опіки та піклування дійшов висновку, що матір дитини ОСОБА_2 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, вихованням та утриманням доньки не займається, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, не проявляє відносно малолітньої батьківського піклування. З огляду на вказане, враховуючи згоду матері ОСОБА_2 з позбавленням її батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , 2017 р.н., рішенням комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ст.164 Сімейного кодексу України, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування вирішила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ст.. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Позивач як на підставу для позбавлення батьківських прав зазначає п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі «Савіни проти України» зазначається, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
З досліджених судом доказів вбачається, що за домовленістю сторін, яка потім підтверджена ними і під час вирішення питання в судовому порядку про визначення місця проживання дитини, малолітня ОСОБА_4 після розірвання шлюбу між сторонами у справі стала мешкати з татом, позивачем по справі.
Враховуючи, що дитина мешкає з батьком, в судовому порядку присуджено стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання їх доньки. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що протягом п'яти місяців відповідачка не платила аліменти, подальші два місяці платила їх та частково погашала заборгованість. Належно підтверджених відомостей, що відповідачка з квітня 2024 р. і по теперішній час ухиляється від сплати аліментів в матеріалах справи відсутня.
Основну участь у виховані малолітньої ОСОБА_4 , після розлучення сторін, бере батько дитини, з яким вона постійно мешкає. Відомостей, що матір дитини ухилялась від виховання доньки під час спільного проживання батьків у шлюбі, чи діяла всупереч інтересів дитини суду не надано.
З досліджених судом доказів вбачається, що після того, як мати дитина стала мешкати окремо від дитини, її участь у виховані та утриманні дитини значно зменшилась. Зменшення участі у вихованні дитини відповідачка пояснювала працівникам робочою зайнятістю. При цьому з пояснень малолітньої ОСОБА_4 вбачається, що присутнє періодичне спілкування між нею та її матір'ю: на дні народження, свята, тощо. Відповідачка інколи проявляє турбування за дитину: питає про стан її здоров'я, дарує подарунки. З наданих доказів вбачається, що з березня 2024 р. відповідачка почала сплачувати аліменти. Вищевказана обставини свідчать про інтерес відповідачки до своєї доньки та прояв поодинокого батьківського піклування щодо неї. На дану обставину також вказують заяви відповідачки до суду, в яких вона на протязі розгляду справи не заявляла категорично про позбавлення її батьківських прав, а посилалась на розсуд суду. Лише в останній зазначила, що вона не заперечує проти позову, при цьому знов вказала, що ухвалення рішення покладає на розсуд суду.
Під час розгляду судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України обов'язковою є участь і органів опіки і піклування, який також подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті дослідження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших доказів, що стосуються справи.
Відповідно до ч.6 ст.19 Сімейного кодексу України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування, надала висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 .
Оцінивши даний висновок, як окремо, так і сукупності з іншими доказами, суд не погоджується з цим висновок, оскільки він зроблений без врахування: пояснень дитини, наданих в судовому засіданні, відсутності відомостей щодо вжиття як батьком дитини так і органами опіки та піклування заходів на зміну ставлення матері до її батьківських обов'язків. Дані обставини свідчать, що цей висновок неє об'єктивним та є передчасним.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), зокрема і у вигляді того, що в майбутньому дана дитина може бути усиновленою іншою особою. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Належних та допустимих доказів того, що відповідачка як матір дитини є особливо неблагонадійною та спілкування з нею суперечить інтересам дитини, матеріали справи не містять.
При позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, а також чи попереджувалася особа, відносно якої ставиться питання про позбавлення батьківських прав, офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини.
Вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року по справі № 631/2406/15-ц.
Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування тощо.
Отже, позивачем не дано суду належних, достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Суд, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини вважає, що позбавлення відповідачки її батьківських прав наразі буде суперечить інтересам малолітньої дитини, в зв'язку з чим виснує про відмову в задоволенні позовних вимог.
Натомість суд вважає, що відповідачку слід попередити про необхідність змінити своє ставлення до виховання її малолітньої доньки та з цією метою контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов'язків стосовно своєї дитини необхідно покласти на Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як органи опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , своїх батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки і піклування, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32, код в ЄДРПОУ: 37573541.
Третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки і піклування, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 56, код в ЄДРПОУ: 37573534.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (відомості про дану юридичну особу не зазначені у рішенні суду, з урахуванням воєнного стану в Україні).
Повний текст судового рішення складений 26.06.2025 р.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя: І.Й.Наумова