Єдиний унікальний №332/1896/25 Головуючий в 1 інст. Сапунцов В.Д.
Провадження №33/807/612/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
23 травня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Герговського С.П., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Герговського С.П. на постанову судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 17 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень, стягнуто судовий збір,-
Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 905589 від 10 квітня 2025 року вбачається, що громадянин ОСОБА_1 10.04.2025 року о 12 год. 25 хв., перебуваючи у службовому приміщенні відділення поліції ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за адресою м. Запоріжжя, Заводський район, вул. Посадочна 4-А, здійснив злісну непокору законній вимозі поліцейського, а саме на вимогу поліцейського згідно ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію України» неодноразово відмовився надати біометричні дані для проведення дактилоскопії.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані посадовою особою за ст. 185 КУпАП, як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Герговський С.П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що вона винесена з порушенням норм процесуального права, а тому є незаконною та необґрунтованою.
Вказав, що ОСОБА_1 не оспорювались обставини, які описані в протоколі про вчинення адміністративне правопорушення. Так, ОСОБА_1 в суді першої інстанції пояснив, що в рамках кримінального провадження, відносно нього обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. 10 квітня 2025 року за телефонним викликом ОСОБА_1 прибув до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області для ознайомлення зі своїми обов'язками, покладеними на нього слідчим суддею. Однак, офіцер поліції (ДОП) повідомив ОСОБА_1 про необхідність пройти дактилоскопіювання пальців рук для отримання папілярних візерунків. На вказану пропозицію ОСОБА_1 надав відмову через відсутність постанови слідчого або прокурора в рамках кримінального провадження про відбір зразків для експертиз відповідно до ст.ст. 241-245 КПК України. Після чого ОСОБА_1 склав відповідну заяву за проханням поліцейського.
Захисник наполягає на тому, що зразки папілярних візерунків пальців рук - це зразки для експертизи, а тому повинні відбиратися в порядку ст.ст. 241-245 КПК України та відповідно до п. 2.1.8. Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС України від 11.09.2001 року № 785, відбираються слідчими (працівником органу дізнання). Натомість ДОП іншого органу поліції не має повноважень на відбір зразків папілярних візерунків пальців рук особи.
Стверджує, що відповідно до п. 45 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» Поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює збирання біометричних даних осіб, у тому числі шляхом дактилоскопіювання, у випадках передбачених КПК України. У даному випадку дактилоскопіювання пальців рук ОСОБА_1 ДОП планувало зробити не в рамках кримінального провадження, оскільки про це не повідомлялося. Крім того, в самому протоколі, як зазначено і в судовому рішенні, ОСОБА_1 відмовився надати зразки папілярних візерунків для проведення дактилоскопії, що за своєю суттю є дактилоскопічним дослідженням (судовою дактилоскопічною експертизою).
На думку захисника в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а суд упереджено розглянув дану справу, фактично зайнявши обвинувальну позицію.
Просить скасувати постанову судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 17 квітня 2025 року, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність його захисника - адвоката Герговського С.П., який зазначив про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останнього, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши адвоката Герговського С.П., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Доводи апелянта про те, що постанова суду необґрунтована і ухвалена з порушенням норм процесуального права є необґрунтованими.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 905589 від 10 квітня 2025 року, суд послався на докази, а саме:
- письмову заяву ОСОБА_1 на ім'я начальника ВНП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про відмову від проходження дактилоскопії (а.с. 2),
- відеозапис події (а.с 10а), яким встановлено, що на неодноразову закону вимогу працівника поліції пройти дактилоскопію ОСОБА_1 відповідав відмовою.
Дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію України», відмовився пройти дактилоскопію, чим здійснив злісну непокору законній вимозі поліцейського.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , він 10.04.2025 року о 12 год. 25 хв., перебуваючи у службовому приміщенні відділення поліції ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за адресою м. Запоріжжя, Заводський район, вул. Посадочна 4-А здійснив злісну непокору законній вимозі поліцейського, а саме на вимогу поліцейського згідно ст. 26 Закону України «Про національну поліцію України» неодноразово відмовився надати біометричні дані для проведення дактилоскопії.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані посадовою особою за ст. 185 КУпАП, як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2025 року підозрюваному ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №12024080000000191 від 2 квітня 2024 року, продовжено строк тримання під домашнім арештом до 1 червня 2025 року включно. Виконання вказаної ухвали покладено на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_1 (а.с. 9)
Відповідно до п. 45 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює збирання біометричних даних осіб, у тому числі шляхом дактилоскопіювання, у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно осіб, стосовно яких поліцією застосовано адміністративне затримання, затримання в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, або інше законне затримання; осіб, підданих адміністративному арешту, домашньому арешту; осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію», при наповненні реєстрів та баз (банків) даних, визначених у пункті 7 частини першої цієї статті, поліція забезпечує збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео, звукозаписи) та біометричних даних (відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук, дактилокартки).
Збирання, накопичення, зберігання, використання та знищення біометричних даних здійснюються відповідно до вимог закону в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.
Збирання, накопичення, зберігання, використання та знищення відомостей про генетичні ознаки людини (геномну інформацію людини) здійснюються відповідно до закону.
Відповідно п. 2.1.8. Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС України від 11.09.2001 № 785, організація дактилоскопіювання осіб, які підозрюються, звинувачуються або заарештовані за вчинення злочину, покладається на слідчих (працівників органів дізнання), які прийняли рішення про затримання особи за підозрою у вчиненні злочину або застосування запобіжного заходу, пред'явили звинувачення або якщо до особи, у відношенні якої порушено кримінальну справу, є рішення суду щодо тримання її під вартою. Дактилоскопіювання організовується безпосередньо після прийняття зазначених рішень.
З наявного в матеріалах справи відеозапису події вбачається обізнаність ОСОБА_1 про необхідність пройти дактилоскопію відповідно до приписів ст. 26 ЗУ «Про Національну поліцію», як особи щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2025 року в рамках кримінального провадження №12024080000000191 від 2 квітня 2024 року. Однак, на неодноразові вимоги поліцейського щодо надання біометричних даних для проведення дактилоскопії, ОСОБА_1 надає відмову.
Відеозапис, наочно демонструє зафіксовану подію, даний доказ узгоджується із іншими доказами.
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків
Як зазначає законодавець, непокора означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.
Відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, передбачена статтею 185 КУпАП, що й інкримінується ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, як злісна непокора законній вимозі поліцейського, а доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, є безпідставними.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом.
На переконання судді апеляційного суду, таке стягнення буде достатнім та дієвим, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими та правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката Герговського Сергія Петровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 332/1896/25