Справа №333/7424/24
Провадження №2/333/519/25
Іменем України
26 червня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача - адвоката Харламова Д.І., представника відповідача - адвоката Шкабури О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/7424/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та зобов'язання вчинити дії, -.
26 серпня 2024 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2008 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2008 квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності позивачу ( ОСОБА_1 ). 02.09.2008 вказана квартира була передана ОСОБА_1 в іпотеку АБ «Металург» (правонаступник АТ «МетаБанк»), як забезпечення за кредитним договором №604000593662А від 25.10.2007. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020 по справі №333/4069/18 було задоволено позов АТ «МетаБанк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за вказаним кредитним договором. 24 вересня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі №333/4069/18 було видано виконавчий лист про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 49 947,07 доларів США та пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 18 790, 86 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. від 10.08.2021 було відкрито виконавче провадження №66446552 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. 13.12.2021 відбулись електронні торги з продажу вищезазначеної квартири. Переможцем визначено ОСОБА_2 , який запропонував ставку в розмірі 560 000 грн. 13.01.2022 приватним нотаріусом ЗМНО Якіб'юк Ю.А. було видано ОСОБА_2 Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано за останнім право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг №294598646 від 13.01.2022). Як зазначено у п.1.1 Кредитного договору від 25.10.2007, банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі - придбання житла у ВАТ «Запорізький домобудівельний комбінат» у сумі 46 519 доларів США на 240 місяців. Згідно договору будівництва №622 від 23.10.2007, додаткової угоди до вказаного договору та акту приймання-передачі житла від 08.11.2007 загальна вартість квартири складала 248 583 грн. Відповідно до даних сайту НБУ, станом на 08.11.2007 курс був наступний: 100 доларів США дорівнювало 505 грн., тобто 1 долар США дорівнював 5 грн. 05 коп. Таким чином, у банку було отримано в кредит на придбання вищезазначеної квартири 234 920 грн. 95 коп. (46 519 доларів США * 5,05 грн.). Позивач вказує, що в рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020 по справі №333/4069/18, яке набрало законної сили, зазначено наступне, меморіальним валютним ордером № CFL/216183 від 25.10.2007 року підтверджено, що на рахунок одержувача - ОСОБА_1 надійшли кошти в розмірі 46 519,00 доларів США (234 920 грн. 95 коп.), зазначено призначення платежу - видача кредиту згідно договору №2620604000593662А від 25.10.2007 року. Іншу частину вартості квартири було сплачено ОСОБА_1 із особистих коштів, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1157 від 23.10.2007 на суму 17 157 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №1246 від 08.11.2007 на суму 3 483 грн. 24.07.2024 невідомі особи, які зазначили, що вони є представниками нового власника цієї квартири (відповідача), один з яких був з довіреністю на представлення інтересів відповідача, зламали вхідні двері квартири АДРЕСА_1 та здійснили фактичне виселення позивача з цієї квартири. 24.07.2024 позивачем було подано заяву до відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення за ст. 356 КК України (самоправство). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №391390372 від 17.08.2024 у ОСОБА_1 відсутнє інше нерухоме майно для проживання. Як вбачається з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 388262636 від 25.07.2024 власником вищезазначеної квартири є відповідач. Позивач вказує, що внаслідок того, що квартира АДРЕСА_1 була придбана не лише за кредитні кошти, а і за особисті кошти позивача, остання має право користування вказаною квартирою до її виселення в судовому порядку та зазначення в судовому рішенні про інше постійне місце проживання. Також позивач зазначив, що виселення з житлового приміщення, що було передано в іпотеку, здійснюється виключно в добровільному порядку або за рішенням суду. Водночас добровільним виконанням зобов'язання необхідно вважати дію особи, вчинену з власного бажання, що відповідає її внутрішній волі, без будь-якого примусу. Посилаючись на вимоги ст. 109 ЖК України, просить вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 29.08.2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Відповідач позов не визнав, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в позові ОСОБА_1 зазначено, що квартира була придбана за рахунок власних коштів в сумі 20 640 грн. та кредиту в сумі 234 920 грн. На підтвердження факту сплати власних коштів за квартиру позивачем надані дві квитанції до прибуткового касового ордеру. Квитанція № 1157 від 23.10.2007 відповідно до якої ВАТ «Запорізькій домобудівний комбінат» прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 17 157 грн. з призначенням сплата за виконані роботи за ж/д 46, кв. 41. Квитанція № 1246 від 08.11.2007 відповідно до якої ВАТ «Запорізькій домобудівний комбінат» прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 3 483 грн. з призначенням сплата за виконані роботи за ж/д 46, кв. 41. Вказує, що зазначені квитанції не містять інформації про сплату за квартиру за адресою АДРЕСА_2 , а наданий з боку позивача договір будівництва № 622 від 23.10.2007 передбачає оплату виключно на розрахунковий рахунок, тобто в безготівковому порядку (п. 3.1 договору), що виключає можливість сплати готівкою, натомість надані квитанції можуть видаватись тільки під час внесення готівкових коштів у касу підприємства. Представник відповідача зазначив, що в середині липня 2024 відповідачу зателефонувала представник ОСББ та повідомила про існування заборгованості з наданих комунальних послуг. Також вона повідомила, що на початку минулого опалювального сезону в будинку відбулось залиття. Квартири, які могли постраждати було оглянуто, але оглянути належну йому квартиру не вдалось, оскільки двері ніхто не відчинив. Неодноразові спроби оглянути квартиру пізніше у наступні дні не мали успіху також, оскільки двері знову ніхто не відчинив. Після повідомлення від ОСББ, у зв'язку з тим, що відповідач не мав можливості оглянути квартиру самостійно, він попросив це зробити свою знайому ОСОБА_4 . В свою чергу ОСОБА_5 протягом декількох днів приїздила за адресою спірної квартири та намагалась потрапити до квартири, але за дверима ніхто не відповідав та двері не відчиняв. Зазначене спонукало звернутися до слюсаря з аварійного відкриття дверей. Коли ОСОБА_5 потрапила до квартири, в квартирі було порожньо, електропостачання в квартирі було відключено, жодних речей не було, а квартира мала наслідки затоплення та не була придатна для проживання. Під час потрапляння до квартири було зроблено відеозапис. За такого вважає, що позивач покинула квартиру добровільно, в квартирі не проживала, за комунальні послуги не сплачувала, станом квартири не цікавилась. Зазначає, що відповідач жодного житла не має. Під час вторгнення на територію України російських військ покинув власне житло у м.Горлівка в Донецькій області, що зараз є окупованою територію. Вимушений протягом більш ніж двох років винаймати для себе оселю маючи власну квартиру. Позивач мала інше житло, але з метою уникнення відповідальності у вигляді виселення боржника за кредитним договором без надання іншого житлового приміщення реалізувала його. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 06.11.2024 року підготовче провадження по справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .
У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі за обставин викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
23.10.2007 між ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено договір будівництва № 622, відповідно до умов якого ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат» залучає ОСОБА_1 до участі в будівництві панельного 10-поверхового житлового будинку по АДРЕСА_3 (а.с.27-30).
25.10.2007 року між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №604000593662А, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 46 519 доларів США, строком погашення до 25.10.2027 року зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом. Кредит було надано шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 на споживчі цілі - придбання житла (оплата за укладеним із ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат» договір будівництва) (а.с.17-19).
ПАТ «Запорізький домобудівний комбінат» перед ОСОБА_1 належним чином виконано зобов'язання за договором будівництва № 622 від 23.10.2007 року, відповідно до умов якого та додаткової угоди від 08.11.2007 року, згідно акту приймання-передачі житла від 08.11.2007 року ОСОБА_1 було отримано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на загальну суму 248 583 грн. 00 коп. (а.с.30)
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2008 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2008, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9-10).
02.09.2008 між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 9040005936603 відповідно до умов якого забезпечене виконання ОСОБА_1 всіх зобов'язань за кредитним договором №604000593662А від 25 жовтня 2007 року. Предметом іпотеки за цим договором стала квартира вартістю 248583,0 гривень. Місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_2 (а.с.13-16).
Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020 в справі № 333/4069/18 задоволено позов Акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_8 суму заборгованості за кредитним договором № 604000593662А від 25.10.2007 року станом на 26.07.2018 року в розмірі 49 947,07 доларів США (а.с.20-23).
08.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. складено заявку на реалізацію арештованого майна (предмета іпотеки), двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33-35).
13.01.2022 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Ю.А. видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано за останнім право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.36-37).
24.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Відділу поліції № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області з заявою про те що невідомі особи змінили замки у вхідних дверях (а.с.38).
Відповідно до листа Відділу поліції № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 29.07.2024 за фактом звернення ОСОБА_1 проведено перевірку. Під час проведення перевірки було встановлено, що у даній ситуації вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, тому підстави для прийняття рішення про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні (а.с.54).
Відповідно до відповіді Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 30.09.2024 про розгляд адвокатського запиту, місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 з 04.10.2012 по 01.02.2022 (а.с.77 на звороті).
Згідно наданого до відповіді Концерну «Міські теплові мережі» від 27.09.2024 розрахунку, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії/гарячої води за адресою АДРЕСА_4 перед Концерном «Міські теплові мережі» станом на 01.09.2024 становить 16848,42 грн. Розрахунок складено з початку 2022 року, в графі сплачено жодної інформації про здійснені оплати не міститься (а.с.79-80).
Відповідно до відповіді ОСББ «Новокузнецька 53А» від 19.09.2024 в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , працівниками ПАТ "Запоріжжяобленерго" за участі представників ОСББ "Новокузнецька 53А" 25.09.2023 було відключено електропостачання у зв'язку з відсутністю можливості провести контрольну звірку показників лічильника контролером. В подальшому 25.07.2024 за заявою ОСОБА_2 електропостачання було відновлено. 24.11.2023 в квартирі АДРЕСА_5 , відбувся прорив в системі опалення квартири (корозія радіатора, розташованого на кухні) внаслідок чого квартира за адресою АДРЕСА_2 , розташована поверхом нижче, опинилась під загрозою затоплення, проте попередити мешканців про ймовірні ризики та необхідність вжиття запобіжних заходів не виявилось можливим, оскільки двері квартири АДРЕСА_6 ніхто не відчинив. Оглянути стан квартири та перевірити її фактичний стан у наступні дня також не вдалось з тих самих підстав. До моменту отримання адвокатського запиту до правління ОСББ звернень від мешканців, власників квартири АДРЕСА_6 з приводу зазначеної події також не надходили. На установчих зборах з створення ОСББ "Новокузнецька 53А", що відбулись 20.11.2022, а також на загальних зборах власників квартир, що було проведено 15.02.2023 мешканці або власник квартири АДРЕСА_6 участі не брав. Заборгованість з оплати внесків до ОСББ "Новокузнецька 53А" за адресою АДРЕСА_2 становить 5879,36 грн та нарахована за період з 01.01.2023 по 01.09.2024 (а.с.81).
Відповідно до інформації про покази лічильника електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 , період з 01.01.2022 по 01.09.2024 спожито 173 кВт. В січні 2022 - 147 кВт. За період з лютого по серпень 2023 споживання становило по одному кВт в місяць, в вересні 2023 - 7 кВт, за період з жовтня 2023 по серпень 2024 включно щомісячне споживання було відсутнє (а.с.82-83).
Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_7 повідомила, що вона проживає у сусідньому під'їзді будинку в якому на першому поверсі розташована спірна квартира. 20.11.2022 її було обрано заступником голови ОСББ "Новокузнецька 53А". ОСОБА_1 вона на зборах ОСББ ніколи не бачила. Коли проходила повз квартири АДРЕСА_6 то ніколи не бачила, щоб там хтось мешкав, чи було включено світло. В вересні 2023 працівники ПАТ "Запоріжжяобленерго" обходили квартири перевіряли підключення. До деяких квартир не було доступу, в такому разі складався відповідний акт про не допуск та відключалось електропостачання. В той час і було відключено електропостачання в квартирі АДРЕСА_6 . В листопаді 2023 року сталось затоплення квартири поверхом вище, це відбулось через тиждень після запуску системи опалення. Вона сповіщала мешканців будинку про затоплення, але двері в квартирі АДРЕСА_6 ніхто не відчинив, вийшли лише сусіди навпроти по площадці. До неї з приводу затоплення, що відбулось мешканці квартири АДРЕСА_6 не звертались. Весною, або літом 2024 року її покликала прибиральниця під'їзду та повідомила, що в тамбур де розташована квартира АДРЕСА_6 хтось невідомий намагається потрапити. Вона прийшла до квартири АДРЕСА_6 , на той час двері в тамбур вже були відчинені тоді вона побачила, що біля двері до квартири знаходяться двоє невідомих. Чоловік відкриває замок до квартири, а жінка знаходиться поряд. Побачивши їх вона запитала хто вони, на що жінка зазначила, що є представником власника цієї квартири. Хто, коли і як підключав в подальшому квартиру до електропостачання їй невідомо.
Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що знайома з ОСОБА_2 приблизно п'ять років. ОСОБА_2 попросив її переоформити на його ім'я рахунки для чого надав їй нотаріально посвідчену довіреність. Також попросив потрапити до квартири та зробити відеозапис її стану, оскільки ключів у нього не було. В липні 2024 вона попросила представників ОСББ бути присутніми під час потрапляння до квартири, також повідомила про це поліцію. Перед тим як потрапити до квартири слюсаря відімкнули тамбурні двері, оскільки сусідка відмовилась їх відмикати. Коли потрапили до квартири побачили, що вона без світла та має неприємний запах, сусідка по тамбуру повідомила, що було сильне затоплення і колишні мешканці давно виїхали з квартири. Під час відкриття квартири за її викликом приїжджала поліція, а також приходила представник ОСББ. Вона зробила відеозапис стану квартири, а потім слюсаря відремонтували двері до квартири та тамбуру. В подальшому вона викликала представників ПАТ "Запоріжжяобленерго", які підключили електропостачання до квартири.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).
«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв'язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).
Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом (частина перша статті 109 ЖК).
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина друга статті 109 ЖК).
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення Договору іпотеки, передбачалося, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
За частиною другою статті 40 Закону України «Про іпотеки» у відповідній редакції встановлювалося, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дозволяє суду стверджувати про те, що виселення з житлового приміщення, що було передано в іпотеку, здійснюється виключно в добровільному порядку або за рішенням суду.
Водночас добровільним виконанням зобов'язання необхідно вважати дію особи, вчинену з власного бажання, що відповідає її внутрішній волі, без будь-якого примусу.
В постанові від 23.11.2023 по справі №755/3459/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що про добровільність виселення може свідчити самостійне звільнення особою спірного приміщення, в тому числі й від речей.
Суд вважає, що позивач втратила інтерес до спірної квартири, що підтверджується доказами наявними в справі, та добровільно покинула житло.
Так, позивач не проживала в квартирі, вивезла речі та меблі з неї, електропостачання в квартирі було відключено, позивач не сплачувала комунальні послуги, не турбувалась та не цікавилась станом квартири.
Лише після того, як позивач дізналась про те, що представник відповідача потрапив до квартири вона виявила до неї власний інтерес.
Звертаючись з позовом до суду, позивач послався на практику Верховного суду, зокрема викладену в постановах від 12.04.2021 по справі № 310/2950/18, від 06.07.2022 по справі № 639/6960/20, проте не звернув уваги, що обставини у цих справах є не релевантними оскільки не стосується добровільного виселення.
Також, суд вважає, що квитанції надані позивачем № 1157 від 23.10.2007 та № 1246 від 08.11.2007 відповідно до яких ВАТ «Запорізькій домобудівний комбінат» прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 17 157 грн та в сумі 3 483 грн не підтверджують сплату за квартиру за адресою АДРЕСА_2 , оскільки в графі підстава містять інформацію про сплату за виконані роботи за ж/д 46, кв. АДРЕСА_6 . Крім того наданий з боку позивача договір будівництва № 622 від 23.10.2007 передбачає оплату виключно на розрахунковий рахунок, тобто в безготівковому порядку (п. 3.1 договору), що виключає можливість сплати готівкою.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Реалізуючи своє право на житло людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло на підставі правочину, або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла, членів його сім'ї, орендаря (наймача) житла та членів його сім'ї.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За сукупністю досліджених доказів і нормативних приписів суд не вбачає нормативно визначених підстав для вселення позивача у спірну квартиру.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази і вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.13 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 26.06.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков