Справа № 147/990/25
Провадження № 1-кп/147/221/25
25 червня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040000111 від 15.01.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
До Тростянецького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025240040000111 від 15.01.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою судді від 10.06.2025 призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
25.06.2025 прокурором було подано клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення застави.
Клопотання вмотивоване тим, що підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Беручи до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, останній усвідомивши невідворотність покарання може зникнути та переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема продовжити ухилятися від проходження військової служби. Окрім того, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.10.2024 ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України, однак останній на даний час обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, таким чином без продовження строку тримання під вартою, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення/
Прокурор зазначає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ним незаконного впливу на свідків.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту відсутні.
Обвинувачений зазначив, що вину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнає, однак якщо є необхідність тримання під вартою, не заперечує проти цього. Не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.
Захисник обвинуваченого заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , так як ризики, вказані прокурором не підтверджені доказами. Не заперечив проти призначення справи до судового розгляду.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 застосовано слідчим суддею Гайсинського районного суду Вінницької області від 06.05.2025, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України. Строк запобіжного заходу застосовано на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03.07.2025, без визначення застави.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 віднесений відповідно до ст.12 КК України до тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі, а отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також суд враховує, що окрім обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, обвинувачений не має постійного самостійного доходу, оскільки до взяття під варту був військовослужбовцем, а отже є наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Ч. 8 ст. 176 КПК України визначає, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Тому застосування іншого запобіжного заходу є недоцільним.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Оскільки захисник і обвинувачений не надали суду доказів, що ризики або їх частина передбачені ст. 177 КПК України - відпали, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку та не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу чи визначення застави.
Щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду суд зазначає наступне.
Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Дане кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області. Під час проведення досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України про забезпечення обвинуваченому права на захист. Угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості не надходило. Підстав для закриття обвинувального акту, його повернення, направлення до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності не вбачається.
Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд дійшов висновку про необхідність призначення кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у судове засідання.
Судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 197, 199, 316 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, а саме до 23 серпня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у відкритому судовому засіданні на 12-45 год. 01.07.2025.
Розгляд справи на підставі ст. 31 КПК України здійснювати суддею одноособово.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу суду в частині вирішення питання запобіжного заходу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 26.06.2025 о 09-15 год.
Суддя ОСОБА_1