Справа № 138/750/25
Провадження №:2/138/585/25
26.06.2025 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Київської Т.Б.,
за участю: секретаря Бугери І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Пінг-Понг» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 1774722. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 6000 грн., а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 09.10.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 03/10, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги за Кредитним договором № 1774722, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Крім того, 24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого, а також згідно Додатку №1 до договору позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1774722. Разом з тим, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, ОСОБА_1 не виконала свого обов'язку з повернення кредиту в строк, передбачений Кредитним договором. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем становить 20700,00 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 6000,00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 13500,00 грн., заборгованість за комісією 1200,00 грн. За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.03.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.05.2025 постановлено здійснювати розгляд даної цивільної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про проведення судового розгляду без його участі. Позовні вимоги підтримав. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась завчасно та належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.
Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви представника позивача, ухвалою від 26.06.2025 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (індивідуальна частина) № 1774722, за умовами якого позикодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 1.1 Договору). Сума кредиту становить 6000,00 грн. Строк кредитування 15 днів.
Вказаний договір укладений в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. (п. 6.1 Договору).
Процес оформлення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 відображено у Анкеті-заяві на кредит № 1774722 від 09.10.2020.
23.03.2020 ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 6000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 17232402 від 27.03.2020.
В пунктах 1.5.-1.6. Кредитного договору передбачено, що Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3900.00 грн. в грошовому виразі та 1,582.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 9900.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Комісія за надання кредиту: 1200.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 2700.00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.
Згідно пункту 2.3 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.
До позовної заяви позивачем приєднано Графік розрахунків за Кредитним договором №1774722 від 27.03.2020 як Додаток №1 до Кредитного договору.
Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в цих документах містяться відомості про тип кредиту, суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки та комісії, порядок користування та повернення кредиту, відповідальність за порушення умов кредитного договору тощо.
Таким чином, укладаючи вказаний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За змістом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З цього слідує, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За таких обставин суд вважає, що кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Кредитного договору № 1774722 від 27.03.2020 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Крім того, наданими доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 6000,00 грн., а відтак і факт укладення кредитного договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
09.10.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги № 03/10, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 1774722 від 27.03.2020, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Факт укладення вказаного договору підтверджується підписаним сторонами Реєстром боржників та платіжною інструкцією про сплату коштів за договором відступлення прав вимоги.
Як слідує з витягу з Додатку до Договору відступлення прав вимоги № 03/10 від 09.10.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1774722 від 27.03.2020 загальна сума заборгованості за яким становила 20700 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 13500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1200,00 грн. заборгованість за комісією.
Також 24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу № 1/15, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» права грошової вимоги за Договором кредиту № 1774722 від 27.03.2020, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Факт укладення вказаного договору підтверджується підписаним сторонами Реєстром боржників та довідкою директора ТОВ «Діджи Фінанс» вих. № 1/15 від 13.11.2024 про виконання ТОВ «ФК «Пінг-Понг» повного розрахунку передбаченого п. 3 вказаного вище договору.
Як слідує з витягу з Додатку до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1774722 від 27.03.2020 загальна сума заборгованості за яким станом на 24.01.2022 становила 20700 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 13500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1200,00 грн. заборгованість за комісією.
Відповідно до п. 1 ч. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором 1774722 від 27.03.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 20700 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 13500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1200,00 грн. заборгованість за комісією.
Доказів, вчинення дій щодо пролонгації строку дії кредитного договору, які передбачені п. 2.3.2 Кредитного договору, позивачем не надано.
При цьому, нарахування відсотків за межами строку кредитування, не допускається, оскільки після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором, якщо інше не передбачено самим кредитним договором.
Разом з тим, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).
Такий висновок щодо стягнення процентів за межами строку кредитування узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема в постановах від 23 жовтня 2019 року в справі № 456/1747/15-ц, від 09 вересня 2020 року в справі №752/12685/15-ц.
Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Пунктом 2.2.3 Кредитного договору №1774722 від 27.03.2020, укладеного з ОСОБА_1 , встановлено, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.
Враховуючи наведене вище, сторони договору встановили відповідальність за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а тому товариство не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, які можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
Вказане вище, дає можливість дійти висновку про те, що нарахування відсотків після закінчення строку користування кредитом за неправомірне користування коштами та їх розмір визначено сторонами договору і такий розмір процентів встановлений на рівні процентів за правомірне користування коштами.
Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року, а тому з урахуванням викладеного нарахування процентів, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі, визначеному договором в даному випадку, можливе лише до 23 лютого 2022 року.
З наданого до суду розрахунку заборгованості слідує, що останнім днем нарахування позивачем відсотків за неправомірне користування кредитними коштами є 06.10.2020, тобто відсотки нараховано ще до 24.02.2022.
Тобто, вказаний розрахунок здійснено в межах погодженого сторонами строку договору з застосуванням процентної ставки визначеної договором, а тому суд вважає вказаний розрахунок вірним.
Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов'язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Пінг-Понг» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу, надані адвокатом Білецьким Б.М. у сумі 6000 грн.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду подано: копію договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024; копію додаткової угоди №1774722 від 03.03.2025 до Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024; детальний опис робіт на суму 6000 грн. за 5,5 год., що включає: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (1500 грн. за 1 год.) - 1,5 год. = 2250 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (1000 грн. за 1 год.) - 3 год. =3000 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (750 грн. за 1 год.) - 1 год. =750 грн.
Вказані документи суд оцінює, як належні та достатні у розумінні положень ст. 77-80 ЦПК України, оскільки вони підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» витрат на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).
Також, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при задоволенні позову звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України такі витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, ціни позову, розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи з конкретних обставин даної справи та те що дана категорія справ не є складною і з даного питання є встановлена судова практика, а також те, що окрім позовної заяви стороною позивача більше жодних заяв, клопотань чи заперечень суду подано не було, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є значно завищеними та недостатньо обґрунтованими.
З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 2500,00 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.
Керуючись ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 512, 514, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 634, 638, 1054 ЦК України, ст. 7, 12, 76-81, 89, 137, 141, 178, 259, 263-265, 273, 275, 279, 280-281, 289 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором № 1774722 від 27.03.2020 в розмірі 20700 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» судовий збір у сумі 2422 гривень 40 копійок та судові витрати у виді витрат на правову допомогу в розмірі 2500 гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, Код ЄДРПОУ 43657029.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:АДРЕСА_1 .
Суддя: Т.Б.Київська