Дата документу Справа № 333/10534/24
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/658/25Головуючий у 1-й інстанції Круглікова А.В.
Єдиний унікальний №333/10534/24Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія -ч.1 ст.130 КУпАП
06 червня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С. за участі захисника Біленка О.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Біленка Олексія Валерійовича на постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 19.11.2024 року о 23 год. 55 хв. по вул.Оріхівське шосе, 14 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі захисник Біленко О.В. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою і немотивованою, тому підлягає скасуванню. Суд першої інстанції не дослідив усі обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, та дійшов помилкових висновків.
Апелянт посилається на відсутність достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення поза розумним сумнівом.
Зазначає, що працівниками поліції було порушено ряд вимог законодавства. Направлення на огляд до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння водієві не вручалось.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було роз'яснено його права і обов'язки, а також не забезпечено право на захист. На переконання захисника, такі процесуальні порушення є суттєвими та можуть стати підставою для закриття провадження у справі.
Апелянт посилається також на недопустимість наявних в матеріалах провадження доказів внаслідок недотримання вимог ст.266-1 КУпАП під час оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , адже останній є військовослужбовцем ЗСУ.
До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber». Згідно із ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутності в судовому засіданні.
Заслухавши захисника Біленка О.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №177744 від 20.11.2024 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння; огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв'язку із відмовою водія;
- направленні на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОКЗ ПНД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 20.11.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія;
- долученим до матеріалів справи відеозаписом.
У зв'язку з чим у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини мали місце.
Об'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ніким не заперечується.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 розділу Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння внаслідок виявлення у нього передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак.
Відомості про вказані ознаки уповноваженою особою викладено у протоколі про адміністративне правопорушення та у доданих до нього документах, такі ознаки очевидно вбачаються на дослідженому апеляційним судом відеозаписові. Водій самостійно зазначав, що напередодні вживав алкоголь, заздалегідь припускаючи при цьому отримання позитивного результату під час проходження відповідного огляду на стан сп'яніння. Після чого висловив відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (БК 471243, часовий інтервал 20/11/2024, 00:10:56 - 00:12:58).
При цьому вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 і його поведінка були такими, що не ставили під сумнів факт відмови.
Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, судом не встановлено.
Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.
Отже, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 тим самим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Всупереч протилежним аргументам апелянта, під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених під час їх оформлення не встановлено.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 оформлено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року.
В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть вчиненого адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 своїм власноручним підписом у вказаному протоколі підтвердив, що йому роз'яснено передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП права та обов'язки і повідомлено про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про порушення процедури направлення водія до закладу охорони здоров'я, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Наявне в матеріалах провадження направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до КНП «ОКЗ ПНД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 20.11.2024 року оформлено згідно встановленого Додатком 1 до Інструкції зразка.
У зазначеному документі містяться усі регламентовані даним підзаконним нормативним актом реквізити, натомість вимоги щодо його вручення водієві чинними нормами КУпАП та Інструкції не передбачено.
Відтак, заперечення захисника в цій частині відхиляються апеляційним судом.
Аргументи апелянта про недотримання встановленої ст.266-1 КУпАП процедури під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Так, аналізуючи зміст п.39 ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України не наділені повноваженнями складати протокол про передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження.
При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10-172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.
Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.
Крім того, згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Вчинене ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.
Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та 266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп'яніння або відмови від його проходження у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов'язків військової служби, на що помилково посилався апелянт.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду, застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.
Аргументи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, з-поміж іншого, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи при розгляді справи.
Натомість на стадії оформлення протоколу про адміністративне правопорушення залучення захисника чинними нормами КУпАП не передбачено.
Під час же розгляду судом справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скористався правом на правничу допомогу та був представлений захисником, який подав апеляційний скаргу та відповідно приймав участь у судовому засіданні під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги захисника про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.
Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Біленка Олексія Валерійовича залишити без задоволення.
Постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24 квітня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар