Справа № 932/253/25
Провадження № 2/932/142/25
25 червня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
10.01.2025 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №5038223, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит у сумі 15000,00 грн. Договір кредиту укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» який має силу договору, укладеного у письмовій формі та підписаного сторонами. ТОВ «Мілоан» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 15000,00 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 36669,77 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 13095,00 грн; заборгованості за процентами - 22524,77 грн.; заборгованості за комісією - 1050,00 грн. 10.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи-Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №06Т, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «Ділжи-фінанс». 24.01.2022 року між ТОВ «Діджи-Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу №1/15 за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «Пінг-Понг». Таким чином, оскільки товариство набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5038223 від 30.03.2021 року, останній не виконує належним чином умови договору, просило суд стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 36669,77 грн. та вирішити питання судових витрат.
Ухвалою суду від 16.01.2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
03.02.2025 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки заявлені вимоги позову є недоведеними належними та допустимими доказами у справі.
06.02.2025 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» надало відповідь на відзив, в якому просили позовну заяву задовольнити, посилаючись на доведення заявлених вимог позову належними та допустимими доказами у справі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №5038223, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит у сумі 15000,00 грн.
Договір кредиту укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Мілоан» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 15000,00 грн.
24.01.2022 року між ТОВ «Діджи-Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу №1/15 за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «Пінг-Понг».
Таким чином, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» вважає, що набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 36669,77 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 13095,00 грн; заборгованості за процентами - 22524,77 грн.; заборгованості за комісією - 1050,00 грн.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів щодо переходу права грошової вимоги від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», яке в подальшому відступило права грошової вимоги до позивача ТОВ «ФК «Пінг-Понг» й матеріали справи не містять договір про відступлення прав вимог №06Т на який посилається позивач, що позбавляє суд дослідити його зміст.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).
Як вже зазначалось вище, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відбулось укладання договору відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора, відповідно до якого позивач в подальшому набув право грошової вимоги до відповідача, що взагалі позбавляє суд можливості встановити, чи має позивач право на звернення до відповідача з вказаним позовом.
Звертаючись з позовом до суду, позивач у позові виклав обставини, якими обґрунтовував заявлені вимоги та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, як і не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу без їхньої участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягає задоволенню, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол