Справа № 204/23/24
Провадження № 1-кп/204/453/25
24 червня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань кримінальне провадження, за № 12023041030004458 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.11.2023, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,
Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Захисником обвинуваченого заявленого клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 14.11.2023, який проведено слідчим СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 у домоволодіння № 78 у СТ «ЛУЧ УТОС», яке мотивовано тим, що в ухвалі слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про надання дозволу на проведення обшуку земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, СТ ЛУЧ ТОС, земельна ділянка № 78 жодним чином не згадується будь-яке домоволодіння або інші споруди. Дозвіл на обшук надано виключно на земельну ділянку.
Захисник ОСОБА_5 просив визнати недопустимим протокол обшуку від 14.11.2023 з підстав, наведених у письмовій відповіді на заперечення від 19.02.2025.
Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання захисника підтримав.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, уважаючи його необґрунтованим. Вказав, що слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2023 задоволено клопотання слідчого частково та надано дозвіл на проведення обшуку земельної ділянки, за постійним місцем мешканням ОСОБА_6 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , координати - НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з метою відшукання та вилучення вогнепальної зброї, вибухових речовин, вибухових пристроїв, бойових припасів, мобільних телефонів, за допомогою яких здійснюється купівля вогнепальної зброї, вибухових речовин, вибухових пристроїв, бойових припасів. З вказаної ухвали вбачається, що домоволодіння (будинок) є частиною земельної ділянки. Слідчий або прокурор може вважати, що дозвіл на обшук ділянки охоплює і будівлі. Це може бути обґрунтовано тим, що домоволодіння є нерозривно пов'язаною частиною ділянки. Окрім того, дозвіл на обшук споруди був наданий власником земельної ділянки, якого прокурор просив допитати в судовому засіданні в якості свідка.
Суд, вислухавши клопотання захисників, думку учасників процесу, дослідивши матеріли справи, уважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Системний аналіз ст.89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду.
Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.
Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв'язку з кримінально процесуальними правовідносинами.
Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі №223-1446/0/4-12 від 05 жовтня 2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2ст.89КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п.8). Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу(постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі №334/5670/18).
За змістом ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як вбачається зі змісту клопотання, як на підставу для визнання очевидно недопустимим доказу, захисники посилаються на процесуальні порушення вчинені, на думку захисників, під час проведення досудового розслідування.
Так, судом встановлено, що ухвалою слідчою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2023 (справа № 932/8477/23) клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про проведення обшуку, задоволено частково. Надано дозвіл на проведення обшуку земельної ділянки, за постійним місцем мешкання ОСОБА_6 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , координати - НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що з березня 2023 року він є користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 садове товариство «Луч УТОС». Приблизно через 1-2 місяці за усною домовленістю з ОСОБА_6 він надав останньому у користування вказану земельну ділянку та розташовану на ній споруду. Обов'язки зі сплати орендної плати за користування вказаним майном ОСОБА_6 виконував належним чином. Приблизно у листопаді 2023 року на прохання працівників поліції ним було надано письмовий дозвіл на проведення обшуку належної йому споруди, розташованої на вказаній земельній ділянці, яка перебувала у користуванні ОСОБА_6 .
Ураховуючи покази свідка ОСОБА_8 , суд доходить висновку, що вони підлягають оцінці, як у взаємозв'язку з іншими доказами у кримінальному провадженні, так і безпосередньо з показаннями обвинуваченого, який на даній стадії судового розгляду судом не допитаний, отже доводи сторони захисту про недопустимість в якості доказу протоколу обшуку від 14.11.2023, безумовно підлягають ретельній оцінці під час ухвалення остаточного рішення за наслідками розгляду кримінального провадження, оскільки можуть впливати на визнання належності та допустимості доказів у справі.
Також суд зазначає, що в умовах змагальності процесу в багатьох випадках досить складно передбачити наперед напрямок розвитку подій під час судового розгляду, оскільки сторона захисту може вільно обирати свою тактику від повного визнання вини до повного її заперечення, вона може визнати певні фактичні обставини або навпаки висловити несподівані аргументи, які потребуватимуть перевірки, вона також може заперечувати допустимість чи достовірність одного, кількох або всіх доказів або навпаки не бачити в цьому сенсу, тощо.
Як зазначив Європейський суд з прав людини, при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати, як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (рішення у справі «Walchli v. France»).
Також Європейський суд з прав людини звернув увагу, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд є те, що кримінальне провадження, в тому числі елементи такого провадження, пов'язані з процедурою, повинні бути змагальними. Право на змагальність означає, що в кримінальному провадженні як стороні обвинувачення, так і стороні захисту повинна забезпечуватись можливість бути обізнаною про факт подання іншою стороною зауважень та коментувати подані зауваження та докази (рішення у справі «Брандштеттер (Brandstetter) проти Австрії»).
Окрім того, висловивши на даній стадії судового розгляду свою думку щодо певних доказів, суд заздалегідь, до постановлення остаточного судового рішення, висловить свою позицію за вказаним кримінальним провадженням, що в цілому може поставити під сумнів неупередженість суду і здатність його об'єктивно розглянути кримінальне провадження.
Таким чином, оскільки на час розгляду клопотання сторони захисту про недопустимість в якості доказу протоколу обшуку від 14.11.2023 судовий розгляд кримінального провадження триває, не допитано свідків, зокрема понятих, присутніх при обшуку, не допитано обвинуваченого, суд уважає передчасним на цій стадії вирішувати питання про недопустимість цього доказу.
Керуючись ст.ст. 87, 89, ч.2 ст.349 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недопустимим доказом у кримінальному провадженні протоколу обшук від 14.11.2023 - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 25 червня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1