Справа № 483/552/25
Провадження № 2/487/2220/25
25.06.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Бобрової І.В., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу
встановив:
28.04.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» - Охріменко Л.Є. звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача борг за спожиту електричну енергію в сумі 101794,08 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Рак Л.М. своєю ухвалою від 30.04.2025 передала вказаний позов для розгляду до Заводського районного суду міста Миколаєва за територіальною підсудністю.
Розглянувши матеріали справи, суд доходить до такого висновку.
Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.
Згідно із нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України» суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Недотримання судом правил підсудності є суттєвим порушенням норм цивільно-процесуального закону та відповідно до статті 378 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим відповідно до правил виключної підсудності, визначених частиною першою статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За такого правовідносини щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг пов'язані з приміщеннями та будинками для забезпечення умов проживання чи перебування, в яких такі послуги і надаються.
Із позовної заяви та доданих матеріалів вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 є споживачем послуг електричної енергії, що надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, оскільки предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості з оплати за послуги електропостачання за адресою: АДРЕСА_2 , що розташоване на території Очаківського району Миколаївської області, відповідно на нього поширюється виключна підсудність, через що інша підсудність застосуванню не підлягає.
У разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи недопустимість порушення правил підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд доходить до висновку, що матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу слід передати на розгляд до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.
Керуючись ст. 30, 31, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу направити за підсудністю до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області для подальшого розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Копію ухвали надіслати позивачу, відповідачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Повне судове рішення складено 25.06.2025.
Головуючий суддя І. В. Боброва