16 червня 2025 рокуселище Петрове Справа № 941/202/25
Провадження № 2/941/231/25
Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Колесник С. І.
при секретарі - Проценко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє Турбаєвський Юрій Віталійович, до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, з участю третьої особи - приватного нотаріуса Каліушко Дениса Ігоровича, про скасування арешту, -
Представник позивачки звернувся в суд з позовом посилаючись на те, що в лютому 2025 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса для укладання правочину щодо відчуження належного нерухомого майна, однак нотаріус під час перевірки наявності обтяжень щодо нерухомого майна, виявив та повідомив, що в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні обтяження (заборона (архівний запис) за реєстраційним номером 8035602, додаткові дані: Архівний номер 2586495KIROVOGRAD23716, Архівна дата: 31.08.2002, Дата 0B01644029F3512B7D4D. Об'єктом обтяження є невизначене майно, все майно. Підставою для накладення обтяження є постанова, б/н від 29.08.2002. Відповідно до інформаційного листа Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17.02.2025 № 01-32/2/2025, позивачці було повідомлено, що 30.11.2004 року судом було винесено постанову в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за частиною 2 статті 367 КК України, якою дану справу закрито на підставі п. “б», “г» статті 1 Закону України від 11.07.2003 року “Про амністію». В мотивувальній частині даної постанови зазначено, що суд вважає, що вжиті в ході досудового слідства заходи щодо забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації слід відмінити, скасувати арешт накладений на банківські рахунки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , однак в резолютивній частині постанови не вказано про скасування забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації. Термін зберігання кримінальної справи ч. 2 статті 367 КК України минув і в архіві суду зберігається тільки оригінал постанови суду від 30.11.2004 року. Таким чином питання скасування арешту майна, накладеного під час досудового слідства у цій справі, судом не вирішувалося, а наявність арешту на майно позивачки порушує її права власності, а тому представник позивачки просить суд скасувати арешт, накладений на підставі постанови від 29.08.2002 року на невизначене майно, все майно ОСОБА_1 за реєстраційним номером 8035602 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (архівний запис), додаткові дані: Архівний номер 2586495KIROVOGRAD23716, Архівна дата: 31.08.2002, Дата 0B01644029F3512B7D4D, в рамках кримінальної справи № 1-5-04, зареєстрований 07.10.2008 року приватним нотаріусом Каліушко О.Є.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
10 червня 2025 року в електронній формі через систему "Електронний суд" від представника відповідача Шпак Н.Ф. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що Головне управління ДПС у Кіровоградській області - орган державної влади, який в даному випадку, захищає економічні інтереси держави не є особою, що має відповідати за даним позовом, оскільки останнім будь-які дії щодо накладення арешту та винесення постанови про його застосування не вносились. На її думку, позов жодним чином необґрунтований, в чому ж все-таки полягають позовні вимоги саме до Головного управління ДПС у Кіровоградській області та не наведено жодних аргументованих доказів щодо залучення вказаної особи у якості відповідача у справі. Відповідно до норм статті 535 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року № 4651-VI врегульовано питання звернення судового рішення до виконання. Так, судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення. В даному випадку, на Головне управління ДПС у Кіровоградській області не було покладено обов'язку виконувати рішення суду про конфіскацію чи стягнення майна на користь держави в кримінальному провадженні, а тому просить суд визнати Головне управління ДПС у Кіровоградській області неналежним відповідачем в справі.
11 червня 2025 року в електронній формі через систему "Електронний суд" від представника позивача Турбаєвського Ю.В. до суду надійшла відповідь не відзив, в якому він зазначив, що підставою звернення позивачки до суду з відповідною заявою є отримання інформації про наявність в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні обтяження (заборона (архівний запис) за реєстраційним номером 8035602, додаткові дані: Архівний номер 2586495KIROVOGRAD23716, Архівна дата: 31.08.2002, Дата 0B01644029F3512B7D4D. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17, якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Також, Велика Палата зазначила, що: «Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року , чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Згідно пункту 2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5 у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. Враховуючи, що накладення арешту на майно позивачки, тимчасово застосовувалось на період досудового та судового слідства, належним відповідачем по справі є Головне управління ДПС у Кіровоградській області, таким чином правова позиція відповідача по справі про неналежність є помилковою та не враховує суть спору.
Представник позивачки в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, проте у наданому відзиві на позовну заяву просила суд розгляд справи проводити за наявними в справі матеріалами за відсутності представника відповідача.
Третя особа - приватний нотаріус Каліушко Д.І. також в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо задоволення заяви не заперечив.
Дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.02.2025 року, номер інформаційної довідки 412646252, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно, згідно переліку (а.с.12-14).
Так, в лютому 2025 року з метою реалізації права на розпорядження належним майном, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса для укладання правочину щодо відчуження належного нерухомого майна. Приватний нотаріус під час перевірки наявності обтяжень щодо нерухомого майна, виявив та повідомив, що в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні обтяження (заборона (архівний запис) за реєстраційним номером 8035602, додаткові дані: Архівний номер 2586495KIROVOGRAD23716, Архівна дата: 31.08.2002, Дата 0B01644029F3512B7D4D.
Об'єктом обтяження є невизначене майно, все майно. Підставою для накладення обтяження є постанова, б/н від 29.08.2002.
Відповідно до інформаційного листа Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17.02.2025 № 01-32/2/2025, ОСОБА_1 було повідомлено, що 30.11.2004 року судом було винесено постанову в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за частиною 2 статті 367 КК України, якою дану справу закрито на підставі п. “б», “г» статті 1 Закону України від 11.07.2003 року “Про амністію» (а.с.11).
В мотивувальній частині даної постанови зазначено, що суд вважає, що вжиті в ході досудового слідства заходи щодо забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації слід відмінити, скасувати арешт накладений на банківські рахунки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , однак в резолютивній частині постанови не вказано про скасування забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації. Термін зберігання кримінальної справи ч. 2 статті 367 КК України минув і в архіві суду зберігається тільки оригінал постанови суду від 30.11.2004 року (а.с.17-18).
Таким чином, на даний час арешт майна продовжує діяти, що підтверджується інформацією з вищевказаного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.02.2025 року, номер інформаційної довідки 412646252.
Однак, згідно повідомлення Державного нотаріального архіву Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №141/01-21 від 18.03.2025 року, встановлено, що надати копію постанови б/н від 29.08.2002 року, що стали підставою для накладення арешту на нерухоме майно власниками якого являється ОСОБА_1 не є можливим, оскільки відповідно до ст.214 переліку документів міністерства юстиції СРСР, органів, установ юстиції і судів із зазначенням строків зберігання документів переписка по накладенню та зняттю арештів за заборон на житлові будинки від 31.01.1980 року зберігається 3 роки. Відповідно до правил ведення нотаріального діловодства затверджених Наказом МЮУ 23.12.2010 року за №1318/18613 розділу XV п.15.1 на зберігання до ДНА передаються справи (наряди) нотаріальних документів лише постійного і тривалого (понад 10 років) зберігання (а.с.34).
Згідно ст.125 КПК України (в редакції 1960 року, який був чинний на момент прийняття рішення про накладення арешту)слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Відповідно до ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії.
Частиною 1 ст. 409 КПК України (в редакції 1960 року) визначено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.
Відповідно до п.9 розділу 11 Перехідних положень КПК України 2012 року, арешт майна, застосований під час досудового слідства до дня набрання чинності КПК 2012 року, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності КПК України 2012 року.
Постанова про накладення арешту на майно ухвалена органом досудового слідства 29.08.2002 року, тобто до набрання чинності новим КПК України.
Отже, виходячи із п.9 розділу 11Перехідних положень КПК України 2012 року, постанова про арешт майна продовжує свою дію до цього часу.
Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).
За правилами ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
У справі, що розглядається, предметом позову є зняття арешту з нерухомого майна, яке було накладено органом досудового слідства 29.08.2002 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Тобто, у даній справі арешт на нерухоме майно було накладено для забезпечення можливої конфіскації майна, тому стороною позивача правильно визначено відповідача - Головне управління ДПС у Кіровоградській області, таким чином доводи викладені у відзиві на позовну заяву про те, що Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області не є належним відповідачем у справі, не заслуговують на увагу.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК).
Відтак, зважаючи на закриття судом кримінальної справи №1-5-04 на підставі кримінально-процесуального законодавства 1960 року, а також ураховуючи факт існування для позивачки перешкод у розпорядженні її майном у вигляді накладеного і не знятого згодом арешту на її майно, є підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі постанови від 29.08.2002 року на невизначене майно, все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за реєстраційним номером 8035602 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (архівний запис), додаткові дані: Архівний номер 2586495KIROVOGRAD23716, Архівна дата: 31.08.2002, Дата 0B01644029F3512B7D4D, в рамках кримінальної справи № 1-5-04, зареєстрований 07.10.2008 року приватним нотаріусом Каліушко О.Є.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 26 червня 2025 року.
Суддя С.І.Колесник