Справа № 185/6128/25
Провадження № 2-н/185/725/25
25 червня 2025 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В.О., розглянувши заяву Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з ОСОБА_1 -
Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з ОСОБА_1 за період з 01.04.2021р. по 01.05.2025р.
В порядку ч. 5 ст. 165 ЦПК України, суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Згідно довідки Відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 13.06.2025 року № 1526 на запит суду про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника встановлено, що відповідно до наявних у Відділі реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області реєстраційних обліків, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 04.03.1996 року по теперішній час.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради просить стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.04.2021р. по 01.05.2025р.
Отже, зазначена заборгованість, яку просить стягнути заявник, виникла за період понад три роки на момент звернення. З заявою про видачу судового наказу заявник звернувся 29.05.2025 року, тобто, з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Встановлення обставин зупинення перебігу строку позовної давності виходить за межі інституту наказаного провадження. Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з'ясування судом/суддею обставин зупинення строку позовної давності.
Водночас, пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. У протилежному випадку, вирішення питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника у порядку наказного провадження призведе до того, що боржник буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування позовної давності, чим можуть бути обмежені права цього учасника справи.
З урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з'ясування питання щодо дотримання позовної давності можливо лише у порядку позовного провадження.
Отже, доводи, що наведені у заяві про видачу судового наказу, не знайшли свого підтвердження, а тому суддя дійшов висновку, що наявні підстави, визначені п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 161, 165-167, 260, 261 ЦПК України, суддя -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з ОСОБА_1 .
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Cуддя: В. О. Головін