Рішення від 23.06.2025 по справі 149/906/25

Справа № 149/906/25

Провадження №2/149/522/25

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.06.2025 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олійника І. В.,

за участі секретаря Янюк А. Й.,

розглянувши в м. Хмільник у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Факторинг Партнерс" звернулося до Хмільницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий виклад позовних вимог

Позов мотивований тим, що між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, які зобов'язався повернути, а також сплатити проценти. Всупереч договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та допустив заборгованість у загальному розмірі 22204 грн, які позивач, набувши право вимоги, просить стягнути разом із витратами по сплаті судового збору та за правничу допомогу.

Рух справи

Ухвалою суду від 02.04.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Позиція сторін

Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно поданої позовної заяви просить розглянути справу за його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Про дату, час і місце судового засідання повідомлено належним чином.

За одночасного існування умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом ухвалено проводити заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом

18.12.2021 між ТОВ "Мілоан", правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено кредитний договір № 4847475 (далі - Договір) за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн строком 30 місяців, з 18.12.2021 до 17.01.2022. Проценти за користування кредитом - 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування, процентна ставка за користування кредитом - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. З можливістю пролонгації на строк не більше 60 днів (а.с. 7-22).

26.07.2024 позивач набув право вимоги до відповідача за Договором у розмірі 22204 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за кредитом; 14204 грн - заборгованість за процентами (а.с. 23-43).

На правничу допомогу позивачем понесено витрати в розмірі 9000 грн (а.с. 44-52).

Позиція суду

Щодо укладення Договору

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Приймаючи до уваги те, що Договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд доходить висновку, що даний Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо відступлення права вимоги

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Приймаючи до уваги те, що позивачем надано документи, які підтверджують відступлення права вимоги, суд доходить висновку, що до позивача перейшло право вимоги за Договором.

Щодо розміру заборгованості

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обгрунтовуючи розмір заборгованості за Договором позивач виходить з того, що відповідач не повернув кредит в розмірі 8000 грн, а також не сплатив проценти за користування кредитом в розмірі 14204 грн, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені обставини суд доходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором в розмірі 22204 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 8000 грн, заборгованість за процентами - 14204 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На професійну правничу допомогу позивачем понесено витрати в розмірі 9000 грн (а.с. 44-52).

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача суд приймає до уваги правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 20.05.2020 у справі №240/3888/19 та від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18. Зокрема про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Ураховуються такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів і обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Враховуючи те, що предмет спору є типовим для позивача та не є складним, а також те, що надання усної консультації з вивченням документів та складення позовної заяви не потребувало значних витрат часу адвоката, представник позивача не приймав участь у судових засіданнях, а обґрунтованість понесених витрат у заявленому обсязі не доведено, суд, враховуючи принципи справедливості та співмірності, доходить висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 4000 грн.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позову суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 549, 610, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за кредитним договором № 4847475 від 18.12.2021 у розмірі 22204 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн, заборгованість за процентами - 14204 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу - 4000 грн

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено - 26.06.2025.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, оф. 521, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ігор ОЛІЙНИК

Попередній документ
128407374
Наступний документ
128407377
Інформація про рішення:
№ рішення: 128407376
№ справи: 149/906/25
Дата рішення: 23.06.2025
Дата публікації: 27.06.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (04.08.2025)
Дата надходження: 24.03.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за договором
Розклад засідань:
21.04.2025 09:30 Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
29.05.2025 11:00 Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
23.06.2025 14:30 Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області