ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 953/2963/25
№ провадження 2/646/2632/2025
25.06.25 місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді Іщенко О. В.
за участю секретаря судового засідання Петренко А. О.,
учасники справи:
позивачка ОСОБА_1
представник позивачки ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
представник відповідача Індутний-Шматько С. М.
розглянувши згідно з вимогами частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі
До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є пенсіонеркою за віком, ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших джерел доходів, окрім пенсії, не має. Має повнолітнього працездатного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а син ОСОБА_3 зареєстрований та мешкає окремо за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачка наголошує, що пенсія, яку вона отримує, не забезпечує їй необхідного мінімуму для проживання; частину пенсії відразу після отримання віддає на сплату комунальних послуг, а сума, яка залишається, є меншою, ніж мінімальний прожитковий мінімум встановлений законодавством, і її ледь вистачає на харчування та предмети першої необхідності.
Ураховуючи викладене вище, з огляду на непрацездатність та скрутне матеріальне становище, відсутність інших джерел доходу, окрім пенсії, керуючись статтями 202 та 205 Сімейного кодексу України, статтями 4, 5, 175, 177 та 184 Цивільного процесуального кодексу України, позивачка просить суд стягнути із ОСОБА_3 на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх доходів, щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 30 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні на 25 червня 2025 року о 10:00 годині.
У судове засідання 25 червня 2025 року позивачка не з'явилась, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Засобами системи “Електронний суд» від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі та заява ОСОБА_1 , в якій вона просить провести розгляд справи № 953/2963/25 без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Засобами системи “Електронний суд» представник відповідача надіслав заяву, у якій просить суду розглядати справу без його участі та долучити до матеріалів справи заяву відповідача ОСОБА_3 , у якій останній просить розглянути справу № 953/2963/25 без його участі та зазначає, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю відповідача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 26 лютого 1970 року Палацом реєстрації новонароджених виконкому Харківськох міської ради депутатів трудящих.
На теперішній час позивачка є непрацездатною особою, яка досягла встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» віку, що дає право на призначення їй пенсії за віком. Зазначене підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11 листопада 2002 року Управлінням в Київському районі міста Харкова Пенсійного Фонду України.
Отже, як убачається з наведених вище обставин справи спірні правовідносини виникли між непрацездатною матір'ю ОСОБА_1 та її повнолітнім сином ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до положень статті 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
З дітей, які ухиляються від виконання цих обов'язків, на підставі судового рішення утримуються аліменти у розмірі, передбаченому на аліментні виплати батьків дітям.
Відповідно до частин першої та третьої статті 172 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Згідно із частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Як роз'яснено у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 Сімейного кодексу України), не є абсолютним.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 Сімейного кодексу України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.
Відповідно до частини першої статті 205 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачкою докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні та ураховуючи те, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 3) частини першої статті 176 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Згідно із положеннями частин першої та четвертої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361,00 гривень.
Ураховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3) частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведених вище правових норм, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 гривень.
Докази в підтвердження наявності інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.
Згідно із статтею 430 Цивільного процесуального кодексу України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Заходи забезпечення позову не застосовувалися.
Керуючись статтями 202 та 205 Сімейного кодексу України, статтями 13, 141, 247, 265, 268 та 294 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, у розмірі 1/4 частини від усіх доходів ОСОБА_3 , щомісячно, починаючи з 31 березня 2025 року і довічно.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; кодкласифікації доходів бюджету: 22030106.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник позивачки: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ; email: ІНФОРМАЦІЯ_3
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача: Індутний-Шматько Станіслав Миколайович, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: проспект Архітектора Альошина, будинок 6, офіс 212, місто Харків Харківської області; email: ІНФОРМАЦІЯ_4
Суддя О. В. Іщенко