Справа № 342/614/25
Провадження № 2-н/342/30/2025
25 червня 2025 року м. Городенка
Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдич Р.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 долі всіх доходів боржника, щомісячно, починаючи з дня звернення з цією заявою і до досягнення їхньою дитиною повноліття.
Розглянувши заяву на відповідність вимогам ЦПК України, приходжу до наступного висновку .
Згідно ч. 3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Частиною 2 статті 160 ЦПК України визначено, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом належить право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, тобто без заслуховування їх пояснень, на основі доданих до заяви документів, у разі відсутності спору або про його наявність заявнику невідомо, видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
При цьому, змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Також, суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з'ясовувати обставини правовідносин. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
Частиною 1 ст.162 ЦПК України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Так, в силу вимог ч. 2ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
З наявних у матеріалах справи письмових документів судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що доводиться копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Проте, із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду - ОСОБА_1 .
З наведеного вбачається, що суд не має можливості встановити, що до суду із вищевказаною заявою про стягнення аліментів звернулася особа, якій належить право вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , це одна і та сама особа.
Також, відповідно до заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів - місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , зареєстроване місце відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .
Із копій довідок № 15-211 та № 15-210 виданих 10.06.2025 Росохацьким старостинським округом Городенківської міської ради вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 . Інформації про зареєстроване місце проивання, відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 не надала.
У Постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) прийшов до висновку, що «Особа може мати декілька місць проживання / перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання / перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК України, не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого».
Відповідно до п.п.8, 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу та заяву подано з порушенням правил підсудності.
Частиною 1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи те, що із поданої заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником - ОСОБА_1 подано заяву про видачу судового наказу, у звязку із відсутності належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 - одна і та ж особа, а також зважаючи, що дана заява подана з порушенням підсудності, оскільки заявницею не надано належних та допустимих доказів про реєстрацію її місця проживання на території на яку поширюється юрисдикція Городенківського районного суду, вважаю, що слід відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказупро стягнення аліментів на підставі п. п.8,9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 160- 165, 260, 353 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена 25.06.2025.
Суддя: Гайдич Р. М.