Справа № 953/3346/25
н/п 2-а/953/206/25
26 червня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Іоненко С.Р.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
1.1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 № 7000 від 03.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушеннязакрити.
Вимоги позову ОСОБА_1 обґрунтовує наступним.
Так, 03.04.2025 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. З ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», оскільки його брат з 03.10.2023 пропав без вісті в районі Кліщіївки на Донеччині (сповіщення сім'ї від 05.10.2023 № 2039, Витяг з ЄРДР від 09.10.2023 номер КП 12023221200002530). Проте, доки він не пройшов ВЛК, документи на відстрочку не приймали та в той же день - 03.04.2025 вручено постанову № 7000 від 03.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 210-1 КУпАП.
Згідно тексту зазначеної постанови, 03.04.2025 о 12.30 під час перевірки у ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей (персональних та службових даних), узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 , а саме: абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633), який набув чинності 18.05.2024, яким визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (занаявності), у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Також у спірній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особливий період, в порушення абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 363З-IX, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на нього штраф у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Позивач вважає зазначену постанову незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, з огляду на те що:
- спірна постанова № 7000 від 03.04.2025 підписана не начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 а іншою особою, виходячи з позначки перед найменуванням посади та відмінності підпису, тоді як згідно із ст. 235 КУпАП від імені ТЦК та СП розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК та СП;
- спірна постанова № 7000 від 03.04.2025 не містить часу і місця вчинення ним адміністративного правопорушення;
- начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, положення якої згідно примітки до ст. 210 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи;
- начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, позбавивши його основоположного права бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення та заперечення, користуватися правовою допомогою, що гарантовано ст. 59 Конституції України, яке не підлягає обмеженню навіть під час дії воєнного стану згідно ст. 64 Конституції України, а також не зазначив у постанові, які саме матеріали адміністративного правопорушення слугували підґрунтям для притягнення його до адміністративної відповідальності та якими доказами підтверджується його вина. Спірна постанова не містить даних про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи;
- начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив про порушення норм, які не підлягали застосуванню у даному випадку, зокрема: абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з огляду на ст. 58 Конституції України, що унормовує незворотність дії закону, та абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з огляду на норму ст. 38 КУпАП;
- відповідачем порушено принцип "належного урядування", тобто має місце непропорційне втручання у його права, відповідач діяв не у спосіб, визначений КУпАП, поза межами визначених строків, необгрунтовано, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, без зазначення переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття в контексті приміток до ст. 210 КУпАП.
2. Заяви, клопотання учасників справи.
2.1. Відповідачі правом подання відзиву на позовну заяву не скористались. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов суд кваліфікує як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).
3. Процесуальні дії у справі.
3.1. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду та у справі відкрито провадження, розгляд якої постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_4 матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за результатом розгляду якої винесена постанова № 7000 від 03.04.2025.
3.2. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 залучено до участі у справі у якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 , який, у підпорядкуванні якого перебуває ІНФОРМАЦІЯ_6 , зобов'язаний забезпечити виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14.04.2025 в частині надання до суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за результатом розгляду якої винесена постанова № 7000 від 03.04.2025.
3.3. Станом на час розгляду даної справи, відповідачами вимоги зазначеного судового рішення не виконані.
4. Участь сторін у справі.
4.1. Позивач у судове засідання не з'явився, просив провести розгляд справи за його відсутності.
4.2. Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з'явились.
4.3. За приписами ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
4.4. Зважаючи на належне повідомлення відповідачів про час і місце розгляду даної справи, враховуючи положення ч.ч. 1-3 ст. 268 КАС України, розгляд справи здійснений за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.
5. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
5.1. 03.04.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач ОСОБА_1 отримав постанову № 7000 від 03.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 майор ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, постановив притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210-1 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави.
З постанови вбачається, що 03.04.2025 о 12.30 під час перевірки у ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей (персональних та службових даних), узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 , а саме: абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633), який набув чинності 18.05.2024, яким визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Також у спірній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особливий період, в порушення абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 363З-IX, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» основними завданнями Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (далі - Закон № 1951-VIII).
Положення ч. 1 ст. 5 цього Закону визначають суб'єктів Реєстру, а саме: Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно з ч.ч. 5, 8, 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: (1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; (2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, обов'язок ведення військового обліку законодавець поклав саме на ТЦК та СП, у тому числі, такий обов'язок передбачено Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою КМУ від 23.02.2022 № 154.
Так, згідно п. 8 цього Положення, завданнями районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, окрім іншого, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», “Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, відповідно до п. 9 цього Положення забезпечують територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань.
В силу ч. З ст. 13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Згідно з ч. З ст. 14 Закону № 1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", "Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом (абз. 21 ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII).
Як убачається із оскаржуваної постанови № 7000 від 03.04.2025, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 не зазначено, що ним вживалися заходи щодо отримання даних позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
З примітки статті 210 КУпАП слідує, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтею 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Визначальним у даному випадку для застосування адміністративної відповідальності до особи є саме неможливість отримання персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних.
Разом із цим, суд звертає увагу на той факт, що в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушеннязазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто відповідач сам зазначає, що у нього наявна інформація щодо позивача.
Суд зазначає, що поняття «уточнити дані» означає зміну наявних даних, тобто поняття уточнити не є тотожним поняттю внести чи зазначити або підтвердити дані. Тож законодавець визначив обов 'язок уточнити дані, під чим розуміється внесення змін у наявні дані. Відтак, якщо дані не змінилися, то у військовозобов'язаного не виникає обов'язку їх уточнення, а внесення чи зазначення даних не охоплюється поняттям «уточнення даних».
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести, що позивач є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що виходячи з примітки ст. 210 КУпАП, у відповідача не було можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
6.2. Крім наведеного, слід зазначити, що за приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: (1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; (2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; (3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; (4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; (5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Положеннями статті 279 КУпАП унормовано, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачене, зокрема, статтею 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, встановлюється статтею 279-9 цього Кодексу.
Так, згідно ч.ч. 1-3 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративного правопорушення, передбачененого статтею 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначає розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має дотримуватися визначеної процедури, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом із цим, відповідачами не спростована та обставина, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - позивача ОСОБА_1 , та без належного його повідомлення про час і місце розгляду справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст. 252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як слідує з вище наведеного, відповідач діяв не у спосіб, визначений КУпАП, необгрунтовано, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, у розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України, без зазначення переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, зокрема, в аспекті приміток до ст. 210 КУпАП.
7. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: (1) письмовими, речовими і електронними доказами; (2) висновками експертів; (3) показаннями свідків.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням тієї обставини, що відповідачами суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, як і не спростовано доводи позивача ОСОБА_1 , суд, у розумінні положень ч. 4 ст. 159 КАС України, доходить висновку про задоволення його позовних вимог.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: (3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення .
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд
Позовні ОСОБА_1 , - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі про адміністративне правопорушення № 7000 від 03.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 (ЄРДПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Ю.Ю. Власова