26.06.25
Справа № 646/6730/23
Провадження № 2/646/1457/2025
іменем України
26.06.2025 року Основ'янський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_10,
та представника відповідача - Петренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,
ОСОБА_3 через представника звернулась до суду через портал «Електронний суд» з вищевказаною позовною заявою в обґрунтування якої зазначила, що вона є інвалідом другої групи та пенсіонером за віком. Єдиним її доходом є пенсія, яка складає 2946 грн. 98 коп., та яку вона витрачає на придбання ліків, продуктів харчування, сплату комунальних послуг, засобів гігієни, про те, вказаної пенсії не вистачає, у зв'язку з чим вона вимушена звертатись за допомогою до рідного сина ОСОБА_2 , який офіційно працевлаштований, працює в головному управлінні державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області та має змогу надавати допомогу матері.
Вказану допомогу ОСОБА_4 матері не надає, у зв'язку з чим вона звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі частки від усіх його видів заробітку, доходу щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до суду і довічно.
Ухвалою суду від 20.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти задоволення позову з підстав того, що обставини зазначені позивачем у позовній заяві не відповідають дійсності. Звернення позивача до суду із вказаним позовом, це лише проява образи матері до сина. Позивач має чоловіка ОСОБА_5 , з яким під час шлюбу придбано рухоме та нерухоме майно. ОСОБА_3 за останні роки за спільні кошти з ОСОБА_5 придбала будинок та квартиру, яку здає та отримує щомісячний дохід.
Відповідач вважає, що позивач отримує достатнє соціальне забезпечення від держави, а саме пенсію розмір якої перевищує розмір прожиткового мінімуму для категорій осіб, до яких належить позивач, а також, наявність у позивача рухомого та нерухомого майна, яке вона здає в оренду спростовує її твердження, що вона перебуває у скрутному становищі та фактично знаходиться на межі бідності. З урахуванням вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
03.04.2024 року через портал «Електронний суд» представником позивача подані письмові пояснення, в яких зазначено, що єдиним доходом позивача є пенсія за віком, яка складає 2946 грн. 98 коп., що в незначній мірі перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений на 2023 рік, та ствердження відповідача про те, що у позивача є чоловік, який теж отримує пенсію, не заслуговує на увагу, оскільки, він теж є інвалідом, і його пенсія витрачається також на лікування. Доводи відповідача щодо нерухомого та рухомого майна позивача та її чоловіка є хибним, оскільки квартира АДРЕСА_1 наразі продана, для сплати боргів за комунальні послуги та лікування позивача та її чоловіка. Враховуючи матеріальне становище, вік та стан здоров'я ОСОБА_3 , а також, матеріальне становище відповідача, відсутність у нього інших аліментних зобов'язань, можливість отримання позивачем матеріальної допомоги від сина, позивач вважає, що отримувана позивачем пенсія не забезпечує її потреби на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків, а тому є всі підстави для задоволення позову.
Позивач та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Позивач під час розгляду справи зазначила, що з 2009 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , проживають разом. Вона є інвалідом ІІ групи з 2006 року, отримує пенсійні виплати. З 2019 року вона не працює, а тому пенсія, яка на теперішній час складає близько 3200 грн. 00 коп. є єдиним її джерелом для існування. Її чоловік є військовим пенсіонером з 2004 року та інвалідом ІІ групи з 2019 року, отримує пенсійні виплати, станом на теперішній час, у розмірі близько 10 - 13 тис. грн., а з 2024 року працює на посаді інженера пожежної безпеки, отримує також заробітну плату у розмірі близько 7000 грн. 00 коп. Зазначила, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 , у якому вона проживає разом із чоловіком. Чоловік у власності також має належний йому житловий будинок та автомобіль марки «Сітроен», який вони придбали у шлюбі. У 2021 році вона взяла кредит у розмірі 150000 грн. 00 коп. для погашення боргу відповідача. ОСОБА_4 обіцяв, що буде погашати вказаний кредит, однак свої зобов'язання повністю не виконав. Відповідач до червня 2023 року надавав їй кошти на погашення вказаного кредиту, допомагав зі сплатою комунальних послуг. На теперішній час кредит сплачений. До квітня 2023 року у неї була також квартира, яку вона продала за еквівалент 19000 дол. США, частину з яких витратила на свої та чоловіка потреби.
Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлявся про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. Представник відповідача під час розгляду справи заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Вважала їх необґрунтованими та безпідставними, просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву. Вказала, що відповідач на теперішній час працює на посаді пожежного рятувальника та отримує заробітну плату щомісяця близько 30000 грн. 00 коп. Нерухомого майна та транспортного засобу ОСОБА_4 не має. Він не є інвалідом, дітей не має. Перебуває у цивільному шлюбі із ОСОБА_6 , з якою разом винаймають квартиру, за яку сплачують близько 8-10 тис. грн. щомісяця.
Суд вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як встановлено під час судового розгляду, згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.1984 року та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.03.2009 року, батьками відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 21-22).
Позивач є інвалідом ІІ групи (т. 1 а.с. 33-34), отримує пенсійні виплати (т. 2 а.с. 5), проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , який є інвалідом ІІ групи (т. 1 а.с. 33-34) та отримує пенсійні виплати (т. 2 а.с. 4).
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (ч. 8 ст. 7 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
СК України визначено обов'язкові умови та підстави покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків.
Таким чином, тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.
Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги беруться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.
Частиною 1 ст. 204 СК України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків обов'язково означає умисне діяння (дію або бездіяльність), у результаті якого обов'язки по утриманню та/або вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі або не виконуються взагалі.
Зазначені вище обставини мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і бути всебічно оцінені судом під час розгляду справи.
Такими доказами, зокрема, можуть бути судове рішення у кримінальному провадженні за ст. 164 КК України або документи, які стали підставою для призначення дитині тимчасової державної допомоги, відповідно до положень Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189. Наявність факту ухилення також може бути підтверджена рішенням суду про стягнення заборгованості за аліментами або довідкою органу ДВС про наявність такої заборгованості.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 року у справі № 466/8913/16-ц, провадження № 61-39422св18.
Батьківських прав відносно відповідача позивач не позбавлялась, обставин щодо її ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, судом не встановлено.
Отже, обставин, які б слугували підставами для звільнення відповідача від обов'язку утримувати матір, судом не було встановлено.
Згідно зі ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат, суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач є інвалідом ІІ групи, потребує сторонньої допомоги, переважну частину отриманої нею пенсії, витрачає на комунальні послуги та ліки, сплату медичних послуг. Її чоловік також є інвалідом ІІ групи, потребує постійної медичної допомоги, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення на її утримання аліментів з відповідача, який працює, має заробітну плату близько 30 тис. грн. на місяць, інших осіб на утриманні не має.
Разом з тим, як зазначила під час судового розгляду позивач та підтверджується матеріалами справи, вона отримує пенсійні виплати у розмірі близько 3200 грн. 00 коп. на місяць, проживає разом із чоловіком, який отримує пенсійні виплати близько 13000 грн. 00 коп. на місяць, також працює та отримує заробітну плату близько 7000 грн. 00 коп. на місяць, приймає участь у комунальних витратах, на теперішній час вони отримують виплати як тимчасово переміщені особи. Позивач має у власності житловий будинок, загальною площею 46,1 кв.м. (т. 2 а.с. 19) та квартиру, загальною площею 40,5 кв.м. (т. 2 а.с. 18), а її чоловік має у власності житловий будинок, загальною площею 71,6 кв.м. (т. 2 а.с. 17) та два транспортних засоби - автомобілі марки «Citroen C-Elysee» та «Ваз - 2013» (т. 2 а.с. 15). Згідно матеріалів справи відповідач орендує квартиру, за яку сплачує 8000 грн. 00 коп. на місяць (т. 1 а.с. 87 - 88).
Таким чином, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частини його заробітку (доходу), щомісячно.
Посилання позивача на те, що аліменти з відповідача на її користь слід стягнути починаючи з дня подачі позову до суду - суперечить вимогам закону, оскільки відсутні підстави для стягнення аліментів у спірних правовідносинах за попередній час.
Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2023 року складає 2684 грн. 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 357 грн. 87 коп. (1073 грн. 60 коп. / 3).
Приймаючи до уваги, що позивач є інвалідом ІІ групи, а тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 715 грн. 73 коп. (1073 грн. 60 коп. - 357 грн. 87 коп.) підлягають віднесенню на рахунок держави.
Щодо вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Як передбачено ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), та становлять одну із складових судових витрат (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Приписами ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Під час розгляду справи в суді представництво інтересів відповідача ОСОБА_4 здійснювала адвокат Петренко О.В. на підставі Договору від 28.11.2023 року про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 97).
Вартість таких послуг становить 15000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним актом виконаних робіт (наданих послуг) (т. 1 а.с. 98).
Згідно даних квитанції до прибуткового касового ордера від 08.02.2024 року, відповідач ОСОБА_4 сплатив за надані йому послуги вказану вище суму (т. 1 а.с. 99).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За таких обставин з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог в розмірі 10000 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, на підставі ст. ст. 172, 202, 205 СК України, керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 89, 141, 247 265, 268 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частини його заробітку (доходу), щомісячно.
Рішення в частині платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 87 коп. на користь держави.
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 73 коп. віднести на рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи Харківському апеляційному суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Представник позивача - ОСОБА_8 , адреса: м. Харків, вул. Сумська, 41, оф. 7.
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адесою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Представник відповідача - Петренко Оксана Василівна , адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя -