справа № 619/1643/25
провадження № 3/619/700/25
іменем України
18 квітня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, українки, з повною середньою освітою, розлученої, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу серії ВАД № 261905 від 22 березня 2025 року ОСОБА_1 19 березня 2025 року близько 13:30 за адресою: АДРЕСА_2 , висловлювала образи та погрози на адресу колишнього чоловіка ОСОБА_2 , тобто вчиниладомашнє насильство психологічного характеру, чим могла завдати шкоди психічному здоров'ю потерпілого, чим порушила вимоги ЗУ від 31.12.2023 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватою себе у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнала та пояснила, що ніяких конфліктів, які б мали на меті застосування щодо ОСОБА_3 психологічного насильства, не було. Навпаки, її колишній чоловік ОСОБА_2 на вулиці ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, вдарив по нозі. Зазначила, що разом вони не проживають багато років, оскільки їх шлюб за рішенням суду було розірвано ще 24.11.2011 року.
Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, за допомогою SMS-повідомлення на номер телефона, який зазначений в матеріалах справи.
Суд, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно із пунктами 3, 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу наведених норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, та були вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до заяви та пояснень ОСОБА_1 , наданих під час збору адміністративного матеріалу, вбачається, що 19.03.2025 о 12:30, між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_2 виникла сварка, при цьому останній наніс їй удар ногою по нозі ОСОБА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в її бік.
Досліджуючи протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 261905 від 22.03.2025 та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильство в сім'ї психологічного характеру, зокрема, через те, що у матеріалах справи відсутні жодні свідчення, які б вказували на те, що дії ОСОБА_1 могли викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Крім того, викладена в протоколі фабула, в порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, не містить обов'язкових елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що підлягають доказуванню, а тому не відповідає диспозиції цієї норми КУпАП.
Обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок як про подію адміністративного правопорушення, так і про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Усунути вказані вище істотні порушення вимог закону неможливо в ході судового розгляду, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначені в протоколі обставини правопорушення.
Наведене вище узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (зокрема, рішення у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року).
Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (фотографії із місця вчинення правопорушення, відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського, показання свідків тощо).
Свідок ОСОБА_4 у своїх поясненнях від 21.03.2025 вказала, що 19.03.2025 вона перебувала поблизу будинку АДРЕСА_3 де між її родичами почався конфлікт, під час якого останні ображали один одного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд приходить до висновку, що факт взаємної сварки, не може вказувати на наявність факту домашнього психологічного насильства, жодних беззаперечних доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Варто зауважити, що обопільна сварка на вулиці, між колишнім подружжям, не є домашнім насильством, та не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінивши дані, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та доданих матеріалах у сукупності із поясненнями допитаних осіб, доходжу висновку, що суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які свідчили б про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру щодо ОСОБА_2 та що в її діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене вважаю за необхідне, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст.ст. 247, 283-284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М. І. Риков