Справа № 473/1604/25
іменем України
"26" червня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У березні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якому вказувало, що 08 вересня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_2 . Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77584129.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ОСОБА_2 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 13 342 грн, а відповідачка зобов'язалася повернути позикодавцю позику протягом 30 днів - не пізніше 08 жовтня 2021 року.
За користування позикою ОСОБА_2 зобов'язалася сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується у відповідності до програми лояльності - 0,70 % від суми позики за кожен день користування коштами);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальницею строку повернення позики).
Наслідком невиконання позичальницею умов договору позики є її обов'язок на вимогу позикодавця сплатити неустойку (пеню).
22 лютого 2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №22/02/2022, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з договору позики №77584129 від 08 вересня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з договору позики №77584129 від 08 вересня 2021 року.
Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 44 939,25 грн, у тому числі:
-заборгованість за позикою - 13 342 грн;
-заборгованість за договірними процентами - 31 595,06 грн;
-нараховано 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 2,19 грн.
Крім цього, 29 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з відповідачкою Договір про споживчий кредит №4545995.
Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 15 днів з можливістю пролонгації цього строку, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (до 14 жовтня 2021 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,50 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом пільгового періоду та 5 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом поточного періоду, а також в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні - комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів - у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів - у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту, та комісію за видачу кредиту у розмірі 19 % від суми кредиту.
Наслідками порушення позичальницею кредитних зобов'язань є її обов'язок за вимогою кредитодавця сплачувати неустойку за порушення умов кредитного договору та, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, проценти за період прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 5 % на день від суми простроченого зобов'язання.
13 січня 2022 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №13-01/2022-79, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4545995 від 29 вересня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4545995 від 29 вересня 2021 року.
Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 62 130 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 9 000 грн;
-заборгованість за процентами - 51 230 грн;
-заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 900 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.
16 квітня 2025 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що:
- позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки розгляд вимог про стягнення заборгованості за двома окремими договорами є недоцільним та ускладнює розгляд справи;
- вона не укладала зазначених у позові та долучених до нього договорів та не погоджувалася з їх умовами. При цьому, матеріали справи не містять доказів дотримання процедури підписання нею, як позичальницею, правочинів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому такі правочини є неукладеними, оскільки не відповідають вимогам закону щодо електронних правочинів, не містить підпису позичальниці, інших доказів погодження останньої з їх умовами;
- матеріали справи не містять доказів виконання кредитодавцем/позикодавцем умов правочинів в частині видачі позичальниці кредиту/позики;
- матеріали справи не містять належних доказів переходу прав вимоги за договорами від первісних кредиторів до позивача (надані на підтвердження цієї обставини реєстри прав вимоги та витяги з них не містять необхідних реквізитів для визначення чинності таких документів, не містять необхідну інформацію про передані права та їх обсяг, в матеріалах справи відсутні докази проведення розрахунків за договорами факторингу);
- позивачем не доведено розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема за відсотками.
Також у відзиві відповідачка ОСОБА_2 вказувала на недоведеність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх не співмірність фактичним витратам.
21 квітня 2025 року представниця позивача ОСОБА_3 надіслала на адресу суду відповідь на відзив, у якій не погодилася з доводами відзиву. При цьому вказувала на те, що об'єднання позивачем в одному позові декілька вимог відповідає положенням ст. 188 ЦПК України. Водночас вважала безпідставними твердження відповідачки про те, що укладені нею, як позичальницею, договори, а також договори про відступлення прав вимоги за вказаними зобов'язаннями, є неукладеними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки вони укладені у повній відповідності до вимог закону. При цьому, ОСОБА_2 повністю погодилася з умовами кредитного договору та договору позики, підписала їх шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Долучені до позову докази підтверджують факт виконання первісними кредиторами взятих на себе зобов'язань щодо видачі кредиту/позики, факт переходу прав вимоги за кредитним договором та договором позики від первісних кредиторів до ТОВ «Коллект Центр», неналежне виконання позичальницею умов договорів, наявність та розмір заборгованості. Зі свого боку відповідачка не спростувала вказаних обставин, не надала доказів протилежного, у тому числі відповідних розрахунків.
Також вважала доведеним факт понесення позивачем та обгрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, судом належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 08 вересня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_2 . Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77584129.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ОСОБА_2 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 13 342 грн, а відповідачка зобов'язалася повернути позикодавцю позику протягом 30 днів - не пізніше 08 жовтня 2021 року.
За користування позикою ОСОБА_2 зобов'язалася сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується у відповідності до програми лояльності - 0,70 % від суми позики за кожен день користування коштами);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальницею строку повернення позики).
Наслідком невиконання позичальницею умов договору позики є її обов'язок на вимогу позикодавця сплатити неустойку (пеню).
22 лютого 2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №22/02/2022, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з договору позики №77584129 від 08 вересня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з договору позики №77584129 від 08 вересня 2021 року.
Крім цього, 29 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з відповідачкою Договір про споживчий кредит №4545995.
Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 15 днів з можливістю пролонгації цього строку, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (до 14 жовтня 2021 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,50 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом пільгового періоду та 5 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом поточного періоду, а також в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні - комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів - у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів - у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту, та комісію за видачу кредиту у розмірі 19 % від суми кредиту.
Наслідками порушення позичальницею кредитних зобов'язань є її обов'язок за вимогою кредитодавця сплачувати неустойку за порушення умов кредитного договору та, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, проценти за період прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 5 % на день від суми простроченого зобов'язання.
13 січня 2022 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №13-01/2022-79, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4545995 від 29 вересня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4545995 від 29 вересня 2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (у редакції Закону, чинній на час укладення договорів) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що договори, що є предметом судового дослідження, були вчинені в електронній формі.
А тому на них поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції Закону, чинній на час укладення правочину) електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (ч.ч. 1-4, 6-8, 12-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції Закону, чинній на час укладення правочину)).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції Закону, чинній на час укладення правочину)).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 виконала алгоритм дій, направлених на укладення електронних кредитного договору та договору позики, набуття прав та обов'язків позичальниці, зокрема зареєструвалася в електронній телекомунікаційній системі кредитодавця/позикодавця, заповнила відповідні електронні формуляри для отримання кредиту/позики, зазначивши усю необхідну інформацію про свою особу (прізвище, ім'я по батькові; місце проживання; паспортні дані; ІПН; дані засобів зв'язку; реквізити своєї банківської картки для зарахування коштів тощо), підтвердила погодження із запропонованими умовами кредитування/позики, підтвердила укладення договорів шляхом їх підпису надісланим їй електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Виконання вказаного алгоритму дій відповідачкою свідчить про укладення електронних правочинів з дотриманням передбачених законом вимог.
Аналогічні правові висновки висловлював й Верховний Суд у подібних справах, зокрема у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20.
Таким чином, ОСОБА_2 уклала кредитний договір та договір позики, набувши статусу, прав та обов'язків позичальниці.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов'язання та зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Водночас, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов'язання за договором позики, а ТОВ Мілоан» - за кредитним договором шляхом перерахування позичальниці кредиту/позики на її особисту банківську картку, що підтверджується копією довідки ТОВ «ФК «Єлаєнс» від 07 лютого 2025 року (а.с. 27), копією довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 18 вересня 2024 року за вих. №КД-00000060 (а.с. 30), відповіддю АТ «Акцент-Банк» від 28 травня 2025 року №20.1.0.0.0/7-2025023/0187 (а.с. 122) та випискою АТ «Акцент-Банк» з банківського рахунку ОСОБА_2 (а.с. 123-125).
Зі свого боку ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала.
За встановленого, до ТОВ «Коллект Центр», як правонаступника первісних кредиторів, перейшли всі права, що виникли з договору позики №77584129 від 08 вересня 2021 року та кредитного договору №4545995 від 29 вересня 2021 року, у тому числі право вимоги сплати заборгованості за кредитним договором та договором позики, що підтверджується долученими до позову копіями договорів факторингу та відступлення прав вимоги (в сукупності з додатками у вигляді копій реєстрів боржників та відступлених прав вимоги, доказами здійснення розрахунків між сторонами вказаних правочинів)).
Згідно розрахунків заборгованості за Договором позики №77584129 від 08 вересня 2021 року, відповідачці нараховано заборгованість у загальному розмірі 44 939,25 грн, у тому числі:
-заборгованість за позикою - 13 342 грн;
-заборгованість за договірними процентами - 31 595,06 грн;
-нараховано 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 2,19 грн.
Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, зокрема в частині нарахованих відсотків у зв'язку з наступним.
Так, у вказаному договорі сторони правочину остаточно визначили строк користування позикою у 30 днів - з 08 вересня 2021 року до 08 жовтня 2021 року.
У той же час, нарахування процентів кредитор здійснював як в межах встановленого строку користування позикою, так і поза межами такого строку (до 06 лютого 2022 року).
При цьому, договір не містить умов щодо пролонгації/автопролонгації строку користування позикою.
Посилання у позові в цій частині на долучені до справи Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які містять умови щодо автоматичного продовження строку користування позикою, суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказані Правила були доведені до відома позичальниці та підписані нею (особистим або електронним підписом), а тому, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 03 липня 2019 року у справі за № 342/180/17, їх не можна вважати частиною Договору позики №77584129 від 08 вересня 2021 року, а відповідні положення - приймати до уваги.
Інших доказів узгодження сторонами договору позики вказаних умов матеріали справи не містять.
Тобто, за період з 09 жовтня 2021 року до 06 лютого 2022 року проценти є такими, що фактично нараховані за порушення позичальницею виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вказане правило застосовується не тільки відносно кредитних договорів, а також до договорів позики.
Водночас, позивач не заявляв окремих вимог про застосування за період з 09 жовтня 2021 року до 06 лютого 2022 року передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальницею грошового зобов'язання, що підтверджується змістом позову та відповідними розрахунками.
Тому, нараховані за період з 09 жовтня 2021 року до 06 лютого 2022 року проценти не підлягають стягненню.
З розрахунку заборгованості за позикою вбачається, що за період з 08 вересня 2021 року до 08 жовтня 2021 року (з урахуванням здійсненого 09 жовтня 2021 року донарахування процентів у розмірі 5 442,88 грн, обумовлених неналежним виконанням позичальницею умов договору), заборгованість за процентами становила 8 230,78 грн. Разом з тим, як вбачається з вказаного розрахунку, ОСОБА_2 в порядку виконання умов договору сплатила 8 230,81 грн, які були розподілені на сплату заборгованості за процентами.
За встановленого, до стягнення за договором позики підлягає лише частково борг за позикою у розмірі 13 341,97 грн (13 342 грн (сума позики) + 8 230,78 грн (належні до сплати проценти за позикою в межах узгодженого строку користування позикою) - 8 230,81 грн (внесені позичальницею кошти на виконання умов договору)).
Також, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання (з 22 лютого 2022 року до 23 лютого 2022 року) у розмірі 2,19 грн (13 341,97 грн (заборгованість за позикою) х 3 % (річних)/365 (кількість днів у році) х 2 (дні прострочення)).
Водночас, згідно розрахунків заборгованості за Договором про споживчий кредит №4545995 від 29 вересня 2021 року, відповідачці нараховано заборгованість у загальному розмірі 62 130 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 9 000 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 29 вересня 2021 року до 28 грудня 2021 року) - 51 230 грн;
-заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 900 грн.
Заборгованість щодо кредиту, процентів, комісії за надання кредиту повністю узгоджується з умовами договору (в тому числі узгодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування), зокрема:
- п.п. 1.3, 1.4, 1.5.2, 2.2.1-2.2.3 кредитного договору, згідно яких протягом первісного строку кредитування (з 29 вересня 2021 року до 14 жовтня 2021 року) проценти в межах цього строку нараховуються за ставкою 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом;
- п.п. 1.6, 2.2.1-2.2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2 кредитного договору, згідно яких у разі продовження позичальницею користування кредитом після закінчення первісного або пролонгованого за її бажанням строку кредитування строк кредитування щоразу збільшується на 1 день, але продовження цього строку не може перевищувати 60 днів (автопролонгація). Проценти в межах цього строку нараховуються за ставкою 5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. З розрахунку заборгованості вбачається, що 15 жовтня 2021 року позичальниця сплатила за продовження строку кредитування комісію в розмірі 1 000 грн, що становить 10 % від суми кредиту, тим самим продовживши строк кредитування на 15 днів, тобто до 30 жовтня 2021 року. В подальшому відбулася автопролонгація строку кредитування та нарахування процентів відбувалося в межах передбаченого в цьому випадку 60-денного строку (з 31 жовтня 2021 року до 28 грудня 2021 року;
- п. 1.5.1 кредитного договору, який передбачає сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 19 % від розміру кредиту.
Тому вказана заборгованість підлягає стягненню в повному обсязі.
Також з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) слід стягнути 1 707,55 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору від 01 липня 2024 року №01-07/2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: надання усної консультації з вивченням документів, вартість послуги - 4 000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги в 2 000 грн за 1 год. роботи); надання письмової консультації з вивченням документів, вартість послуги - 3 000 грн (виходячи з потраченого часу у 1 год. та вартості послуги в 3 000 грн за 1 год. роботи); складання позовної заяви, вартість послуги - 18 000 грн (виходячи з потраченого часу у 6 год. та вартості послуги у 3 000 грн за 1 год. роботи).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Водночас є сумнівними з точки зору їх необхідності та розумності адвокатські послуги щодо надання одночасно усної та письмової консультації у спорі незначної складності тривалістю у 2 год. та 1 год. відповідно, складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою за надані послуги у розмірі, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, ціні позову, а тому, за відповідним клопотанням відповідачки, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням розміру задоволених позовних вимог) до 4 500 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926):
- заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 08 вересня 2021 року №77584129, що утворилася станом на 07 березня 2025 року, а саме: заборгованість за позикою у розмірі 13 341 (тринадцять тисяч триста сорок одна) гривня 97 копійок; 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (за період з 22 лютого 2022 року до 23 лютого 2022 року) у розмірі 2 (дві) гривні 19 копійок, а всього в загальному розмірі 13 344 (тринадцять тисяч триста сорок чотири) гривні 16 копійок;
- заборгованість за Договором про споживчий кредит від 29 вересня 2021 року №4545995, що утворилася станом на 07 березня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 29 вересня 2021 року до 28 грудня 2021 року) у розмірі 51 230 (п'ятдесят одна тисяча двісті тридцять) гривень; заборгованість за комісією з надання кредиту - 1 900 (одна тисяча дев'ятсот) гривень, а всього в загальному розмірі 62 130 (шістдесят дві тисячі сто тридцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) 6 207 (шість тисяч двісті сім) гривень 55 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Вуїв