Провадження № 2/641/1638/2025 Справа № 641/1966/25
25 червня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зелінської І.В.,
за участю секретаря Жамгаряна А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №102882584 від 10.03.2021 року у розмірі 32 852 грн, понесені позивачем витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422,40 грн., та 6 000 грн. в рахунок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилався на те, що 10.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №102882584 за заявою ОСОБА_1 на отримання кредиту, яку він подав на офіційному веб - сайті ТОВ «Мілоан» у електронній формі, шляхом підписання електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що був надісланий відповідачу СМС-повідомленням. До укладення договору відповідач отримав проект цього договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору. На підставі платіжного доручення, за умовами вказаного кредитного договору, відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 8000 грн. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Усупереч умовам вказаного вище кредитного договору, незважаючи на повідомлення про зміну кредитора в зобов'язанні, відповідач не виконав свого зобов'язання. Зазначив, що 08.07.2021 року на підставі договору факторингу №04Т ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №102882584 від 10.03.2021 року та, відповідно, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .. Посилався, що 24.01.2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі договору факторингу №1/15 відступив ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право вимоги за кредитним договором №102882584 від 10.03.2021 року, у зв'язку з чим позивач набув право вимоги за вказаним вище кредитним договором до ОСОБА_1 .. Зазначив, що після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив платежу для погашення кредитної заборгованості на користь ТОВ «ФК «Пінг - Понг». Відтак, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Пінг- Понг» за кредитним договором від №102882584 від 10.03.2021 року у розмірі 32 852 грн, з яких: 7600 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 25 252 грн. - заборгованість за відсотками, вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг», а також судові витрати, пов'язані зі сплатою позивачем судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, згідно позовної заяви, представник позивача просив розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
10.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102882584, відповідно до умов п.1.1 якого позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Як убачається з умов п. 1.2 - 1.5 Розділу 1 кредитного договору, сума кредиту становить 8 000 грн. у валюті - українська гривня; кредит надається строком на 30 днів з 10.03.2021 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 09.04.2021 року; загальні витрати позичальника за кредитом складають 2400 грн. у грошовому виразі та 365 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п. 1.5.1-1.5.2 цього договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 10400 грн.. Проценти за користування кредитом 2400 грн., які нараховуються за ставкою 1.00 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксований.
Договором передбачена можливість пролонгації строку кредитування: на пільгових умовах - в разі сплати позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту та певної частки заборгованості; на стандартних (базових умовах - кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися коштами, проте не більше 15 днів (користування припиняється коли у позичальника відсутні заборгованість).
З умов п. 6.1 договору убачається, що кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua, а згідно з п. 6.5, цей договір сторони визначили таким, що прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
У договорі також передбачено права та обов'язки сторін, вирішення спорів та інші умови.
Водночас, з умов п. 10 кредитного договору убачається, що кредитний договір не підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
До копії договору додано копію графіку платежів, згідно якого станом на 09.04.2021 року позичальник повинен був сплатити 10 400 грн., з яких: 8000 грн. - сума кредиту, 2400 грн. - проценти за користування кредитом, який також не містить підпису позичальника.
Аналогічні договору умови кредиту вказані і у копії паспорта споживчого кредиту №102882584 № б/д, в якому наявна примітка «Підпис споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором), проте ні ПІБ, ні одноразового ідентифікатора не зазначено).
Відповідно до платіжного доручення №25895152 від 10.03.2021 року, платник ТОВ «Мілоан» через ТОВ «»ФК «Елаєнс» перерахував ОСОБА_1 на банківську картку «VISA» № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 8000 грн. із зазначенням платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно з договором 102882584. Надане суду платіжне доручення не містить жодних реквізитів банківської установи про день та час вчинення такої банківської операції.
Згідно з анкетою-заявою на кредит № 102882584 від 10.03.2021 року, роздрукованою позивачем із сайту miloan.ua, в ній міститься інформація щодо суми кредиту, строку кредиту, суми до повернення (з врахуванням комісії та процентів), анкетні даних фізичної особи, що співпадають із відповідними даними відповідача, а також процес оформлення та розгляду заяви 102882584. Надана суду анкета, як і кредитний договір не підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 ..
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення, яка складена ТОВ «Мілоан», борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» станом на 15.06.2021 року становить 32 852 грн., з яких: 7 600 грн. - борг за тілом кредиту, 25 252 грн. - борг за відсотками.
08.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджі Фінанс» укладено договір факторингу №04Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов'язується відступити ТОВ «Діджі Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджі Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 Договору факторингу №04Т від 08.07.2021).
Згідно з витягом з додатку до Договору факторингу №04Т від 08.07.2021 року, ТОВ «Діджі Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №102882584 від 10.03.2021 року в сумі 32 852 грн..
До суду надано копії платіжних доручень щодо оплати за договором факторингу №04Т від 08.07.2021 року.
З укладеного 21.01.2022 між ТОВ «Діджі Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» договору факторингу №1/15 убачається, що ТОВ «ФК «Пінг-Понг» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Діджі Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджі Фінанс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Пінг-Понг» свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 1.1 Договору факторингу №1/15).
Згідно з витягом з додатку до Договору факторингу №1/15, що ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №102882584 від 10.03.2021 року на суму 32 852 грн..
Платіжних документів, з яких би убачався факт оплати ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на користь ТОВ «Діджи Фінанс» грошових коштів за відступлення права за Договором факторингу №1/15, матеріали справи не містять.
Матеріали справи містять досудову вимогу за вих. №102882584-АВ від 02.11.2024 року, адресовану відповідачу з рекомендацією погасити суму заборгованості за договором №102882584 від 10.03.2021 року.
За правилами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону №675).
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення наведеного вище Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675).
Правилами ч. 1 ст. 1077 ЦК України унормовано, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
З аналізу наведених вище норм закону убачається, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача). або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
Натомість, з копії кредитного договору №102882584 від 10.03.2021 року, яка міститься в матеріалах справи, убачається, що вказаний договір не містить підписів сторін, зокрема і позичальника за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015.
Наведене вище дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на укладення кредитного договору №102882584 від 10.03.2021 року.
Серед іншого, суд звертає увагу, що позивач на підтвердження факту укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №102882584 від 10.03.2021 року та виконання ТОВ «Мілоан», як позикодавцем, його умов в частині передачі грошових коштів позичальнику у сумі 8000 грн., у позовній заяві посилається на платіжне доручення №25895152 від 10.03.2021 року.
Водночас, надаючи оцінку даному доказу, суд доходить висновку, що він не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі, з огляду на таке.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, як це закріплено вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Абзацом 14 п. 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 №75 (це Положення розроблене відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №75), передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення №75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Як убачається з наданої суду копії платіжного доручення №25895152 від 10.03.2021 року, наданий суду документ не дає можливості установити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 8000 грн, позаяк платіжне доручення не містить таких обов'язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ (платіжне доручення містить реквізити банку платника, що відповідають ідентифікаційним даним ТОВ «ФК «Елаєнс», зокрема, код банку, однак вказане товариство не є банківською установою у розумінні ч. 1 ст. 15 Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки у найменуванні цього товариства відсутнє слово «банк»), посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).
У свою чергу, надані суду копії платіжних інструкцій на підтвердження сплати ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «Мілоан» відповідають наведеним вище критеріям первинних документів, у яких наявні усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 51 Положення №75, зокрема, і штамп банку та підпис відповідальної особи за проведення відповідної банківської операції.
Натомість, у наданому суду платіжному дорученні №25895152 від 10.03.2021 року відсутні код банку отримувача та рахунок отримувача. Замість наведених вище обов'язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні в графі «код банку» зазначено відповідно «VISA» в графі «кредит рах №» - маска картки, яка складається з 15 символів, коли номер банківської картки має містити 16 цифр, що, як на думку суду, є об'єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.
Крім того, суд зважає на те, що ані зміст кредитного договору, ані графік розрахунків, який є додатком до кредитного договору, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти відповідачу ОСОБА_1 в сумі 8000 грн., зокрема, і того, що зазначений у платіжному дорученні №25895152 від 10.03.2021 року.
Відтак, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору №102882584 від 10.03.2021 року.
За правилами ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте, усупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач ОСОБА_1 виявив волю на укладення кредитного договору №102882584 від 10.03.2021 року, як і не надав доказів на підтвердження того факту, що ТОВ «Мілоан», як позикодавець, перерахував грошові кошти відповідачу ОСОБА_1 в розмірі, визначеному умовами кредитного договором та що відповідачем такі кредитні кошти були отримані.
Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, виклав обставини в обґрунтування пред'явлених ним позовних вимог з посиланням на докази, що підтверджують вказані обставини. Разом з тим, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» не заявляв клопотання про витребування доказів, як і не зазначав про докази, які не можуть бути ним подані разом із позовною заявою із поважних причин, розгляд справи просив проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «Пінг-Понг», тим самим підтвердив, що надав суду усі докази на підтвердження пред'явлених позовних вимог.
За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене вище, у зв'язку з не доведенням позивачем обставин укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору №102882584 від 10.03.2021 року та обставин перерахування кредитором позичальникові кредитних коштів, суд доходить висновку, що заявлені ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.4,10 - 13,76 - 81, 141, 263 - 265,268,273, 354, 355 ЦПК України,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029, місце знаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.В.Зелінська