Справа № 758/2931/18
Категорія 26
26 червня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С. ,
за участю секретаря - Обиход В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання кредитного договору недійсним, зобов'язання вчинити дії, у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14.03.2025 ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити строк для подачі позовної заяви як третьої особи з самостійними вимогами, пославшись на те, що він не обізнаний щодо даної судової справи.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для учасника справи вчинити певну процесуальну дію у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так, згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28.05.1985 у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Вирішення питання щодо поновлення строку процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для такого поновлення.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України»).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 в справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 753/17563/19 та від 23.12.2020 у справі № 557/94/19.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як установлено судом, відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17.07.2018 відкрито провадження у справі за позовом ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 04.12.2018 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 18.02.2020, занесеної до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 18.11.2024, занесеної до протоколу судового засідання, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви від 21.09.2021 про залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
Зі змісту протоколу судового засідання від 18.11.2024 вбачається те, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засідання та йому було надано слово для надання пояснень щодо суті заяви про залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 про необізнаність щодо даної судової справи, спростовується матеріалами справи.
ОСОБА_1 ні під час підготовчого провадження, ні до початку першого судового засідання заяви про вступ до розгляду справи в якості третьої особи з самостійними вимогами подано не було.
Натомість, як установлено судом, ОСОБА_1 був обізнаний про наявність справи з вересня 2021 року, про що свідчить подана ним 22.09.2021 заява про вступ до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог.
Дана заява була предметом розгляду у судовому засіданні - 18.11.2024, у якому був присутній ОСОБА_1 .
Після судового засідання від 18.11.2024 ОСОБА_1 14.03.2025 подав заяву про вступ до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами та позовну заяву.
Отже, об'єктивних причин (поважних причин) неподання ОСОБА_1 заяви про вступ до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, судом не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для поновлення строку, передбаченого ч. 1 ст. 52 ЦПК України немає.
Згідно зі ст. 195 ЦПК України положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
Частиною першою ст. 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Оскільки ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, після закінчення строків, передбачених ч. 1 ст. 52 ЦПК України, поважних причин пропуску строку не навів, позовна заява підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 52, 193, 194, 195, 353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання кредитного договору недійсним, зобов'язання вчинити дії - повернути ОСОБА_1 .
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
СуддяС. С. Захарчук