Справа № 183/4294/25
№ 2/183/3550/25
25 червня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивачка) в особі представника, адвоката Нестеченка Д. С., звернулась до суду з цим позовом, отриманим судом 02 травня 2025 року, в якому просить: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки «FORD TRANSIT», державний номер НОМЕР_1 , VIN номер - НОМЕР_2 , 2003 року випуску; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 частину вартості транспортного засобу марки «FORD TRANSIT», державний номер НОМЕР_1 , VIN номер - НОМЕР_2 , 2003 року випуску у сумі 89 160,95 грн; припинити частку ОСОБА_1 у праві власності на 1/2 частину транспортного засобу «FORD TRANSIT», державний номер НОМЕР_3 , VIN номер - НОМЕР_2 , 2003 року випуску; стягнути з відповідача судові витрати.
Постановленою судом ухвалою від 28 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.
06 червня 2025 року представницею ОСОБА_2 , адвокаткою Ляшенко М. Г., подано відзив на позовну заяву. У відзиві сторона відповідача, окрім заперечень проти позову, просить застосувати до позивачки заходи процесуального примусу, у вигляді штрафу, у розмірі, який на розсуд суду, буде достатнім для припинення з боку позивачки зловживання процесуальними правами.
В обґрунтування заяви про застосування заходів процесуального примусу зазначає, що 07 грудня 2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду. Підставою ухвали стала заява позивачки. З посиланням на п. 5 ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 257 ЦПК України вказує, що оскільки попередня позовна заява не розглянута з підстав подання позивачкою заяви про залишення позову без розгляду, проте відповідач поніс певні витрати на правову допомогу, моральні переживання в очікуванні вирішення спору по суті, повторна позовна заява розцінюється відповідачем як зловживання процесуальними правами.
Копію відзиву з додатками, згідно з трекінгом поштових відправлень вебсайту АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за № 4900900109240 вручено позивачці 10 червня 2025 року.
Станом на 25 червня 2025 року відповіді на відзив, заперечень проти вимоги про застосування заходів процесуального примусу, клопотань з цього приводу, заяв про розгляд справи з викликом сторін до суду не надходило.
Вирішуючи питання про застосування заходів процесуального примусу суд висновує таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року та яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 1, 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства відноситься верховенство права та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Так, відповідно до ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За частинами першою та третьою статті четвертої ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Частина 10 статті 10 ЦПК України передбачає заборону відмови у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Також, відповідно до ч. 1 - 4, 6 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
За п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Пункти 1, 2, 4, 6 частини 2 статті 43 ЦПК України визначає, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
За п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).
Також, за п. 5, 11 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
За ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Так, з даних ЄДРСР вбачається, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 183/13438/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Постановленою Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалою від 05 серпня 2024 року у справі № 183/13438/23, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, судом ухвалено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишити без розгляду. Підставою залишення позову без розгляду вказано п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки: розгляд справи по суті не розпочався, судове засідання у справі призначено на 05 серпня 2024 року, 02 серпня 2024 року на електронну пошту суду надійшла заява від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Нестеченка Д. С., у якій він просить залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку з необхідністю зміни предмету та підстав позову.
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 , через представника звернулася до суду з позовом, який розглядається у цій справі. Дійсно, надані відповідачем докази свідчать, що підстави позову та сторони у справі № 183/4294/25 та справі № 183/13438/23 є ідентичними, однак, як свідчить подана копія позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 183/13438/23, у справі № 183/4294/25 позивачка, окрім вимоги про визнання спільною сумісною власністю автомобіля та стягнення грошової компенсації частки, заявила також і вимогу про припинення її частки на частину автомобіля.
Норма п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України визнає зловживання правом, крім іншого, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Норма п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України визначає зловживання правом подання декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Подання ж до цього самого суду іншого позову до цього самого відповідача та з однакових підстав є підставою для залишення позову без розгляду в порядку ст. 257 ЦПК України у випадку, якщо щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Водночас у цій справі спір, обставини якого викладені у позові, ще не вирішений судом, а позивачкою змінено предмет позову шляхом доповнення його ще однією вимогою. Подання позову у справі № 183/4294/25 сталося після залишення без розгляду позовної заяви у справі № 183/13438/23.
Крім того, є неможливим застосування до позивачки положень, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, оскільки подана позовна заява містить підстави та предмет, а подання відповідачем відзиву вказує на наявність спору.
Оцінюючи питання щодо наявності в діях позивачки зловживання правом у розумінні положень статі 13 ЦК України, з підстав того, що подання позову після залишення попередньої позовної заяви без розгляду, суперечить завданням цивільного судочинства через те, що відповідач поніс певні витрати на правову допомогу, моральні переживання в очікуванні вирішення спору у справі № 183/13438/23 по суті, суд ураховує невід'ємне право позивачки на звернення до суду за захистом особистих прав, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відсутність в ЦПК положень, які не встановлюють заборону звернення з позовом після постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, на відміну від закриття провадження у справі.
За таких обставин, установлення судом такого обмеження права позивачки на звернення з позовом, як залишення позовної заяви без розгляду, застосування штрафу без наявності в законодавстві чітко зрозумілих підстав для цього, які б не суперечили моральним засадам суспільства, є неправомірним, в діях позивачки з подання позовної заяви у справі № 183/4294/25 судом не встановлено зловживання правом, а тому в задоволенні клопотання представниці відповідача суд вважає за необхідне відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 84, 148, 260 ЦПК України, суд
у задоволенні клопотання представниці ОСОБА_2 , адвокатки Ляшенко Марини Геннадіївни про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Ухвала суду в повному обсязі складена та підписана 25 червня 2025 року.
Суддя Д. О. Парфьонов