Справа № 308/8098/25
3/308/4205/25
26 червня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., з участю захисника особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - адвоката Дрюченка О.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №353998 від 07.06.2025 вбачається, що 07.06.2025, о 02.45 год., в м. Ужгород, вул. Сергія Мартина (Паризької Комуни), 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та у закладі охорони здоров'я в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився о 03.31 год., чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 було заявлено клопотання про направлення матеріалів даної справи за підсудністю до Іршавського районного суду Закарпатської області.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №353998 від 07.06.2025 ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення в м. Ужгород, що є територіальною підсудністю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
За змістом ст. 276 КУпАП не встановлена альтернативна підсудність справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, а встановлена загальна підсудність за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Тому, враховуючи, що протокол у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП надісланий до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, який згідно зі ст. 276 КУпАП уповноважений розглядати цю справу, у суду відсутні підстави не розглядати дану справу та передати її на розгляд іншого суду, до того ж, якому ця справа не підсудна за правилами, встановленими ст. 276 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Дрюченко О.С. у судовому засіданні просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зауважив, що керування транспортним засобом не було. За твердженням підзахисного, він їхав вночі та на транспортному засобі спрацював датчик гальм на бортовому комп'ютері, тому здійснив вимушену зупинку, щоб переконатися, що можна безпечно продовжити рух. Очікував відповідь від майстра вранці.
Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з диспозицією за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Під час розгляду справи сторона захисту ствердила, що ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не керував.
Як вбачається з матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять достовірних доказів про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у тому числі й у стані алкогольного сп'яніння, або з ознаками алкогольного сп'яніння, що, своєю чергою, дає обґрунтовані підстави вважати, що вимоги працівників поліції на проходження огляду на стан сп'яніння не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи.
При цьому письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 від 07.06.2025, що наявні у матеріалах справи, не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Зокрема, ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначив, що о 02.40 год. він приїхав додому та побачив автомобіль, припаркований на зустрічній смузі. Коли підійшов до автомобіля, то побачив, що водій сидить за кермом. Після цього викликав поліцію.
Разом з тим, з відеозаписів з бодікамер поліцейських та відеореєстратору, встановленому усередині салону службового транспортного засобу, не вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом транспортного засобу «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух, тобто, що транспортний засіб перебував у русі.
Переглянутими відеозаписами встановлено, що працівники поліції підійшли до припаркованого транспортного засобу «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого сидів ОСОБА_1 . При цьому надаючи усні пояснення поліцейським, ОСОБА_1 зазначив, що не керував транспортним засобом.
Таким чином, відеозаписами з бодікамер поліцейських, що містяться на компакт-диску, який додано до матеріалів справи, не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Як вбачається з матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять достовірних доказів про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у тому числі й у стані алкогольного сп'яніння, або з ознаками алкогольного сп'яніння, що, своєю чергою дає обґрунтовані підстави вважати, що вимоги працівників поліції на проходження огляду на стан сп'яніння не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи.
За таких обставин, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, поліцейські підійшли до нерухомого автомобіля, а також доказів того факту, що він керував автомобілем, не здобуто і в матеріалах справи таких доказів не міститься, - визнаються не спростованими й заслуговують на увагу.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Тому суддя, ухвалюючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені під час розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху та про наявність у його діях події та складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення не підтверджуються зібраними у справі доказами, приєднані до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб'єктивних даних відповідних посадових осіб. При цьому, вважаю, що відсутність у матеріалах справи переконливих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом виключає і допустимість протоколу як джерела доказів і, при цьому, запис у протоколі про те, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння не може бути визнаний законною підставою для вимоги щодо проходження ним огляду на стан сп'яніння, що, своєю чергою, з урахуванням наведених норм та обставин, свідчить про відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення.
Заперечення сторони захисту достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, ухвалюючи судове рішення беру до уваги пояснення ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення наявними в матеріалах справи доказами не доведена, у зв'язку з чим провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі слід зазначити, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення на транспорті, їх огляд та огляд транспортних засобів, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів (посвідчення водія та інших), покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що саме на відповідних посадових осіб патрульної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення на транспорті з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
Керуючись ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик