Справа № 487/4020/25
Провадження № 1-кс/487/2944/25
25.06.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62024080200001078 від 12.07.2024 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ков'яги Валківського району Харківської області, громадянина України, одруженого, що має неповну середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, водія взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант»
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України
встановив:
13.06.2025 слідчий другого СВ (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий зазначає, що другим СВ (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080200001078 від 12.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
12.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про його задоволення.
Захисник у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вважав за можливе застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із врахуванням того, що останній бажає продовжити проходити військову службу. Крім того вказав, що ризики, зазначені в клопотанні, не доведені, зокрема слідчим не зазначено доказів переховування ОСОБА_4 .
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, підтримав позицію захисника. Крім того зазначив, що бажає продовжити проходити військову службу.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання вбачається, що другим СВ (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080200001078 від 12.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи її на посаді водія взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , 29 травня 2024 року, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою назавжди ухилитися від військової служби самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу у АДРЕСА_2 , у якому перебував у зв'язку з виконанням службових обов'язків, та, як наслідок, ухилявся від проходження військової служби до моменту виявлення та затримання під час спроби перетину державного кордону з Республікою Молдова 10 червня 2025 року біля с. Граденці Біляївської міської громади Одеського району Одеської області.
12.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення від 14.06.2024; актом службового розслідування №185/676 від 30.05.2024; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_7 від 10.06.2025; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_8 від 10.06.2025; протоколом про адміністративне правопорушення № 331005.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
Фактичні дані, які містяться у наданих органом досудового розслідування доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим із матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих у судовому засіданні слідчий суддя доходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що свідчить таке: ОСОБА_4 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, ще до отримання повідомлення про підозру умисно ухилявся від явки до слідчого, та переховувався від органу досудового розслідування, чим перешкоджав встановленню істини у справі. Про вказані наміри ОСОБА_4 додатково свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх грубе порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення, а саме дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану, та за час відсутності на військовій службі намагався незаконно перетнути державний кордон з метою назавжди ухилитись від проходження військової служби; ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, у тому числі іншими військовослужбовцями, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення.
При цьому слідчий суддя вважає недоведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки аргументи, наведені в клопотанні, не дають можливості встановити, на підставі яких доказів сторона обвинувачення стверджує, що підозрюваний, будучи раніше не судимим, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того слідчим суддею враховано, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 одружений, раніше не судимий, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 під час дії воєнного стану, має зареєстроване місце проживання.
Крім того відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Враховуючи встановленні при розгляді клопотання дані про особу підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та його роль у вчиненні, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою до 12.08.2025 року.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_4 діє до 12.08.2025 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1