Справа № 299/382/25
16.06.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень).
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Відповідно до постанови суду, - Громадянин України ОСОБА_1 10.12.2024 близько 01-10 год. на напрямку 123 прикордонного знаку у межах прикордонного контрольованого району (територія Королівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) на відстані близько 5500 метрів від лінії державного кордону України був виявлений у прикордонному контрольованому районі у складі групи осіб під час спроби незаконного перетину державного кордону України до Румунії поза пунктом пропуску.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що до матеріалів справи не додано жодного доказу про здійснення ним перетинання державного кордону, а сам протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не доводить його винуватість у вчиненні зазначеного правопорушення. Звертає увагу, що він із своїм знайомим ОСОБА_2 прибули на поїзді до м.Мукачево щоб потрапити до свого знайомого ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою смт.Королево, Виноградівський район, однак на станції їх зустріли люди у військовій формі і почали зразу пред'являти претензії, що вони намагаються незаконним шляхом пересікти кордон. Зазначає, що щодо ОСОБА_2 , який знаходився з ОСОБА_1 провадження по справі за ч.2 ст.204-1 КУпАП постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області, закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною, необґрунтованою, такою що не відповідає чинному законодавству.
Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови зазначає, що справу було розглянуто без його участі, а копію постанови отримав лише 17.02.2025 та оскільки він не являється фахівцем у галузі права, йому довелося шукати спеціаліста для написання апеляційної скарги, тому просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ№023590 від 10.12.2024; рапортом; протоколом затримання; схемою виявлення та затримання, іншими матеріалами.
Апеляційний суд, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч.2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ№023590 від 10.12.2024, - 10.12.2024 близько 01 год.10 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) віділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) на напрямку 123 прикордонного знаку (територія Королівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в контрольованому прикордонному районі на відстані близько 5500 метрів до державного кордону було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктом пропуску поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в складі групи осіб.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину кордону на напрямку 123 прикордонного знаку (територія Королівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на відстані близько 5 500 метрів до лінії державного кордону.
Виходячи із положень ст. 204-1 КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону даного правопорушення складає саме перетинання або спроба перетинання державного корону будь-яким способом поза пунктами пропуску.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, та відсутні відомості, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону.
Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду з'ясовано об'єктивну та суб'єктивну сторони цього правопорушення.
Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об'єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
З огляду на оцінку наведених вище обставин, не може бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 і написана ним 10.12.2024 року заява про розгляд справи без його участі та визнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки така зароблена за відсутності захисника та адресована наперед суду, в провадженні якого справа ще не перебувала.
Отже, апеляційний суд констатує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, зазначені висновки судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі.
Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на спробу перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.
Обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв'язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага