Справа № 308/8350/25
1-кп/308/817/25
25 червня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000312 від 17.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000312 від 17.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2025 року призначено підготовче судове засідання.
25.06.2025 прокурором подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обраний раніше слідчим суддею запобіжний захід закінчується. При цьому, на думку прокурора, існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання. Крім цього, висловив думку про те, що справа може бути призначена до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складені та затверджені у відповідності до вимог кримінального процесуального кодексу України.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки клопотання є необґрунтованим, а ризики відсутні. Зазначила, що в її підзахисного міцні соціальні зв'язки Проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала.
Обвинувачений ОСОБА_4 ,. підтримав думку свого захисника, заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.
Дослідивши клопотання, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що відповідно до ст.12ККУкраїни відноситься до категорії тяжких злочинів.
Як вбачається з пояснень сторони обвинувачення, на стадії досудового розслідування щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 90 840,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст.315КПКУкраїни під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст.199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Судом вже було наведено, що з пояснень сторони обвинувачення вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відомості щодо особистості обвинуваченого. Аналогічні посилання, як підставу застосування запобіжного заходу, наведено прокурором і у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Однак, на думку суду, останній, діючи як суд встановлений законом для розгляду справи по суті, не має право на стадії підготовчого розгляду вирішувати такі питання - як обґрунтованість підозри чи вагомість доказів. Дані категорії можуть були лише предметом оцінки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що суддя не може приймати участь в розгляді справи як такий, що вже надав відповідні висновки, щодо доказів в порядку ст. 94 КПК України, та обґрунтованості підозри, що межує з доведенням винуватості. Тим більше, ці висновки також ґрунтуються і на загальних засадах кримінального провадження, визначених положеннями статей 17, 22, 23, 26 КПК України.
Тож суд, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом, було надано відповідні висновки - наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для продовження запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
У відповідності до ст.177КПКУкраїни метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 1, ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 за ступенем тяжкості відносяться до тяжких злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, зазначених у клопотанні, належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні,
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, визначеному ст. 177 КПК України.
Суду не надано достатньо доказів на підтвердження тих обставин, які б свідчили про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину та наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду.
Крім того, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_4 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м'який запобіжний захід, оскільки такий обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану, крім того судом на даний час не закінчено розгляд.
Отже, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення з врахуванням усіх характеризуючих даних його особи на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст.5Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховуючи тяжкість злочину, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років., а також те, що на даний час судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не завершено, ризик передбачений ст.177 КПК України, у зв'язку з якими відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшився, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_4 покладених на нього згідно кримінально-процесуального законодавства України обов'язків, а тому суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та необхідним продовжити йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та затверджений процесуальним прокурором.
Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами1-4ч.3ст.314КПК України, не встановлено. Угоди про визнання винуватості не укладались.
Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області. Обвинувачений отримав обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що підтверджується розписками наявними в матеріалах справи.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що є достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 314, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, а саме до 08 серпня 2025 року включно.
Визначений раніше ухвалою слідчого судді 07.05.2025 року розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок - залишити без змін.
Роз'яснити, що обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися за межі м. Конотоп, Сумська області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватися із свідками, у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну до органів ДМС України в Закарпатській області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта та доданих до нього документів у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025140160000312 від 17.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у відкритому судовому засіданні на 04 липня 2025 року на 13 год. 30 хв. в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою: м.Ужгород, вул.Загорська, 53.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору і надіслати начальнику ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 26.06.2025 о 16 год. 40 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1