Справа № 386/950/25
Провадження № 2/386/308/25
Іменем України
26 червня 2025 року
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Червоненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання - Штанько Л.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Голованівськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
Представник позивача - адвокат Столітній М.М., звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 01.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором укладено Договір №7125176 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума наданого відповідачу кредиту становила 13 000, 00 грн. строком на 360 днів ( 25.09.2024 дата останнього платежу по кредиту), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало повністю та надало йому кредит в сумі 13000, 00 грн. шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 27.05.2024 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі Договору факторингу № 27.05/2024-Ф за плату відступило, а ТОВ «Авентус Україна» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань виникла заборгованість у розмірі 34 504, 00 грн., яка складається з: 6622, 88 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11802, 27 грн. - заборгованість за процентами за 122 календарних днів, яку просить стягнути з відповідача, також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Ухвалою суду від 30.05.2025 року було витребувано докази , а саме від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 01.10.2023 року на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 13000 грн., за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».
10.06.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума
основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у
році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення
суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми
заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з
ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА
З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ
КАПІТАЛ».
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення
суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних
нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової
оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке
нарахування.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Заперечень щодо заочного розгляду справи не висловлював.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подавала.
За таких обставин, враховуючи неявку відповідача, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280 282 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові .
Зі змісту ч. 1 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 01.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором укладено Договір №7125176 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 13 000, 00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Крім цього, 01.10.2024 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за вказаним договором виконало та 01.10.2023 року перерахувало на картковий рахунок відповідача 13 000, 000 грн., що підтверджується інформацією, наданою АТ КБ " ПриватБанк».
Згідно з наданим ТОВ «Авентус Україна» розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №7125176 від 01.10.2023 року станом на 26.05.2024 року складає 18425, 15 грн., з яких: 6622, 88 грн. - сума кредиту; 11802, 27 - сума процентів за користування кредитом.
Також з даного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснено оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 6622,89 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 6377,12 грн., та оплату процентів за користування грошовими кошами у розмірі 245,77 грн..
Згідно договору факторингу № 27.05/2024-Ф від 27.05.2024 року ТОВ «Авентус Україна» відступило, а ТОВ «Авентус Україна» набуло право грошової вимоги до Відповідача по Кредитному договору № 7125176.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників додаток № 1 до Договору факторингу № 27.05/2024-Ф від 27.05.2024 року ТОВ «Авентус Україна» набуло права грошової вимоги за Договором № 7125176, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
На момент набуття позивачем права грошової вимоги до ОСОБА_1 загальна сума заборгованості за Договором № 7125176 становила 18425, 15 грн., з яких: 6622,88 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 802, 27 грн. - сума заборгованості за відсотками .
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім, відповідно до умов договору №7125176 від 01.10.2023 року, відповідачу за 122 календарних днів (27.05.2024 -25.09.2024) нараховані проценти за користування грошовими коштами в сумі 16 079, 60 грн..
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю« Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 34504, 75 грн., а відтак позовні вимоги суд вважає підставними та обґрунтованими, тому вони підлягають задоволенню.
Стосовно заяви про уточнення позовних вимог.
Встановлено, що станом на дату звернення з позовною заявою до суду відповідач не повернув позивачеві кошти відповідно до умов Кредитного договору, доказів на спростування цього відповідач не надав.
Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що: «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у виді сплати процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України.
Стосовно вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України з відповідача 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
Як передбачено частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правила частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора
потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22. Враховуючи викладене з відповідача стягнути інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст..625 ЦК України.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору.
У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за умовами договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, заявкою №8373 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, актом № 8373 прийому - передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року де зазначено перелік послуг наданих адвокатом, рахунку на оплату №8373-12/05-2025 від 12 травня 2025 року, сплатило адвокату Столітньому М.М. 10 000, 00 грн. за надання правничої допомоги, які також підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89, 141, 133, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» загальну суму заборгованості 34504, 75 грн., судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., а всього 36 927 (тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять сім) 15 копійки. В порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів уроці; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми
заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 в порядку на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення
суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних
нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової
оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке
нарахування.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Д. В. Червоненко