Справа № 385/537/25
Провадження № 2/385/265/25
26.06.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Гришака А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Хмельовської І.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Смілянець А.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Іващенка І.Ю.
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гайворон цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Гайворонського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , працює начальником Гайворонських електричних мереж ПрАТ «Кіровоградобленерго» з 03.01.2008 р.
Протягом трудової діяльності на посаді начальника, ОСОБА_1 готував інформацію для відповідей на звернення відповідачки, що надходили від Урядової гарячої лінії, на яку вона телефонувала.
Звернення, що надходили були різноманітні, такі що відносились до роботи підприємства, та були такі, що і не зовсім.
13.04.2025 р., реєстраційний індекс КО-18714806 надійшло звернення від відповідачки через Кіровоградський регіональний контактний центру із скаргою на ОСОБА_1 , як керівника Гайворонських електричних мереж, в якому зазначено, що позивач вимагав у заявниці кошти в сумі - 3500 грн. для оформлення документів для зменшення пільг.
03.08.2024 р., реєстраційний індекс КО-17622914 та 07.09.2024 р., реєстраційний індекс КО-17763 092 відповідачка зверталась на Урядову гарячу лінію з аналогічними зверненнями.
16.08.2024 р. за вих. № 766/07/33 та 20.09.2024р. за вих. № 1037/07/33. ПрАТ «Кіровоградобленерго» надало письмі роз'яснення відповідачці про те, як ввести в експлуатацію електроопалювальну установку.
У звернені відповідачка звинуватила позивача у вимаганні коштів, що він не робив, він діяв в межах вимог чинного законодавства, кошти у відповідачки не вимагав, роз'ясняв алгоритм дій.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо нього відповідачка завдала шкоди його немайновим інтересам, порушивши його гідність, честь та ділову репутацію.
Разом з тим позивач вважає, що сума у - 3 000 грн (три тисячі гривень) є мінімальною для відшкодування його душевних страждань, відтак, розумною та справедливою.
Просить суд: зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію, шляхом подачі звернення до
Кіровоградського регіонального контактного центру; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі - 3000 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідачка та представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , працює начальником Гайворонських електричних мереж ПрАТ «Кіровоградобленерго» з 03.01.2008 р. (а.с. 11).
13.04.2025 р., реєстраційний індекс КО-18714806 надійшло звернення від відповідачки через Кіровоградський регіональний контактний центру із скаргою на ОСОБА_1 , як керівника Гайворонських електричних мереж та ОСОБА_3 , як голову Заваллівської ТГ, в якому зазначено, що останні вимагали у заявниці кошти в сумі - 3500 грн. для оформлення документів для зменшення пільг (а.с. 6).
03.08.2024 р., реєстраційний індекс КО-17622914 та 07.09.2024 р., реєстраційний індекс КО-17763092 відповідачка зверталась на Урядову гарячу лінію з зверненнями, щодо працівників Гайворонського РЕМУ, які відмовляються автоматично зробити акт на пільгову оплату електроопалення, просила розібратися з даною ситуацією (а.с. 7, 8).
16.08.2024 р. за вих. № 766/07/33 та 20.09.2024 р. за вих. № 1037/07/33 ПрАТ «Кіровоградобленерго» надало письмі роз'яснення відповідачці про те, як ввести в експлуатацію електроопалювальну установку (а.с. 9, 10).
Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно з ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
У відповідності до положень ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
В пункті 18 зазначеної Постанови вказано, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
При цьому, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 Конституції України).
Відповідно до вимог ст. 40 Конституції України,усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до п. 1 Положення про Єдину систему опрацювання звернень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 976, Єдина система складається із суб'єктів, які за допомогою засобів телекомунікації забезпечують за принципом єдиного вікна належне реагування органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, державних колегіальних органів (далі - органи), на звернення громадян, фізичних осіб - підприємців, підприємств, установ, організацій, органів місцевого самоврядування. До суб'єктів Єдиної системи належать державна установа Урядовий контактний центр (далі - Урядовий контактний центр), регіональні контактні центри Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя (далі - регіональні контактні центри), контактні центри та довідкові телефонні лінії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, державних колегіальних органів, приймальня Кабінету Міністрів України.
Згідно з п. 2 Порядку взаємодії Офісу Президента України, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи Урядовий контактний центр із забезпечення належного реагування на звернення, які надходять за допомогою засобів телефонного зв'язку та з використанням Інтернету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 976, Урядовий контактний центр приймає звернення, здійснює їх реєстрацію, попередній розгляд та передає органам (Офісу) відповідно до компетенції, проводить моніторинг розгляду звернень, надає заявникам необхідні роз'яснення, довідкову інформацію за допомогою засобів телекомунікації, а також відповіді на звернення з питань, що не потребують розгляду органами.
Отже, звернення відповідача на «Урядову гарячу лінію» за своєю юридичною природою є зверненням громадянина до органу виконавчої влади.
В пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року вказано, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції а не поширення недостовірної інформації.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 727/5418/17 також зробив висновок про те, що «відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації».
З вищенаведеного вбачається, що сама по собі обставина звернення особи (осіб) до компетентних органів не є поширенням недостовірної інформації щодо особи, відносно правомірності дій якої це звернення й направлено, а є фактично реалізацією соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів особи, яка звернулася.
Отже, сам по собі факт звернень відповідача через Кіровоградський регіональний контактний центр та через Урядову «гарячу лінію», які уповноважені розглянути такі звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, що ними і було виконано, не є поширенням недостовірної інформації щодо особи, відносно правомірності дій якої це звернення й направлено, а є реалізацію відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.
Окрім того, суд враховує, що позивач, як начальник Гайворонських електричних мереж ПрАТ «Кіровоградобленерго», тобто як керівник на посаді яку він займає, діє як офіційна особа, більш відкрита для допустимої критики, ніж приватні особи.
За таких обставин, оскільки відповідач не вчиняв дій щодо поширення недостовірної інформації, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 .
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, судом не встановлено фактів, а позивачем не представлено доказів, того, що неправомірними діями відповідача було порушено особисті немайнові права позивача та спричинено йому моральну шкоду, тому суд вважає, що у задоволенні даного позову слід відмовити.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 34 Конституції України, ст. ст. 16, 277, 280, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 42, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. М. ГРИШАК
Дата документу 26.06.2025