Справа № 127/19476/25
Провадження № 2-а/127/158/25
25 червня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Одночасно з позовною заявою до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №78386887 на підставі виконавчого документу постанови №Т/25/713 від 27.03.2025 у вигляді штрафу 34000,00 грн до набрання законної сили рішення суду у справі.
Заява мотивована тим, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є постанова №Т/25/713 від 27.03.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі якої 17.06.2025 відкрито виконавче провадження та в тому числі винесено постанову про арешт коштів, у якому позивач є боржником. Позивач вказує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є виконавчим документом. У свою чергу відкриття виконавчого провадження з виконання постанови, яка є предметом оскарження у цій справі, зумовлює її примусове виконання і тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», включаючи стягнення не лише суми штрафу, яка вважається спірною, а й виконавчого збору та витрати виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника. Таким чином позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат.
Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів частини першої і другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України слідує, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 № 3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Отже існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
З матеріалів справи вбачається, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 27.03.2025 винесено постанову №Т/25/713, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Постановою заступника начальника Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Летутою І.О. від 17.06.2025 відкрито виконавче провадження №78386887 з примусового виконання постанови №Т/25/713 від 27.03.2025.
У межах вказаного виконавчого провадження 17.06.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною другою статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження".
Пунктом восьмим Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Разом із тим, згідно з вимогами пункту другого частини 1 статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
З урахуванням обставин справи, предмету спору, характеру спірних правовідносин, завдань адміністративного судочинства, співмірним із заявленими позовними вимогами і достатнім для забезпечення позову у даному випадку є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передбачене п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів про наявність достатніх підстав вважати, що дії державного виконавця в межах виконавчого провадження щодо стягнення штрафу на підставі постанови №Т/25/713 від 17.06.2025, яка є предметом оскарження, можуть вплинути на майнові права позивача та ускладнити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся, відтак необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №Т/25/713 від 17.06.2025
Керуючись ст. ст. 12, 150, 151, 154, 156, 160-161, 260 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа постанови Т/25/713 від 27.03.2025 у виконавчому провадженні ВП №78386887 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 34000,00 грн до набрання чинності рішенням суду у справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
Ухвалу суду для виконання надіслати до Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, Вінницька область).
Копію ухвали надіслати заявнику та особам, яких стосуються заходи забезпечення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Жмудь